Рішення № 72794884, 12.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/18/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Михайлов І.М. - керівник (паспорт НОМЕР_1, виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській обл. 04.10.1999р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промагролізинг Плюс" (25006, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Шульгиних, буд.39/4, кв.16);

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Бесарабія" (68160, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с.Тузли, вул.Нова, буд.1)

про стягнення 115 487,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Промагролізинг Плюс" (надалі - ТОВ „Промагролізинг Плюс") звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Селянського (фермерського) господарства „Бесарабія" (надалі - СФГ „Бесарабія"), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 140 487,78 грн., з яких: 138 000,00 грн. - заборгованість, 2 249,59 грн. - пеня, 238,19 грн. - 3% річних та покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №132/17 від 16.08.2017р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/18/18 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання на 07.02.2018 року.

01.02.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. ГСОО № 2149/18) від ТОВ „Промагролізинг Плюс", згідно якої останнє просить суд розглянути справу без участі позивача, за наявними в матеріалах справи доказами. Водночас, 01.02.2018р. від позивача надійшли письмові пояснення (вх. ГСОО № 2151/18) у відповідності до яких позивач зазначає, що акт приймання-передачі товару між сторонами не підписувався, оскільки з цього приводу було оформлено відповідну видаткову накладну.

Відповідач у судовому засіданні 07.02.2018 року надав до суду копію платіжного доручення № 1382 від 07.02.2018р. на загальну суму 25 000,00 грн., відповідно до зазначеного в ньому призначення платежу, вказані грошові кошти сплачено частково за сівалку зернову Харвест 5,4 з пальцевими загортачами.

У судовому засіданні від 07.02.2018 року було оголошено перерву до 12.03.2018 року о 11:00, про що позивача, згідно ст. 216 Господарського процесуального кодексу України повідомлено відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року, враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем перераховано грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. в якості часткової оплати за отриманий товар, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25000,00 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України було закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач відзиву на позов не надав, разом з тим у судовому засіданні від 12.03.2018 року, зазначив, що проти позову не заперечує.

Приймаючи до уваги те, що позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку ст. 196 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті без участі представника ТОВ „Промагролізинг Плюс".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи, 16.08.2017 року між ТОВ „Промагролізинг Плюс" (надалі - продавець) та СФГ„Бесарабія" (надалі - покупець) укладено договір поставки №132/17 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у свою власність та оплатити товар.

У відповідності до п. 1.2 договору, предметом поставки (товаром) є: Сівалка Харвест 5,4 (з пальцевими загортачами, транспортний пристрій).

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем 30 листопада 2017 року.

Згідно п. 3.2 договору, факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

Умовами п. 3.3 договору визначено, що моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Положеннями п.п. 4.1, 4.3, 4.4 договору встановлено, що вартість одиниці товару за цим договором складає: 330 000 (триста тридцять тисяч) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ - 55 000,00 грн. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець здійснює часткову попередню оплату вартості товару у розмірі не менше ніж 20% від загальної ціни даного договору.

Згідно з п.п. 5.1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцеві належної якості товар у власність в термін визначений договором для поставки товару.

Пунктом 9.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення його печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів купівлі-продажу та умови якого ніяким чином не суперечать нормам діючого законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вищезазначеного договору, 30.11.2017 року ТОВ „Промагролізинг Плюс" передало, а відповідачем отримано Сівалку Харвест 5,4 (з пальцевими загортачами, транспортний пристрій) вартістю 330 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 55 000,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 207 від 30.11.2017р. (а.с. 29), яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відповідними печатками та ніяким чином не заперечується відповідачем.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п.п. 5.3.1 договору встановлено обов'язок покупця оплатити вартість (ціну) товару у визначені цим договором строки (терміни).

Згідно з п. 4.5 договору остаточна оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем у термін до 08 грудня 2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено матеріалами справи, на момент звернення з позовом, в порушення умов договору №132/17 від 16.08.2017р. СФГ „Бесарабія" за фактично отриманий товар розрахувалося частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 192 000,00 грн. (29.08.2017р. сплачено - 50 000,00 грн. та 25.09.2017р. сплачено - 142 000,00 грн.), що підтверджується випискою банку за період з 01.08.2017 року по 31.10.2017 року (а.с. 30).

Разом з тим, під час розгляду справи, згідно платіжного доручення № 1382 від 07.02.2018р. СФГ „Бесарабія", було сплачено 25 000,00 грн. за сівалку зернову Харвест 5,4 з пальцевими загортачами.

Однак, за умовами п. 4.5 договору №132/17 від 16.08.2017 року передбачено, що остаточна оплата вартості товару здійснюється покупцем у термін до 08 грудня 2017 року.

Таким чином, зобов'язання відповідача щодо сплати вартості фактично отриманого товару мало бути виконано 07.12.2017 року.

Між тим, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України СФГ „Бесарабія" своєчасну та повну оплату за фактично отриманий товар здійснено не було, в зв'язку з чим, станом на 12.03.2018 року за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за договором №132/17 від 16.08.2017 року у розмірі 113 000,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Промагролізинг Плюс" та стягнення з відповідача заборгованості за договором №132/17 від 16.08.2017р. у розмірі 113 000,00 грн.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п. 6.4 договору, у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань за цим договором покупець зобов'язаний зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що нараховується протягом всього періоду такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 2 249,59 грн. нарахованої за період з 08.12.2017 року по 28.12.2017 року на суму заборгованості у розмірі 138 000,00 грн., вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 238,19 грн. нарахованих за період з 08.12.2017 року по 28.12.2017 року на суму заборгованості у розмірі 138 000,00 грн., вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Промагролізинг Плюс" та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 113 000,00 грн., пені у розмірі 2 249,59 грн. та 3% річних у розмірі 238,19 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2107,32 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Бесарабія" (68160, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Тузли, вул. Нова, буд.1; код ЄДРПОУ 32356605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промагролізинг Плюс" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Шульгиних, буд. 39/4, кв. 16; код ЄДРПОУ 37297680) 113 000/сто тринадцять тисяч/грн. заборгованості, 2 249/дві тисячі двісті сорок дев'ять/грн. 59 коп. пені, 238/двісті тридцять вісім/ грн. 19 коп. 3% річних та 2107/дві тисячі сто сім/грн. 32 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 березня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська