Рішення № 72794287, 19.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2018р. Справа №905/2714/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспинське вуглепереробне

підприємство", м.Добропілля

про стягнення заборгованості в сумі 400711,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспинське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля, про стягнення заборгованості в сумі 400711,18 грн., у тому числі основний борг в сумі 315870,00 грн., пеня в сумі 54707,48 грн., інфляція в сумі 23859,85 грн. та три проценти річних в сумі 6274,33 грн.

14.02.2018р. позивачем надано суду письмові пояснення від 06.02.2018р. №06/02-п, згідно яких заборгованість відповідача становить 389355,08 грн., у тому числі основний борг в сумі 315870,00 грн., інфляція в сумі 25868,69 грн., три проценти річних в сумі 6348,60 грн. та пеня в сумі 41267,79 грн.

Відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи зазначення позивачем в заяві інших сум, які підлягають стягненню з відповідача, ніж були визначені у позові, суд розцінює письмові пояснення позивача саме як заяву про зменшення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за виконані роботи за договором підряду №17-УП-УП-ДЦ від 31.12.2015р., акти виконаних робіт, банківські виписки, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві від 28.02.2018р. по справі №905/2714/17 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у позові акту виконаних робіт №АТ-023 від 31.01.2016р. на суму 35328,00 грн., внаслідок чого останній безпідставно включено до суми основного боргу. Як наслідок, нараховані на вказану суму інфляція та три проценти річних, також стягненню не підлягають.

Крім того, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за період з січня 2017р., оскільки строк дії спірного договору №17-УП-УП-ДЦ від 31.12.2015р. закінчився 31.12.2016р. На думку відповідача, на виконані поза межами дії вказаного договору роботи, умови останнього щодо порядку розрахунків не можуть застосовуватися при визначенні строку для здійснення розрахунку за акти від 16.01.2017р.

Також, у відзиві відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 31.03.2016р. по 30.09.2016р. на суму 5258,57 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За приписом ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

31.12.2015р. між сторонами був підписаний договір підряду №17-УП-УП-ДЦ, згідно з умовами якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання власними зусиллями та засобами виконати наступні роботи:

- ремонт та утримання дороги 3,3 км,

- завантаження відходів вугілля збагачення,

- інші роботи тракторної техніки на ТОВ «Моспинське вуглепереробне підприємство» за адресою: м.Моспіно, вул.Гришина, 1А, згідно технічного завдання на закупівлю робіт автотракторної техніки, а також виконати інші разові роботи, не передбачені технічним завданням, необхідність виконання яких може виникнути при виробничій необхідності замовника, за письмовими заявками замовника (п.1.1 договору).

Згідно п.1.3 договору замовник (відповідач) зобов'язався своєчасно виконати оплату за виконані роботи на умовах, передбачених договором.

Роботи виконуються «підрядником» на підставі технічного завдання та заявок на виконання робіт «замовника», що містить найменування робіт, що підлягають виконанню, обсяг та строки виконання (п.1.2 договору).

Роботи за договором виконуються за адресою: територія ТОВ «Моспинське вуглепереробне підприємство» (п.1.4 договору).

За умовами п.4.1 договору ціна робіт, що підлягають виконанню, складає 1571400 грн., ПДВ 314280 грн., всього 1885680 грн.

Відповідно до п.7.1 договору даний договір набирає законної сили з 01.01.2016р. Сторони погодили, що дата закінчення терміну дії договору визначається наступним чином: за умови належного виконання обома сторонами своїх обов'язків, передбачених даним договором датою закінчення терміну дії договору є дата повного належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором обов'язків.

Згідно з наданими до справи актами приймання виконаних робіт за період з 31.01.2016р. по 16.01.2017р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 315870,00 грн.з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем.

Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.2.3.7 договору замовник зобов'язався своєчасно оплатити виконані підрядником роботи в розмірі, в строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до п.4.3 договору оплата за даним договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок «підрядника» в національній валюті, протягом 90 календарних днів з дати підписання обома сторонами акту здачі приймання виконаних робіт та отримання рахунку від підрядника.

За висновками суду свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 315870,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за актом №АТ-023 від 31.01.2016р. на суму 35328,00 грн. суд до уваги не приймає, з огляду на те, що наявність вказаної заборгованості обґрунтовано та доведено матеріалами справи. Заборгованість за вказаним актом входила до загальної суми боргу, яка зазначені позивачем у позові.

Щодо посилання відповідача на закінчення строку дії договору 31.12.2016р., суд їх відхиляє, оскільки за змістом п.7.1. договору підряду №17-УП-УП-ДЦ від 31.12.2015р. дата закінчення договору 31.12.2016р. обумовлена належним виконанням обома сторонами своїх обов'язків за вказаним договором.

Відтак, згідно зазначеного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, дата закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання всіх прийнятих на себе сторонами зобов'язань за вказаним договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача за період з квітня 2016р. по вересень 2017р. інфляцію в сумі 25868,69 грн. та три проценти річних за період з 31.03.2016р. по 19.10.2017р. в сумі 6348,60 грн.

За висновками суду, при нарахуванні даних сум позивачем припущено помилку у визначенні дати початку прострочення відповідачем сплати боргу за актом №АТ-023 від 31.01.2016р. Зокрема, як встановлено, відповідач мав сплатити вартість виконаних робіт на суму 35328,00 грн. в строк до 30.04.2016р., внаслідок чого відповідне прострочення виконання своїх зобов'язань розпочалося з 01.05.2016р.

Щодо нарахування трьох процентів річних та інфляції на решту заборгованості, за висновками суду, відповідні розрахунки проведені позивачем вірно.

Таким чином, з урахуванням проведеного судом перерахунку нарахувань трьох процентів річних та інфляції на заборгованість в сумі 35328,00 грн., всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 6348,60 грн. за період з 01.05.2016р. по 19.10.2017р. та інфляція в сумі 24410,89 грн. за період з травня 2016р. по вересень 2017р.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.5.6 договору №17-УП-УП-ДЦ від 31.12.2015р. у випадку прострочення оплати вартості виконаних підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період прострочення, від вартості виконаних робіт, згідно відповідної заявки за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 31.03.2016р. по 17.10.2017р. на суму 41267,79 грн.

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми пені судом також враховано помилку позивача у визначенні дати початку прострочення відповідачем сплати боргу за актом №АТ-023 від 31.01.2016р.

Так, внаслідок прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання на суму 35328,00 грн. позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5258,57 грн. за період з 31.03.2016р. по 30.09.2016р.

Проте, за висновками суду, нарахування пені за період з 31.03.2016р. по 30.04.2016р. є неправомірним.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені на суму 5258,57 грн.

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За вимогами про стягнення пені в сумі 5258,57 грн. позивач звернувся з позовом до господарського суду 23.11.2017р. (згідно штампу на поштовому конверті).

Як наслідок, по вимогах про стягнення пені за період з 01.05.2016р. по 30.09.2016р. строк позовної давності сплив.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення пені в сумі 5258,57 грн. є неправомірними, враховуючи відсутність прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за період з 31.03.2016р. по 30.04.2016р. та пропуск позивачем позовної давності по вимогах про стягнення пені за період з 01.05.2016р. по 30.09.2016р.

Розрахунок решти вимог про стягнення пені за період з 01.03.2017р. по 17.10.2017р. в сумі 36009,22 грн. є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 5258,57 грн. та інфляції в сумі 1457,80 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 382638,71 грн., у тому числі основний борг в сумі 315870,00 грн., пеня в сумі 36009,22 грн., інфляція в сумі 24410,89 грн. та три проценти річних в сумі 6348,60 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи зменшення позивачем позовних вимог, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», поверненню позивачу з державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 170,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 46, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспинське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 389355,08 грн., у тому числі основний борг в сумі 315870,00 грн., інфляція в сумі 25868,69 грн., три проценти річних в сумі 6348,60 грн. та пеня в сумі 41267,79 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспинське вуглепереробне підприємство" (85000 Донецька область, вул.Київська, 1, м.Добропілля, ЄДРПОУ 31616011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.10, ЄДРПОУ 39704948) основний борг в сумі 315870,00 грн., пеню в сумі 36009,22 грн., інфляцію в сумі 24410,89 грн. та три проценти річних в сумі 6348,60 грн., всього заборгованість в сумі 382638,71 грн., судовий збір в сумі 5740,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.10, ЄДРПОУ 39704948) з державного бюджету України судовий збір в сумі 170,30 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1012 від 23.10.2017р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.03.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина