Рішення № 72794187, 19.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2018р. Справа №905/2898/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Полімет», м.Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в розмірі 318476,01 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: Мала Н.О.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Полімет», м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 318476,01 грн., у тому числі основний борг в сумі 269129,93 грн., три проценти річних в сумі 8411,18 грн. та пеня в сумі 40934,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №15/624 поставки від 05.08.2016р., видаткові накладні №16111102 від 11.11.2016р., №16120816 від 21.11.2016р., довіреності №1875 від 08.11.2016р., №1957 від 21.11.2016р. на отримання матеріальних цінностей.

Відповідач 01.02.2018р. надав відзив на позовну заяву від 30.01.2018р. №17/60-152, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- факт поставки продукції та зобов'язання відповідача по оплаті даної продукції не настав, у зв'язку з ненаданням позивачем документів, зазначених в п.6.1 договору;

- взявши за припущення ствердження позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за поставлену продукцію за договором №15/624 від 05.08.2016р., штрафні санкції потрібно нараховувати починаючи з 02.12.2016р.;

- оскільки позов пред'явлено позивачем тільки 12.12.2017р., строк позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки вже минув.

05.02.2018р. до суду надійшло клопотання від 05.02.2018р. позивача про заміну його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма», м.Харків.

21.02.2018р. до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про заміну сторони у справі, згідно яких останній посилається на п.14.4 договору №15/624 від 05.08.2016р., за змістом якого жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та/або обов'язки за цим договором, а також укладати договори поруки без попередньої письмової згоди іншої сторони.

20.02.2018р. до суду надійшла заява від 19.02.2018р. позивача про відмову у клопотанні про заміну сторони правонаступником або залишення цього клопотання без розгляду. Підставою для такого звернення позивачем вказано ті обставини, що договір про відступлення права вимоги від 24.01.2018р. припинено сторонами додатковою угодою від 16.02.2018р.

Таким чином, враховуючи відмову позивача від заявленого клопотання про заміну сторони правонаступником, останнє судом не розглядається.

Позивач проти відзиву відповідача на позов заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив відповідача від 19.02.2018р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

05.08.2016р. між сторонами був підписаний договір №15/624 поставки, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п.2.1 договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сторони погоджують еквівалент ціни продукції в іноземній валюті і указують його в специфікації.

Відповідно до п.2.2 договору загальна сума договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного договору, але не може перевищувати 833333,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 166666,67 грн., всього з ПДВ - 1000000,00 грн.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.13.1 договору).

Строк дії договору до 31.12.2016р. (п.13.2 договору).

Сторонами було підписано специфікацію №1 до договору №15/624 від 05.08.2016р., згідно якої визначено найменування товару, кількість, суму поставки, умови поставки, оплати, строки поставки.

На виконання договору та специфікації №1 від 05.08.2016р. позивач поставив відповідачу товар на суму 269129,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №16111102 від 11.11.2016р. на суму 168274,95 грн., №16120816 від 21.11.2016р. на суму 100854,98 грн., який був прийнятий представниками відповідача за довіреностями №1875 від 08.11.2016р., №1957 від 21.11.2016р.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором №15/624 поставки від 05.08.2016р. з боку відповідача не спростований.

При цьому, посилання відповідача на ті обставини, що факт поставки продукції та, відповідно, зобов'язання відповідача по оплаті даної продукції не настали, у зв'язку з ненаданням позивачем документів, зазначених в п.6.1 договору, судом до уваги не приймаються.

Так, згідно п.6.1 договору позивач зобов'язується передати відповідачу одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з цих документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності документів, встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №15/624 поставки від 05.08.2016р. з передачі документів, що стосуються товару та, відповідно, належне постачання товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 9.3 договору №15/624 поставки від 05.08.2016р. встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Згідно з п.3 специфікації №1 від 05.08.2016р. до договору умови оплати: протягом 10 календарних днів по факту поставки і надання пакету документів на поставку.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору, відповідач повинен був сплатити вартість товару:

- переданого за видатковою накладною №16111102 від 11.11.2016р. в строк до 21.11.2016р.;

- переданого за видатковою накладною №16120816 від 21.11.2016р. в строк до 01.12.2016р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 269129,93 грн. за договором №15/624 поставки від 05.08.2016р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 269129,93 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 22.11.2016р. по 11.12.2017р. за видатковою накладною №16111102 від 11.11.2016р. та за період з 02.12.2016р. по 11.12.2017р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 8411,18 грн.

Що стосується нарахування трьох процентів річних, суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок періоду нарахування, однак, провівши власний перерахунок трьох процентів річних за кожною видатковою накладною окремо, суд дійшов висновку, що розмір трьох процентів річних є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення.

Як наслідок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають саме три проценти річних в сумі 8411,18 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Таким чином, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 40934,90 грн. за період з 22.11.2016р. по 11.12.2017р. за видатковою накладною №16111102 від 11.11.2016р. та за період з 02.12.2016р. по 11.12.2017р. за видатковою накладною №16120816 від 21.11.2016р.

За висновками суду, вказані позовні вимоги є частково неправомірними, враховуючи, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за період з 23.05.2017р. по 11.12.2017р. є неправомірним.

Крім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву №17/60-152 від 30.01.2018р. заявив про застосування позовної давності в частині стягнення пені за прострочення оплати поставленої продукції.

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За вимогами про стягнення пені в сумі 40934,90 грн. позивач звернувся з позовом до господарського суду 12.12.2017р. (згідно штампу на поштовому конверті).

Як наслідок, по вимогах про стягнення пені за період з 22.11.2014р. по 11.12.2016р. та за період з 02.12.2016р. по 11.12.2016р. строк позовної давності сплив.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 17883,39 грн. за період з 12.12.2016р. по 02.06.2017р.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 269129,93 грн., трьох проценти річних в сумі 8411,18 грн. та пені в сумі 17883,39 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 23051,51 грн. є неправомірним, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 295424,50 грн., у тому числі основний борг в сумі 269129,93 грн., три проценти річних в сумі 8411,18 грн. та пеня в сумі 17883,39 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Полімет», м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 318476,01 грн., у тому числі основний борг в сумі 269129,93 грн., три проценти річних в сумі 8411,18 грн. та пеня в сумі 40934,90 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Полімет» (61052, м. Харків, провул. Сімферопольський, 6, р/с 26006036037200 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 32136071, поштова адреса: 61202, м. Харків, а/с 2034) основний борг в сумі 269129,93 грн., три проценти річних в сумі 8411,18 грн. та пеню в сумі 17883,39 грн., всього заборгованість в сумі 295424,50 грн., судовий збір в сумі 4431,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.03.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина