Постанова № 72795140, 14.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 справа № 908/1848/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Стойка О.В., Чернота Л.Ф. , Попков Д.О , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Склярук С.І. Мозговий О.В. - за ордером; Дементьєв О.А. - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одесана рішення Господарського суду Запорізької області від16.11.2017 (повний текст складено та підписано 22.11.2017р.)у справі№ 908/1848/17 (суддя Боєва О.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одеса доУправління поліції охорони в Запорізькій області, м. Запоріжжя простягнення 20 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одеса (Позивач) із позовом до Управління поліції охорони в Запорізькій області, м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 20' 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017р. по справі № 908/1848/17 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення Господарського суду Запорізької області не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором у повному обсязі, що свідчить про наявність вини останнього у заподіянні Позивачу збитках, оскільки неналежна охорона об'єкта знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із крадіжкою майна Позивача, а тому, внаслідок неправомірних дій Відповідача - Позивачем понесено збитки.

Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти доводів Позивача заперечував, вважав рішення суду законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, встановлені наступні обставини, що також не оспорюється сторонами:

- факт укладення договору № 04-43158/312 на централізовану охорону майна на об'єктах технічними засобами сигналізації, з реагуванням наряду міліції ДСО (надалі - Договір) ;

- факт крадіжки тютюнових виробів, що є власністю Позивача з об'єкту, що охоронявся Відповідачем та порушення з цього приводу кримінальної справи.

З огляду на зазначені обставини, Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області за захистом свого порушеного права, обґрунтовуючи свою позицію положенням пунктів 4.3, 4.4, 4.5.1, 5.1.3, 5.2.7 Договору та зазначав, що відповідальність за належне функціонування сигналізації, її обслуговування та усунення недоліків в її роботі має бути покладена виключно на виконавця, оскільки, протягом дії договору Відповідач про наявність будь-яких недоліків і наявності "мертвих зон" сигналізації не повідомляв, що є підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді збитків, передбачених умовами п. 6.1.1 Договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях Відповідача протиправної поведінки, що призвела до шкідливих результатів щодо прав та охоронюваних інтересів Позивача, а також недоведеності розміру понесених збитків. Саме це є межами апеляційного оскарження в даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами ст.ст. 11, 22, 614, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 224, 225, Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України, передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Факт проникнення невстановленими особами на склад позивача, здійснення крадіжки значного об'єму матеріальних цінностей та не надходження сигналу на ПЦО, який підтверджено матеріалами справи, свідчить про невиконання відповідачем основного обов'язку за Договором, а саме: забезпечення охорони об'єкта та належне його обладнання відповідно до вимог ВБН В.2.5.-78.11.01-2003 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи сигналізації охоронного призначення», якими визначено, що оснащення об'єктів сиcтемами сигналізації охоронного призначення повинно забезпечувати надійну охорону (п.1.1. договору), а спроектовані системи сигналізації охоронного призначення мають відповідати вимогам компексності, що передбачає збалансованість обраного варіанта ССОП із забезпеченням достатнього рівня захищеності об'єкта з урахванням фінансових можливостей замовника (п.2.2. договору).

Оскільки проникнення невстановлених осіб до приміщення складу Позивача відбулось через віконні отвори на даху з використанням «мертвих зон» сигналізації, тобто таких, які дією технічних засобів охоронної сигналізації не охоплювались, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що саме внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору щодо належної охорони майна Позивача відбулась крадіжка та вилучення майна Позивача.

Разом з тим, за змістом Договору, під визначенням «охорони» сторони розуміли комплекс організаційно - технічних заходів по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на об'єкті, від протиправних дій посягань на нього третіх осіб у визначений Договором період часу шляхом здійснення за допомогою ПЦО спостереження за станом сигналізації обєкту та оперативного реагування наряду міліції ДСО на сигнали тривоги у випадку переходу її у режим тривоги.

Таким чином, судова колегія вважає помилковими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність протиправної поведінки та вини з боку Відповідача. Доводи, що однією з причин виникнення збитків є невиконання Позивачем рекомендацій з технічної укріпленості об'єкту (посилення засклених віконних отворів гратами), оскільки згідно умов договору саме на Відповідача покладено обов'язок по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на обєкті, від протиправних дій посягань на нього третіх осіб у визначений Договором період часу. В свою чергу, невиконання Позивачем заходів з посилення засклених віконних отворів гратами не може бути причиною виникнення збитків, оскільки виконання таких заходів носить рекомендаційних характер та не перебуває у залежності від належного виконання умов Договору Відповідачем, який взяв на себе обов'язок за Договором та отримав плату за його виконання.

Однак, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін за мотивами зазначеними у постанові з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 6.1.1 Договору, Виконавець відшкодовує збитки, що завдані Замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання Виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 20000,00 грн.

При цьому, згідно із п. 5.2.9 Договору Замовник зобов'язаний письмово, не менше ніж за три години до початку, повідомити Виконавця про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків, завданих проникненням сторонніх осіб на об'єкт в період охорони. Інвентаризація майна на об'єкті та визначення розміру збитків здійснюється за участю уповноважених представників Виконавця у відповідності до вимог чинного законодавства України.

При наявності письмової заяви Замовника про заподіяні збитки внаслідок невиконання Виконавцем своїх зобов'язань, уповноважені представники Виконавця мають право брати участь у визначені розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку Замовника на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново під час прибуття представників сторін на місце події (п. 6.1.3 Договору).

Наразі, докази здійснення відповідного повідомлення відповідача в матеріалах справи відсутні, отже наданий Позивачем у якості доказу акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 24.06.2017р. - не є належним.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 7.2 Договору, Охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено Замовником самостійно, без участі уповноважених представників Охорони, через відсутність письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у розмірі 20 000,00грн. з огляду на недоведеність Позивачем розміру стягуваних збитків, але за мотивами, викладеними в даній постанові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 у справі № 908/1848/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одеса - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2017р. у справі № 908/1848/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2018.

Головуючий(суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: Л.Ф. Чернота

Д.О. Попков

Надруковано 4 прим.:

1) позивачу;

2) відповідачу;

3) у справу;

4) ДАГС.