Ухвала суду № 72794529, 15.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

15.03.2018Справа № 30/18

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро»

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"

До Комунального підприємства "Київпастранс"

Про стягнення 360 114,23 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Дроботенко Ю.О.

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.10. у справі № 30/18 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 273108,13 грн. основного боргу, 30839,62 грн. збитків від інфляції, 7212,04 грн. 3% річних, 3100,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 3111,59 грн. державного мита та 201,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.03.10. Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

02.03.18. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни неправомірною і зобов'язати виконати рішення по справі № 30/18 перерахувавши на банківські реквізити стягувача вже стягнуті з Комунального підприємства "Київпастранс" кошти в сумі 317572,60 грн. Крім вказаного скаржник просить суд судові витрати покласти на Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.18. розгляд скарги призначено на 15.03.18.

В судовому засіданні 15.03.18. судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (ідентифікаційний код 24718890) змінило повне найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» (ідентифікаційний код 24718890), про що 11.12.17. державним реєстратором було вчинено реєстраційні дії з внесення змін до відомостей про юридичну особу. Вказане підтверджується долученими судом до матеріалів скарги витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві явку свого повноважного представника в судове засідання по розгляду скарги не забезпечив, письмових пояснень щодо скарги та матеріалів виконавчого провадження не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення йому 12.03.18. ухвали суду від 05.03.18.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання по розгляду скарги не забезпечив.

При цьому 14.03.18. відповідач через відділ діловодства подав до суду письмові заперечення на скаргу, в яких вказує на те, що подану позивачем скаргу він не отримав, та на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.02.18. по розгляду скарги у справі № 30/18 не набрала законної сиди, оскільки її було оскаржено відповідачем до Київського апеляційного господарського суду.

Позивач в судовому засіданні 15.03.18. підтримав подану ним скаргу.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України).

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення скаржника, Господарський суд міста Києва, встановив:

Обґрунтовуючи подану скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» вказує на те, що оскільки виконавчий збір на рахунок органу державної виконавчої служби зараховано, то грошові кошти в сумі 317572,60 грн. вже стягнуто з боржника державним виконавцем, однак на рахунок стягувача не перераховано, з огляду на що 22.02.18. стягувачем до органу державної виконавчої служби було подано заяву про примусове негайне перерахування боргу з депозитних рахунків відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак, всупереч ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» заява не розглянута, рішення суду не виконане.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Згідно ч. 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

31.03.10. постановою відділу Державної виконавчої служби подільського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 18345209 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.03.10. № 30/18.

20.12.17. змінено назву сторони виконавчого провадження - стягувача: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро».

Вказане виконавче провадження № 18345209 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 43626878.

Приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником до матеріалів справи не подано жодного доказу на підтвердження викладених ним в скарзі обставин. Так скаржником не подано доказів на підтвердженян того, що з боржника станом на день звернення з даною скаргою державним виконавцем вже стягнуто 317 572,60 грн. та що вказані грошові кошти зарахувано на рахунки для обліку депозитних сум, не подано доказів на підтвердження того, що грошові кошти в сумі 317 572,60 грн. не надійшли на рахунки стягувача.

Дійсно, за приписами п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Строк розгляду заяв, клопотань сторін законом не всатновлено, при цьому судом враховано, що станом на день звернення з даною скаргою до суду (02.03.18.) рахувався восьмий день для надання державним виконавцем відповіді на таку заяву від 22.02.18., чи вчинення відповівдни дій за поданою стягувачем заявою. Станом на день розгляду скаги судом (15.03.18.) ні від стягувача ні від державного виконавця інформації стосовно стану розгляду заяви не надходило.

Таким чином, доводи скаржника, покладені в обгрунтування скарги, не підтверджено жодними доказами.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни неправомірною і зобов'язання виконати рішення по справі № 30/18 перерахувавши на банківські реквізити стягувача вже стягнуті з Комунального підприємства "Київпастранс" кошти в сумі 317572,60 грн.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.02.18. по розгляду скарги у справі № 30/18 не набрала законної сиди, оскільки її було оскаржено відповідачем до Київського апеляційного господарського суду, є безпідставним, оскільки за приписами ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Розділом VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не встановлено обов'язку скаржника направляти копії скарги та доданих до неї документів, в тому числі і на адресу боржника, а тому твердження відповідача про те, що ним подану позивачем скаргу не отримано, не приймаються судом як підстава для відмови в задоволенні скарги.

Стосовно клопотання скаржника судові витрати покласти на Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Однак, скаржником не подано жодного доказу понесення ним судових витрат в межах даної скарги, нормами ЗУ «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, у відповідності до приписів ч. ст. 344 ГПК України покладаються судом на заявника.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» в задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко