Постанова № 72795068, 12.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 року Справа № 912/2553/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Вечірко І.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода",

с. Кислиці Ізмаїльського району Одеської області

представник не з'явився

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології",

м. Кропивницький

представник Слободянюк Д.С., договір про надання правової допомоги №1/17 від 15.12.2017, адвокат

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія", м. Харків

представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2017 у справі №912/2553/17 (суддя Тимошевська В.В., повне рішення складено 27.11.2017)

у справі

про стягнення 936 615,57 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода звернулось із позовом до Господарського суду Кіровоградської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" заборгованості у сумі 936615,57 грн, що складається з суми основного боргу 570000,00 грн, індексу інфляції - 54035,77 грн, 3% річних - 11920,28 грн, 235000,00 грн збитків та 65659,80 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Техніка і технології" як продавцем було передано ТОВ "Злагода" як покупцю за договором купівлі-продажу ТТ-03000250 від 16.09.2016 товар - трактор неналежної якості (з недоліками), внаслідок чого покупець повернув такий товар, а у продавця виник обов'язок повернути сплачені за товар грошові кошти. Окрім того, за твердженням позивача, внаслідок неможливості використання придбаного за договором трактору, ТОВ "Злагода" поніс збитки у зв'язку з необхідністю орендування техніки для здійснення невідкладних агротехнічних заходів на власних і орендованих полях.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2017 (суддя Тимошевська В.В.) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" 61576,22 грн пені, 7129,65 грн - 3% річних, 23221,86 грн - інфляційних, а також судовий збір в сумі - 1378,92 грн.

Рішення суду мотивовано безпідставністю позовних вимог про стягнення боргу в сумі 570000,00 грн та збитків в сумі 235000,00 грн з огляду на оплату Відповідачем боргу до порушення провадження у справі та не доведенням Позивачем понесення збитків внаслідок поставки товару неналежної якості. У решті позов судом задоволено частково з огляду на виникнення, на думку суду, у Відповідача грошового зобов'язання щодо повернення коштів за трактор, яке вчасно виконано не було. Тому, судом застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України та п.4 додаткової угоди №1 від 22.02.2017 щодо відповідальності за прострочення оплати.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій просив скасувати рішення суду як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- суд помилково застосував законодавство за порушення грошових зобов'язань та стягнув пеню, інфляційні втрати та річні, оскільки відносини сторін з повернення грошових коштів не є грошовими;

- суд дійшов безпідставного висновку щодо укладення додаткової угоди №1 від 22.02.2017, на підставі якої задоволені позовні вимоги про стягнення пені, бо проект угоди був підписаний директором департаменту з перевищенням повноважень - угода не була схвалена товариством;

- положення п.4 додаткової угоди №1 від 22.02.2017 суперечать нормам ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України щодо визначення пені та є недійсними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Чимбар Л.О., суддів Антоніка С.Г., Вечірко І.О.) апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2017 у справі №912/2553/17 прийнята до розгляду. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 10.01.2018.

У судовому засіданні 10.01.2018 оголошено перерву до 29.01.2018.

01.02.2018 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Чимбар Л.О. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.02.2018 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Вечірко І.О. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 05.02.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VІІІ та відповідно до п.9 ч.1 ст.1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач подав до суду відзиви на апеляційну скаргу від 10.01.2018 та від 19.01.2018, в яких у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, залишити рішення суду першої інстанції в силі. Зазначив, що 22.02.2017 було підписано зовсім іншу додаткову угоду, існування якої посадові особи Відповідача намагалися приховати від суду та надали фальшивий документ, який не має бути врахований у справі. Відповідачем в порушення умов договору купівлі-продажу був поставлений трактор зовсім іншої моделі - ХТА-220-1, якість якої ще не була перевірена відповідно до закону (останні випробування було проведено лише 14.12.2016). ГУНП у Кіровоградській області проводиться досудове розслідування за фактом шахрайства з боку Відповідача, що виявилося в умисному постачанні товару, який ще не пройшов випробувань та вийшов з ладу при проведенні польових робіт. Просив винести окремі ухали за фактом створення та використання посадовими особами Відповідача підробленого документу у цій справі та за фактом шахрайства з боку посадових осіб Позивача та Відповідача, що мали форму організації постачання та умисного постачання завідомо несправної продукції.

У судовому засіданні 12.03.2018 повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У судове засідання 12.03.2018 Позивач та Третя особа явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№4900059989885, 4900059989877).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які у судове засідання не з'явилися та були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

16.09.2016 між ТОВ "Техніка і технології" як продавцем (надалі - Відповідач) та ТОВ "Злагода" як покупцем (надалі - Позивач) було укладено договір купівлі-продажу №ТТ-03000250 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язався прийняти й оплатити сільгосптехніку/запасні частини (товар), кількість і комплектність яких визначаються у специфікаціях. Договір укладений на строк з моменту його підписання до 16.09.2017, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами (п. 7.1. Договору).

16.09.2016 між сторонами підписано специфікацію до Договору, якою передбачено поставку наступного товару за Договором - трактор ХТА-2000 (двигун ЯМЗ-236М2, 180 л с кондиціонером, колеса на шинах 23,1,1 R26) в кількості 1 шт. за ціною 1106000,00 грн (а.с. 16, т.1).

На виконання п. 2.2 Договору Позивач здійснив оплату за товар грошових коштів в сумі 1106000,00 грн згідно платіжного доручення №169 від 19.09.2016 (а.с. 19, т.1).

31.10.2016 відповідно до видаткової накладної №3000251, оформленої з посиланням на Договір, здійснено поставку товару, а саме: трактор ХТА-220-1 (11762) в кількості 1 шт. за ціною 1106000,00 грн (а.с. 17, т.1).

Про прийняття Позивачем зазначеної техніки складено акт приймання-передачі №1 від 31.10.2016 до Договору, який підписано сторонами без зауважень та скріплено їх печатками (а.с. 18, т.1).

10.11, 23.11., 02.12. та 20.12.2016 між сторонами складено акти рекламації, за змістом яких зафіксовано виявлені несправності трактора ХТА-220 (а.с. 20-23, т.1).

Відповідно до дефектного акту №58 від 20.12.2016, складеного Приватним підприємством "Татарбунарський центр технічного огляду транспортних засобів", трактор ХТА-220-1 2016 року випуску, який належить Позивачу на підставі Договору, зібрано неякісно, деталі не відповідають технології виготовлення продукції, подальша експлуатація трактора згідно ДСТУ і ГОСТ неможлива (а.с. 24, т.1).

04.01.2017 ТОВ "Злагода" направлено до ТОВ "Техніка і технології" претензію, в якій повідомлено про відмову від Договору та пред'явлено вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за товар в сумі 1106000,00 грн та про оплату збитків в розмірі 235200,00 грн (а.с. 31-32, т.1).

Згідно видаткової накладної №10 від 22.02.2017 та акту приймання-передачі від 23.02.2017 трактор ХТА-220-1 Позивачем повернуто Відповідачу (а.с. 26, 27, т.1).

Відповідач здійснив повернення грошових коштів:

29.03.2017 - 200000,00 грн згідно платіжного доручення №31918;

03.04.2017 - 106000,00 грн згідно платіжного доручення №392;

18.04.2017 - 200000,00 грн згідно платіжного доручення №3969;

15.05.2017 - 30000,00 грн згідно платіжного доручення №4088;

28.08.2017 - 20000,00 грн згідно платіжного доручення №36797;

31.08.2017 - 550000,00 грн згідно платіжного доручення №202 (а.с. 78-83, т.1).

Як зазначає Позивач, з метою впорядкування відносин щодо повернення товару між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 22.02.2017 до Договору, відповідно до умов якої Відповідач протягом 20 днів після підписання акту приймання-передачі має повернути сплачені Позивачем кошти. У разі порушення строків повернення Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Після належного виконання сторонами умов додаткової угоди, Договір вважається розірваним (а.с. 25, т.1).

Оскільки умови зазначеної додаткової угоди Відповідачем належним чином в частині повернення грошових коштів виконані не були, Позивач звернувся із даним позовом про стягнення з ТОВ "Техніка і технології" суми основного боргу - 570000,00 грн та нарахованих за період прострочення повернення грошових коштів за додатковою угодою №1 від 22.02.2017 пені за період з 23.03.2017 по 09.08.2017 в сумі 65659,80 грн, 3% річних за період з 23.03.2017 по 09.08.2017 в сумі 11920,28 грн, інфляційних нарахувань за період з 23.03.2017 по 09.08.2017 - 54035,77 грн, збитків, завданих Відповідачем внаслідок поставка неякісного товару, - 235000,00 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням обставин справи в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з характеру спірних відносин, вони є відносинами з постачання товару, що регулюються параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних положень щодо купівлі-продажу, наведених, зокрема в ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Матеріалами справи встановлено, що згідно видаткової накладної №3000251 від 31.10.2016 та акту приймання-передачі від 31.10.2016 Позивачеві фактично поставлено трактор іншої моделі, ніж передбачався специфікацією до Договору, а саме - поставлено трактор ХТА-220-1, замість трактора ХТА-200.

Разом з цим, Позивач не відмовився від прийняття трактору ХТА-220-1, прийняв весь товар без будь-яких зауважень і заперечень в тому числі і щодо ціни товару, тому, з урахування положень ст. 672 Цивільного кодексу України, товар за Договором є прийнятим покупцем та підлягає оплаті останнім за ціною, погодженою з продавцем (Відповідачем).

Згідно з пунктом 3.3. Договору, приймання товару по якості, комплектності та кількості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі. У випадку передачі техніки або обладнання акт приймання-передачі вважається одночасно і актом введення в експлуатацію, якщо про інше не досягнуто окремих домовленостей.

Акт приймання-передачі Трактора-ХТА-220-1 від 31.10.2016 підписаний між сторонами з відміткою про відсутність претензій Позивача до якості, комплектності та роботи. Окрім того, між сторонами 31.10.2016 складено акт введення трактора в експлуатацію (а.с. 50, т.2).

Між тим, як слідує з матеріалів справи, після підписання сторонами акту приймання-передачі від 31.10.2016 та під час експлуатації Позивачем трактору ХТА-220-1 було виявлено несправності техніки, що підтверджується складеними актами рекламацій.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було досягнуто домовленості з приводу повернення Позивачем Відповідачу товару за Договором.

23.02.2017 трактор-ХТА-220-1 повернуто ТОВ "Злагода" та прийнято ТОВ "Техніка і технології" без будь-яких зауважень (а.с. 26,27, т.1).

Згідно Додаткової угоди №1 від 22.02.2017, підписання якої не заперечується обома сторонами та оригінал якої оглядався судом у судовому засіданні, Відповідач протягом 20 днів після підписання акту приймання - передачі має повернути сплачені Позивачем кошти. У разі порушення строків повернення Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (а.с. 51, т.2).

Враховуючи викладене, граничний строк повернення грошових коштів Відповідачем згідно п.4 додаткової угоди є 24.03.2017.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ТОВ "Техніка і технології" повернуло сплачені Позивачем грошові кошти в загальній сумі 1106000,00 грн в період з 29.03. по 31.08.2017, тобто з порушенням строків, визначених додатковою угодою.

Позивачем вказані обставини не заперечені, про що свідчать надані до матеріалів справи відомості щодо надходження та розподілу грошових коштів (а.с. 112-113, т.1).

Таким чином, на момент звернення Позивача до господарського суду з позовом у даній справі та порушення провадження у справі основна заборгованість була сплачена Відповідачем повністю. На цій підставі судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позову в частині стягнення боргу в сумі 570000,00 грн.

Згідно правил ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України вчинення правочину особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою недійсності правочину.

Разом з цим, приписами ст. 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як було встановлено судом вище, Відповідачем вчинено дії по виконанню додаткової угоди №1 від 22.02.2017, а саме прийнято трактор та повернуто грошові кошти. Тому, додаткова угода №1 від 22.02.2017 в редакції, що підписана обома сторонами, є схваленою Відповідачем, а тому сама по собі відсутність у директора департаменту ОСОБА_1 повноважень на укладення від імені ТОВ "Техніка і технології" додаткової угоди не створює підстав для визнання такої додаткової угоди недійсною.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Тому, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із зустрічним позовом у справі №912/2553/17 про визнання додаткової угоди №1 від 22.02.2017 недійсною або доказів подання інших позовів з цим предметом Відповідачем не надано. Тому, додаткова угода №1 від 22.02.2017 розцінюється судом як правомірний правочин, який в судовому порядку не оспорювався.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 передбачено, що у разі порушення строків повернення зазначених в п. 1 цієї Додаткової угоди коштів, Продавець оплачує Покупцеві пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно оплаченої суми.

Враховуючи дати повернення грошових коштів Відповідачем, що було досліджено судом вище, а також перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення пені за період з 25.03.2017 по 09.08.2017 в загальній сумі 61576,22 грн. В решті вимоги про стягнення пені вірно не задоволені судом першої інстанції з огляду на помилки в розрахунку позивача щодо визначення періодів прострочення (день оплати не вважається днем прострочення платежу).

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши характер спірних відносин, зокрема, їх первісну природу, а також врахувавши, що Відповідач не мав перед Позивачем грошового зобов'язання по Договору, бо був продавцем товару, а не покупцем; апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, бо їх нарахування відповідно до закону здійснюється у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, яке у Відповідача по Договору було відсутнє. Укладення додаткової угоди №1 від 22.02.2017 не встановлювало для Відповідача грошового зобов'язання, бо передбачало повернення грошових коштів у зв'язку поверненням переданого товару (аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Тому, судом першої інстанції неправомірно були застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнуто з Відповідача 3% річних у сумі 7129,65 грн та інфляційні втрати - 23221,86 грн, нараховані у зв'язку з простроченням Відповідачем сплати грошових коштів за повернутий трактор, яке визначено судом першої інстанції як грошове зобов'язання. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про відсутність грошового зобов'язання, втім, зважаючи на положення ст. 6, 27 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, вважає правомірним нарахування пені, яку сторони встановили в додатковій угоді №1.

У позовній заяві Позивачем зазначено, що у зв'язку з неможливістю використання трактора, він зазнав збитків, які виявилися у витратах на винаймання техніки та виконання невідкладних агротехнічних заходів, а саме: орання полів на площі 438 га - вартість виконаних робіт на суму 175200,00 грн, культивування полів на площі 300 га на суму 60000,00 грн.

Стаття 264 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не доведено жодними доказами понесення збитків внаслідок поставки товару неналежної якості та не підтверджено їх розмір, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на відсутність такої складової цивільного правопорушення як понесення збитків.

З підстав вище наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені в сумі 61576,22 грн. У задоволенні позову в іншій частині необхідно відмовити.

Клопотання Позивача щодо винесення окремих ухвал та надіслання їх до уповноваженого слідчого апеляційним судом відхиляються, оскільки суд не вбачає підроблення додаткової угоди №1 від 22.02.2017 Відповідачем, бо в наданій ним 26.09.2017 копії цієї угоди відсутні підписи та печатки від імені ТОВ «Злагода», проект додаткової угоди містить підписи лише ТОВ "Техніка і технології" (а.с. 52, т.1).

Щодо постачання завідомо несправної продукції (експериментального зразку, моделі), то суд зазначає, що у видатковій накладній №3000251 від 31.10.2016 було зазначено найменування товару, яке відрізняється від вказаного у специфікації, тобто Відповідач не здійснював дій щодо введення в оману. Втім, Позивач прийняв цей товар замість наданих йому законом можливостей відмовитися від його прийняття. Жодних зауважень не висловив.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Сторони є суб'єктами господарювання та уклали господарський договір і кожна сторона повинна перевірити відповідність продукції за договором вимогам, що до неї ставляться, в тому числі і наявність сертифікату відповідності.

Крім того, Позивач самостійно звернувся до правоохоронних органів з відповідними заявами, тому суд не вбачає підстав винесення та направлення окремих ухвал до правоохоронних органів.

Рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права, тому таке рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з новим розподілом судових витрат. У решті рішення суду підлягає залишенню без змін. У зв'язку з викладеним апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2017 у справі №912/2553/17 (суддя Тимошевська В.В., повне рішення складено 27.11.2017) скасувати частково в частині стягнення 3% річних - 7129,65 грн та інфляційних втрат - 23221,86 грн, судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1378,92 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня (Соборна), 22, оф. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиці, вул. Кірова, 76-А, ідентифікаційний код 31774735) судовий збір за розгляд позовної заяви - 923,64 грн (дев'ятсот двадцять три грн 64 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиці, вул. Кірова, 76-А, ідентифікаційний код 31774735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня (Соборна), 22, оф. 103, ідентифікаційний код 36584896) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 14438,81 грн (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять вісім грн 81 коп).

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту.

Повна постанова складена 19.03.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.О. Вечірко