Рішення № 72792409, 13.03.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3227/17

Провадження № 2-а-7/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Глущенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу № 372/3227/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, в якому просив визнати неправомірним рішення Міністерства оборони України № 44 від 28 квітня 2017 року про відмову у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 31.03.2016 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив військову строкову службу з 22.10.1982 року по 05.05.1984 року в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, у зв'язку з чим отримав статус «Учасника бойових дій». Під час проходження військової служби в Республіці Афганістан позивач отримав травму (контузію головного мозку). 17.02.2016 року згідно висновку спеціаліста №2 було встановлено, що у позивача мають місце наслідки перенесення важкої черепно-мозкової травми, за давністю утворення дані ушкодження можуть відповідати часу його участі в бойових діях в період часу з 1982-1984 рр. 11.03.2016 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії відповідача №1031 було встановлено причинний зв'язок травми (контузії) позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. 31.03.2016 року комісією МСЕК з 31.03.2016 року позивачу довічно було встановлено другу групу інвалідності з причиною інвалідності - травма (контузія) пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. 01.04.2016 року позивач отримав посвідчення інваліда війни другої групи. 06.04.2016 року позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою та відповідним пакетом документів. Останній, отримавши їх, направив до Міністерства оборони України з висновком про можливість виплати позивачу грошової компенсації. В жовтні 2016 року позивачу у Обухівському районному військовому комісаріаті був виданий витяг з засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року № 58 про повернення йому документів, в зв'язку з відсутністю даних про причину та обставини поранення, а саме про те, що воно не пов'язане із вчиненням позивачем кримінального або адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Не погодившись з даною відмовою позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 13.01.2017 року по справі №372/3359/16-а позовні вимоги позивача були задоволені повністю, а 14.03.2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Обухівського районного суду була змінена в частині зобов'язання відповідача розглянути подані ним документи. На даний час дана справа за касаційною скаргою відповідача знаходиться у Вищому адміністративному суді України. 03.06.2017 року позивачем в Обухівському районному військовому комісаріаті було отримано витяг з засідання коміії з питань розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.04.2017 року № 44 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Позивач вважаючи дане рішення неправомірним, звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення до суду не направляв.

Представник відповідача Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України в судове засідання також не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.10.1982 року по 05.05.1984 року проходив військову строкову службу на території Республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка.

17.02.2015 року згідно копії висновку спеціаліста № 2 було встановлено, що у ОСОБА_1, згідно медичної документації, мають місце наслідки перенесення важкої черепно-мозкової травми (1984 р. контузія головного мозку). За давністю утворення дані ушкодження можуть відповідати періоду бойових дій в Афганістані 1982-1984 рр.

Відповідно до копї довідки № 392 від 12.02.2016 року виданої військовим комісаром Обухівського районного військового комісаріату Київської області, ОСОБА_1 в період з 30.03.1982 року по 05.05.1984 року проходив строкову військову службу. В період 22.10.1982 року по 05.05.1984 року приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан, строк служби рахується: 1 місяць за 3 місяці.

Відповідно до копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1031 від 11.03.2016 року, травма (контузія), захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0526436, ОСОБА_1 з 31.03.2016 року встановлено ІІ групу інвалідності з причиною інвалідності - травма (контузія) захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

13.01.2017 року постановою Обухівського районного суду Київської області визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 по отриманню одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 та статей 16-16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 31.03.2016 року.

14.03.2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Обухівського районного суду Київської області від 13.01.2017 року змінено в частині зобов'язання Міністерства оборони України розглянути подані ОСОБА_1 документи.

На виконання постанови Обухівського районного суду Київської області від 13.01.2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року Міністерство оборони України розглянуло заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги та згідно копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 44 від 28.04.2017 року ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії було відмовлено з тієї причини, що ним не подано документ, що свідчить про обставини травми.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 3 грудня 1991 року № 2011 -XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що позивачу ІІ група інвалідності встановлена з 31.03.2016 року довічно. Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в моменту встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, то суд вважає, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Таким чином, 31.03.2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та Постанови Кабінету Міністрів України № 975. Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам. Військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом. Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей. Затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняний соціальний захист військовослужбовців радянської армії до військовослужбовців Збройних сил України.

Позивач, як встановлено судом, проходив службу в прикордонних військах СРСР, тобто прирівняний до соціального захисту як військовослужбовець Збройних Сил України.

Розпорядником бюджетних коштів відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»» є Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство оборони України, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом № 2011-XII та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету № 975, а саме 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності порушило право позивача, а отже позовні вимоги, щодо визнання неправомірним рішення Міністерства оборони України № 44 від 28 квітня 2017 року про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на Міністерство оборони України повинен бути покладений обов'язок нарахувати та виплатити (через відповідний орган) позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлений інвалідності - 31.03.2016 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5,9,9,77, 242-245, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати рішення Міністерства оборони України № 44 від 28 квітня 2017 року про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - неправомірним.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 31 березня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: