Постанова № 72795092, 27.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

27.02.2018 року справа №913/661/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання За участю представників сторін: прокурор від позивача від відповідача (апелянта) від третьої особи Мартюхіна Н.О., Геза Т.Д.,Сгара Е.В. Єлфімовій Ю.О. прокурор прокуратури Харківської області Хряк О.О. - за посвідченням №028256 від 15.08.2014 року; не з'явились; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті", м. Київна рішення Господарського суду Луганської області від30.11.2017 (повний текст від 04.12.2017 року) у справі№ 913/661/17 (суддя Драгнєвіч О.В.)за позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПершого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор", м. Дніпропростягнення 1146454 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Перший заступник прокурора Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" (далы за текстом - ТОВ "БС Проперті") про стягнення збитків в сумі 1146454,82 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції та розглянута по суті).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 позов Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до ТОВ "БС Проперті" про стягнення збитків в сумі 1146454,82 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "БС Проперті" на користь Сєвєродонецької міської ради Луганської області 1146454,82 грн. безпідставно збережених коштів за оренду землі; стягнуто з ТОВ "БС Проперті" на користь Прокуратури Луганської області витрати зі сплати судового збору в сумі 17196,82 грн.

Не погодившись з рішенням прийнятим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "БС Проперті", яке просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "БС Проперті", посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає:

- По-перше, апелянт посилається на положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та вважажє, що земельна ділянка під торговим центром "Амстор" могла бути передана ТОВ "БС Проперті" у користування лише після припинення такого права за попереднім землекористувачем ТОВ "Амстор" (власником торгового центру), проте оскільки дія Договору оренди земельної ділянки №041041900075 від 19.01.2010 року з ТОВ "Амстор" припинилась лише у 07.04.2017 року на підставі рішення Сєверодонецької міської ради №1299 від 07.04.2017 року "Про припинення права користування земельною ділянкою з ТОВ "Амстор", то саме з цього моменту у відповідача виник обов'язок сплачувати оренду плату, але строк за який прокурором заявлено стягнення збитків, визначений у позові: з 28.12.2016 року по 07.04.2017 року, охоплює більший період. Таким чином відповідач вважає, що набувши право власності на торговий центр "Амстор", він набув лише право оформити на себе право користування земельною ділянкою, а не став автоматично її користувачем;

- По-друге, апелянт стверджує, що прокурором безпідставно заявляються до стягнення збитки саме з ТОВ "БС Проперті", а не з попереднього орендаря земельної ділянки, розраховані в розмірі орендної плати за цю земельну ділянку протягом вказаного періоду. Відповідач зауважує, що на підставі ст.ст. 24, 21 Закону України "Про оренду землі" позивач має достатні правові підстави вимагати саме від ТОВ "Амстор" (попереднього орендаря та власника нежитлового приміщення) внесення орендної плати за земельну ділянку площею 3,4014 (кадастровий номер 4412900000:06:043:0017) за весь строк дії договору земельної ділянки №041041900075 від 19.01.2010 року, зокрема й за спірний період: з 28.12.2016 року по 07.04.2017 року;

- По-третє, за твердженням скаржника, саме внаслідок бездіяльності позивача через довготривале не укладання договору оренди з відповідачем (не оформлення орендних відносин) територіальній громаді м. Сєвєродонецька і було спричинено збитки, стягнення яких є предметом спору у даній справі;

- По-четверте, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, було прийнято пояснення прокурора з посиланням на ст. 1212 ЦК України, які є фактичною зміною підстав позову, а не додатковим обґрунтуванням своїх вимог, оскільки первісні підстави вимог прокурора (підставою позову) відшкодування шкоди, завданої використанням земель без правовстановлюючих документів, в подальшому було помилково змінено після початку розгляду справи по суті на безпідставно збережені відповідачем кошти за оренду землі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2017 року поновлено ТОВ "БС Проперті" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БС Проперті" на рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17; встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 17.01.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 17.01.2018 року від Першого заступника прокурора Луганської області, прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказав про їх безпідставність. Вважає оскаржуване рішення місцевого суду законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін. Зазначає, що Договір оренди земельної ділянки №041041900075 від 19.01.2010 року є припиненим з 28.12.2016 року враховуючи приписи ч. 5 ст. 116, ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" та у зв'язку з набуттям іншою особою (відповідачем у даній справі) права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці. При цьому, в силу вимог ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ТОВ "БС Проперті" не звільнено від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Тобто, з моменту виникнення у відповідача права власності на торгівельний центр "Амстор" (з 28.12.2016р.), у останнього виник також обов'язок, а не право, оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під вказаною нежитловою будівлею. Наголошує на наявності повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача та зазначає, що саме на землекористувача покладений обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою та подальшого звернення до уповноваженого органу про оформлення правовстановлюючих документів. Оскільки договір оренди землі відповідачем з власником укладений не був через бездіяльність відповідача, а отже відповідач у спірний період користувався землею без правових підстав та має відшкодувати позивачеві задані збитки у вигляді неодержаного доходу.

Прокурор також вважає безпідставними посилання апелянта на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки у додаткових поясненнях від 30.11.2017 року предмет позову не було змінено, а лише наведено додаткове послання на норми матеріального права при збереженні первісних обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 07.02.2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Сгара Е.В. у відрядженні на дату розгляду справи, на підставі ст. 32 ГПК України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 07.02.2018 року у справі №913/661/17 не проводилося.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2018 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 26.02.2018 року, оголошувалась перерва до 27.02.2018 року, про що присутніх представників сторін по справі було письмово повідомлено відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи. Уповноважених представників позивача та третьої особи, які не приймали участь в судовому засіданні 26.02.2018 року, про перерву в судовому засіданні до 27.02.2018 року повідомлено долученою до матеріалів справи телефонограмою №02-43/7/18 від 26.02.2018 року.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті позивач та третя особа не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 27.02.2018 року, був присутній прокурор прокуратури Харківської області, який заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 без змін.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 27.02.2018 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області №3561 від 22.10.2009 року, 19.01.2010 року між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області (далі - Орендодавець) та ТОВ "Амстор" (далі - Орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №04104190075 від 12.02.2010 року.

Згідно предмету Договору оренди землі №04104190075 від 12.02.2010 року Орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3561 від 22.10.2009 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під торговий центр "Амстор"), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73.

За змістом п.п. 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4014 га, у тому числі: капітальна одноповерхова - 1,0268 га, тимчасова - 0,0168 га, під спорудами - 0,0170 га, проходи, проїзди та площадки - 2,3009 га, під земельними насадженнями - 0,0399 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: торговий центр "Амстор".

Пунктом 5 вказаного Договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4412900000:06:043:0017 становить 10499441,52 грн.

Договір укладено на 25 років, строком дії по 22.10.2034 року включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 1049944,15 грн. на рік, що складає 10,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 20 Договору, після припинення дії договору оренди земельної ділянки орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом трьох днів у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану та несвоєчасного звільнення земельної ділянки має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується в судовому порядку.

В п. 35 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено.

Актом приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки від 12.02.2010 року земельна ділянка кадастровий номер 4412900000:06:043:0017 була передана ТОВ "Амстор" в користування

Інформаційною довідкою Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №85903978 від 26.04.2017 року підтверджується, що право власності на об'єкт нежитлової нерухомості - торгівельний центр "Амстор", загальною площею 11642,7 кв.м, що знаходиться за адресою: пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, зареєстровано за ТОВ "Амстор" з 28.12.2016 року.

З 28.12.2016 року власником об'єкту нерухомого майна є ТОВ "БС Проперті" (відповідач у даній справі) на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна №2128 від 28.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Листом №1282 від 15.03.2017 року Сєвєродонецька міська рада повідомила ТОВ "БС Проперті" про те, що оскільки до відповідача перейшло право власності на об'єкт нежитлової нерухомості - торгівельний центр "Амстор", загальною площею 11642,7 кв.м, що знаходиться за адресою: пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, зареєстровано за ТОВ "Амстор", ТОВ "БС Проперті" як власник нерухомого майна зобов'язаний платити орендну плату за використання земельної ділянки.

Позивач також зазначив, що на підставі заяви керівництва ТОВ "Амстор", Сєвєродонецька міська рада на черговій сесії у березні 2017 року розгляне проект рішення міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Амстор", а також роз'яснив, що письмово повідомить про прийняте в подальшому рішення відповідача. У вкзаному листі також роз'яснено, що з метою своєчасного оформлення прав на земельну ділянку та плати за землю, відповідачу слід звернутись до Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку із заявою про надання земельної ділянки у користування без складання документації із землеустрою.

Листом №2974 від 16.06.2017 року Сєвєродонецька міська рада повідомила ТОВ "БС Проперті" про те, що відповідач використовує земельну ділянку, площею 3,4014 га, розташовану за адресою: пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, без оформлення правовстановлюючих документів.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції (з урахуванням заявленого клопотання про збільшення позовних вимог) прокурор зазначив, що ТОВ "БС Проперті" набуло 28.12.2016 року у власність об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на вказаній земельній ділянці, здійснює користування цією земельною ділянкою площею 3,4014 га, наразі без оформлення правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим місцевому бюджету завдано збитків у розмірі 1146454,82 грн. за період з 28.12.2016 року по 31.08.2017 року, які неотримані місцевим бюджетом та розраховані як розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності. У зв'язку з чим, Сєвєродонецькою міською радою було розраховано збитки у формі орендної плати, на умовах, визначених договором оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 із зазначенням коефіцієнту 10% за 2016 рік. Відповідно до рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №478 від 22.06.2016 року "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради" з 01.01.2017 року при розрахунку розміру орендої плати розраховуються нові ставки орендної плати, останнім за період 2017 року застосовано встановлений коефіцієнт 8%.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор первісно посилався на положення ст. 22 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 124, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 156, ст. 157 Земельного кодексу України, тобто стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу, а в подальшому, в додатково наданих письмових поясненнях, прокурором заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1146454,82 грн. як безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Як вже зазначалось, судом першої інстанції позовні вимоги прокурора було задоволено у повному обсязі.

Місцевий господарський суд, в оскаржуваному рішенні від 30.11.2017 року, приймаючи додатково надані прокурором письмові пояснення з посиланням на ст. 1212 ЦК України як на підставу для стягнення збитків, визнав їх нормативним доповненням (обґрунтуванням) позову без зміни первісно заявлених вимог.

При розгляді справи по суті виходив з доведеності та обґрунтованості вимог прокурора, зокрема, з того, що з моменту виникнення у ТОВ "БС Проперті" права власності на торгівельний центр "Амстор" (з 28.12.2016р.) у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під вказаною нежилою будівлею, проте відповідачем здійснюється користування земельною ділянкою без укладення та реєстрації відповідного договору щодо користування спірною земельною ділянкою та не вноситься плата за цю землю, а тому відповідач без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого суду щодо викладених підстав для задоволення позовних вимог з вищенаведених мотивів неправомірними.

Проте, дослідженні судом першої інстанції в рішенні підстави для задоволення позовних вимог не вплинули на остаточний результат вирішення даного спору та прийняте по суті розглянутого спору рішення про задоволення позову прокурора, але з інших підстав та мотивів, з яких виходить суд апеляційної інстанції у даній постанові, та враховуючи наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді колегія зазначає.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, листом (вих.№05/1-381вих17 від 07.02.107р.) Прокуратура Луганської області повідомила Сєвєродонецьку міську раду про представництво інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Луганської області із позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої використанням земель без правоустановчих документів.

Також визначений прокурором позивач підтримав поданий позов.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 викладено висновок: із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради обґрунтовано прокурором встановленням факту порушення інтересів держави, які спричиненні невиконанням ТОВ "БС Проперті" обов'язків, передбачених законом, а саме: використання земельної ділянки без правоустановчих документів та ігнорування звернень Сєвєродонецької міської ради щодо укладання договору оренди.

Також прокурор зазначив, що позивач належним чином не захищає порушені права держави, про що свідчить відсутність протягом тривалого часу вжитих заходів спрямованих на стягнення з відповідача спричинених територіальні громаді м. Сєвєродонецька збитків, у вигляді недоотриманих доходів. За твердженням прокурора ненадходження платежів за використання землі, яка перебуває у комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим грубо порушуються інтереси держави, та зазначені обставини можуть бути підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене вище, звернення Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до Господарського суду з цим позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави, уповноваженими органами якої є визначений прокурором позивач, що належним чином перевірено судом апеляційної інстанції.

Що стосується прийнятих судом першої інстанції письмових пояснень прокурора (вих.№05/2-12 від 30.11.2017р.), судова колегія апеляційної інстанції, переглянувши правильність застосовуючи положення ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р. - на момент винесення оскаржуваного рішення) зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Як вбачається з протоколу судового засідання у справі №913/661/17 (а.с.108, т.1) суд першої інстанції почав розглядати дану справу по суті в засіданні 19.09.2017 року і відповідно прокурор, користуючись наданими йому правами сторони, мав право змінити підставу позову до початку розгляду справи по суті.

Так, прокурор безпосередньо в своїй позовній заяві посилався на недоотримання місцевим бюджетом Сєвєродонецької міської ради з 28.12.2016 року орендних платежів за користування земельною ділянкою, загальною площею 3,4014 га, новим власником - торгового центру "Амстор" - ТОВ "БС Проперті", який не виконав свого обов'язку щодо переоформлення у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою, чим, на думку прокурора, позивачу завдано збитків у сфері господарювання. При цьому, в обгрунтування своїх вимог посилався на ст. 1166 ЦК України.

В письмових поясненнях (вих.№05/2-12 від 30.11.2017р.) в останньому судовому засідані, прокурор зазначив про безпідставне збагачення ТОВ "БС Проперті" за рахунок не сплачених Сєвєродонецькій міській раді орендних платежів за спірну земельну ділянку, тобто про безоплатне користування. Правовими підставами наданих письмових пояснень прокурором обрано ст. 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції прийняв письмові пояснення прокурора (вих.№05/2-12 від 30.11.2017р.) у якості доповнення позовних вимог додатковим нормативним обґрунтуванням, але, за висновком судової колегії невірно трактував їх, з огляду на наступне.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Одночасно, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою особи, що завдала шкоди, вина.

Позов прокурора ґрунтується на вимозі про відшкодування з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у формі упущеної вигоди (розмір неодержаної плати за оренду земельної ділянки).

Предметом спору у даній справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах позивача про стягнення з відповідача (з урахуванням збільшення позовних вимог) 1146454,82 грн., які прокурор вважає сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу. Тобто в даному випадку позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю, які за змістом ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України є упущеною вигодою.

При цьому, фактично підставою позовних вимог є відшкодування майнової шкоди, спричиненої позивачу неправомірними діями відповідача.

Вирішуючи даний спір, необхідно брати до уваги загальні положення ст. 22 та глави 82 ЦК України (правова позиція щодо розгляду аналогічних спорів, викладена у постанові Верховного суду України від 18.05.2016 року у справі №922/51/15, а також постанові Верховного суду України від 28.01.2015 року у справі № 3-210гс14).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 43, 54 ГПК України, господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту зазначеної вище норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: по-перше, набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.12 Постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) вказав, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 1166 ЦК України (глава 82 ЦК України) встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в той час як приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (глава 83 ЦК України) регулюють положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд в порушення ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду письмові пояснення (вих.№05/2-12 від 30.11.2017р.), в яких прокурор фактично змінив підстави позову: ст. 1166 ЦК України на ст. 1212 ЦК України - після початку розгляду судом справи по суті (19.09.2017р.).

З'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, хоч суд і повинен самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію останніх та застосовувати у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Проте, чинним законодавством господарський суд не наділений правом на свій розсуд змінювати підстави позову після початку розгляду справи по суті та зобов'язаний вирішити спір згідно визначених позивачем підстав позову.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції були порушені приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, проте це не призвело в результаті до прийняття неправильного рішення в резулятивній частині. Разом з цим, мотивувальна частина рішення підлягає зміні з мотивів викладених судом апеляційної інстанції з наступних підстав:

При розгляді позовних вимог прокурора, заявлених з підстав ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 156, ст. 157 Земельного кодексу України, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення як положення ст. 22 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. 224 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), так і приписи Земельного кодексу України, які регулюють правовідносини сторін у даній галузі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується і з положеннями ст. 224 ГК України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Виходячи із положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Так, предметом даного спору є первісно заявлені вимоги Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради про стягнення з ТОВ "БС Проперті" збитків у розмірі 1146454,82 грн. нарахованих за період з 28.12.2016 року по 31.08.2017 року за користування відповідачем земельною ділянкою без правоустановчих документів під об'єктом нерухомого майна - торговим центром "Амстор", який знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, ТОВ "БС Проперті", набуваючи право власності на нежитлове приміщення - торговий центр "Амстор" в м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73., на підставі Договору купівлі-продажу №2128 від 28.12.2016 року як власник нерухомого майна було зобов'язане вирішити питання щодо користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості в межах чинного земельного законодавства.

В процесі розгляду спору господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на спірній земельній ділянці загальною площею 3,4014 га знаходиться нерухоме майно - торговий центр "Амстор", яке належать на праві власності з 28.12.2016 року ТОВ "БС Проперті", і останнє користується спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, орендної плати за користування землею чи будь-яких інших платежів не вносить, заходів щодо оформлення землекористування не здійснює, що позбавило раду як власника землі права отримувати від цих земельних ділянок дохід у вигляді орендної плати.

Використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та розмір завданих збитків таким використання підтверджується листом Севєродонецької міської ради №2974 від 16.06.2017 року (а.с.44, т.1) з Розрахунком (з 28.12.2016 року по 31.05.2017 року - 724558,76 грн.), та листом Сєвєродонецької міської ради №4900 від 03.10.2017 року (а.с.148, т.1) з загальним Розрахунком (з 28.12.2016 року по 31.08.2017 року - 1146454,82 грн., відповідно до яких розмір збитків, нанесених ТОВ "БС Проперті" міському бюджету за користування земельною ділянкою під торговим центром "Амстор" (у межах м. Сєвєродонецька по пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, площею 3,4014 га) без правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею за період з 28.12.2016 року по 31.08.2017 року становить 1146454,82 грн.грн.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги як на підставу для скасування оскаржуваного рішення і, відповідно до ст. 277 ГПК України, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, аргументи заявника апеляційної скарги щодо неможливості, в силу ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, автоматичного переходу до відповідача права користування земельною ділянкою до моменту припинення орендних правовідносин з колишнім власником об'єкту нерухомості ТОВ "Амстор" саме на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, враховуючи наступне.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

При цьому, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення цієї статті, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "БС Проперті" належним чином не оформило правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, не зважаючи на те, що правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомість одночасно є підставою для переходу відповідного права на землю.

Проте з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нежитловою будівлею - торговим центром "Амстор".

Беручи до уваги вищенаведені законодавчі положення, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2016 року до відповідача, разом з правом власності на нежитлову будівлю - торгівельний центр "Амстор", перейшло право на оренду земельної ділянки площею 3,4014 га попереднього землекористувача ТОВ "Амстор" та обов'язок щодо укладення договору оренди землі.

В силу ст. 13 Конституції України та норм цивільного заканодовства:

- власність зобов'язує;

- власність не повинна використовуватися на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі;

- тягар утримання майна покладений на власника майна, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", укладання договору оренди землі є обов'язковим, на орендаря, в свою чергу, покладено обов'язок використовувати земельну ділянку виключно на підставі договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 4 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (ст. 14.1.72, 14.1.73 ПК України).

Розмір несплаченої орендної плати відповідачем у період із 28.12.2016 року по 31.08.2017 року було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Саме цю суму не отримала Сєвєродонецька міська рада Луганської області, але могла би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено ст. 22 ЦК та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 Земельного кодексу України та Порядком.

В апеляційній скарзі ТОВ "БС Проперті" зазначає про відсутність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення як вина, оскільки ані прокурором, ані позивачем не надано доказів ухилення відповідача від належного оформлення користування земельною ділянкою. При цьому, апелянт вважає, що саме внаслідок бездіяльності позивача, яка відобразилась у не реагуванні на лист ТОВ "Амстор" від 25.03.2016 року, направлений голові Сєвєродонецької міської ради з проханням щодо припинення права користування земельною ділянкою, й було спричинено позивачу збитки. Тобто, більше року позивач протиправно не здійснив жодних дій, спрямованих на припинення орендних правовідносин з ТОВ "Амстор", хоч і був про таку необхідність завчасно повідомлений.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вказані вище твердження скаржника, оскільки, як вже зазначалось, у відповідача з 28.12.2016 року виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, але ж в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів спрямованих на встановлення орендних правовідносин з відповідачем, зокрема, таких як звернення з вимогою про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "БС Проперті" не виконало обов'язку щодо укладення договору оренди, що стало підставою для визначення Сєвєродонецькою міською радою розміру збитків за фактичне використання відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ "БС Проперті" правомірно володіє лише нежитловою будівлею - торгового центру "Амстор", розташованою на земельній ділянці загальною площею 3,4014 га в м. Сєвєродонецьку по пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, проте з часу виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів на підтвердеження вчинення дій, спрямованих на укладення договору оренди з позивачем, або будь-якого іншого належного врегулювання відносин користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача. Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, виходячи із довідки ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 26.02.18р. № 253/12-14-07-23, що на протязі 2016-2017 років ні попереднім землекористувачем ТОВ "Амстор", ні власником нерухомого майна - ТОВ "БС Проперті" у спірному періоді жодні суми земельного податку та орендної плати по вказаній спірній ділянці не надходили та не сплачувались. Отже, земельна ділянка використвовувалась відповідачем безоплатно та без належного врегулюваня.

Зазначене підтверджує наявність шкоди в розмірі 1146454,82 грн., яку було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки ТОВ "БС Проперті".

Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (упущеної вигоди) дійшов висновку про те, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє її власника права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, що йому належать на праві приватної власності, кваліфікується як невжиття ним належних заходів, спрямованих на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів (постанови Верховного Суду України: від 01.07.2015 року у справі № 916/3311/14 та від 07.10.2015 року у справі № 916/3371/14).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується встановлений факт заподіяння Сєвєродонецькій міській раді шкоди у виді несплаченої відповідачем за період із 28.12.2016 року по 31.08.2017 року орендної плати у розмірі 1146454,82 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Згідно розрахунку позивача, орендна плата, яку мала отримати Сєвєродонецька міська рада рада від ТОВ "БС Проперті" за користування земельною ділянкою за період з 28.12.2016 року по 31.08.2017 року всього складає 1146454,82 грн.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель м. Сєвєродонецьк, вартість 34014 кв.м (3.4014 га) земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, становить 19900911,12 грн.

Дослідивши розрахунок наведений позивачем за період з 01.01.2017 року по 31.08.2017 року на суму 1125056,16 грн., який визнаний судом першої інстанції, колегією суддів встановлено, що він нарахований у правильний період.

Проте, розмір орендної плати за період з 28.12.2016 року по 31.12.2016 року, згідно розрахунку суду, має складати 21398,83 грн. (заявлено до стягнення 21398,66 грн.).

При цьому, оскільки за розрахунком суду правильна сума орендної плати має складати більший розмір збитків ніж фактично заявлено прокурором до стягнення, суд першої інстанції правомірно не вийшов за межі заявлених позовних вимог та задовольнив позов саме в заявленому розмірі.

Враховуючи наведене, оскільки період завдання та розмір збитків позивача у формі неодержаного доходу від використання земельної ділянки підповідачем є встановленим та доведеним, розрахунок позивача хоч і є меншим ніж розмір фактично завданих збитків, але не виходячи за межі позовних вимог, судом першої інстанції в цілому правомірно стягнуто з відповідача збитки у загальній сумі 1146454,82 грн.

Таким чином позовні вимоги Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради про стягнення з ТОВ "БС Проперті" 1146454,82 грн. ґрунтуються на вимогах закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі №3-210гс14.

Враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, але не з мотивів викладених у рішенні як безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі (ст. 1212 ЦК України), а з мотивів викладених у постанові апеляційної інстанції про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного позивачем доходу - упущеної вигоди (ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 156, ст. 157 ЗК України), у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 підлягає зміні на підставі ч. 4 ст. 277 ГПК України, шляхом виключення з мотивувальної частини твердження про задоволення позовних вимог у якості стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судововий збір за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" на рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 - залишити без задоволення.

Мотивувальну частину рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 - змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" на користь Сєвєродонецької міської ради Луганської області 1146454 грн. 82 коп. - залишити без змін.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі №913/661/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 27.02.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2018 року).