Рішення № 72794472, 16.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2018

Справа № 905/2846/17

За позовом

Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про

стягнення 21786,53 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 21786,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відправлення двох вагонів за залізничними накладними №47787767 та №47322581 на адресу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», станція призначення Родинська РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач вказує на наявність підстав для з відповідача вартості втраченого вантажу. При цьому, як зазначає позивач, вантажоодержувач на підставі переуступного підпису передав позивачу право на пред’явлення претензій і позовів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2846/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.12.2017 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справу №905/2846/17 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2018 у справі № 905/2846/17 справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач відзиву на позов не надав. Жодних заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 18.01.2018 отримана відповідачем 22.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045640691.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) здійснило відправку вугілля на адресу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»(вантажоодержувач) залізничним транспортом (у вагонах № 56964877 та № 53526216) на станцію призначення Родинська РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (перевізник), що підтверджується залізничними накладними №47322581 від 03.05.2017 та №47787767 від 14.05.2017.

Під час слідування вантажу на станції Красноармійськ Донецької залізниці було проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину вантажу було втрачено, а саме у вагонах №№53526216 та 56964877.

Про недостачу вантажу у вказаних вище вагонах працівниками станції Красноармійськ Донецької залізниці складено комерційні акти №482004/161/11 від 17.05.2017 та № 482004/148/9 від 04.05.2017.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 475, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалах справи доказів, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відповідно до Технічних умов завантажило у вагони вугілля кам’яне марки Г та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, зокрема, 04.05.2017 по накладній №47322581 у вагон №53526216 в кількості 68350 кг та 14.05.2017 по накладній №47787767 у вагон №56964877 в кількості 68500 кг. Згідно накладних вантаж розрівняний насипом та маркований повздовжніми борознами.

В свою чергу, залізниця прийняла у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень і зобов'язалась доставити його за накладними №№47322581, 47787767 на станцію Родинська Донецької залізниці, отримувач ПрАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ».

Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України).

У ст. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, при проходженні вагону через станцію Красноармійськ Донецької залізниці, залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних вагонних вагах під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах №№53526216, 56964877 не відповідає фактичній масі вказаній у накладних, про що перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зокрема, зі змісту комерційного акту №482004/148/9 від 04.05.2017 вбачається, що за документами значиться вага нетто 68350 кг, а при зважуванні вага нетто склала 62800 кг, що менше документу на 5550 кг. Вантаж прибув в технічно справному вагоні, люки та двері зачинені, течі немає. Поверхня вантажу нижче бортів 20 см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами. Виїмки над 3-6 люками 600см х 280см х 40см, маркування порушено, двері, люки закриті, течі вантажу немає. У розділі «Є» зроблена відмітка станції призначення Родинська Донецької залізниці, згідно з якою, вантаж видано відповідно з комерційним актом.

Зі змісту комерційного акту №482004/161/11 від 17.05.2017 вбачається, що за документами значиться вага нетто 68500 кг, а при зважуванні вага нетто склала 58550 кг, що менше документу на 9950 кг. Вантаж прибув в технічно справному вагоні. Поверхня вантажу нижче бортів 10 см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами. Над 3-6 люками виїмка 600см х 280см х 30см, маркування порушено. У розділі «Є» зроблена відмітка станції призначення Родинська Донецької залізниці, згідно з якою, вантаж видано відповідно з комерційним актом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 113 Статуту).

Частиною 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах № 482004/148/9 від 04.05.2017 та №482004/161/11 від 17.05.2017, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)». Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - ПрАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними №47322581 від 03.05.2017 та №47787767 від 14.05.2017, вантажовідправнику - ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки №1/869 від 11.05.2017 та №1/1029 від 14.05.2017 про вартість вугільної продукції, які складені Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.

Так, згідно з довідками ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» - вантажовідправник, які підписані директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», ціна 1 т вугільної продукції: у вагоні №56964877 складає 1559,16 грн. з ПДВ, у вагоні №53526216 - 1508,46 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу при розрахунку збитків.

Отже, природна втрата вантажу становить: у вагоні №53526216 - 683,50 кг (68350 кг х1% = 683,50 кг), у вагоні №56964877 - 685,00 кг (68500 кг х 1% = 685,00 кг).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 21786,53 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул. Соборна 76; ідентифікаційний код 00178353) вартість втраченого вантажу в розмірі 21786 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн 53 коп та витрат на сплату судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.03.2018

Суддя Ю.М. Смирнова