Постанова № 72790542, 12.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Івашко Т.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" березня 2018 р. Справа № 296/4317/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "23" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив :

- поновити строк оскарження постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Войтка Н.В. про повернення виконавчого листа від 21.04.2016 року у справі № 2-а-179/12 за постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року;

- визнати дії Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області щодо повернення виконавчого листа у справі № 2-а-179/12 за постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року неправомірними;

- зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області виконати постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року № 2-а-179/12;

- скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Войтка Н.В. від 21.04.2016 року про повернення виконавчого листа у справі № 2-а-179/12 за постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року;

- визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо повернення виконавчого листа у справі № 2-а-179/12 за постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року неправомірними;

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області виконати постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року у справі № 2-а-179/12.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилався на те, що 23.10.2015 року державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Войтка Н.В. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим на підставі постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року у справі № 2-а-179/12. Однак, 21.04.2016 року виконавчий лист безпідставно був повернутий без виконання з тих підстав, що судове рішення підлягає виконанню органами Державної казначейської служби України. Позивач посилається на те, що неодноразово звертався до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області із заявами про виконання рішення суду, однак управління відмовилось виконувати рішення суду, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 року поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду. У позові до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції вирішуючи спір, не взяв до уваги , що Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області безпідставно відмовилося виконувати судове рішення, про що повідомило листами від 20.02.2017 року та 24.03.2017 року. Також посилається на те, що Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Войтка Н.В. незаконно повернуло виконавчий лист без виконання, посилаючись на те, що виконання рішення суду повинно здійснюватися Державною казначейською службою України.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області зазначає, що виконавчий документ містить вимоги зобов'язального характеру, а тому виконання вказаного документу не відноситься до компетенції Державної казначейської служби України.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з врахуванням вимог діючого законодавства, оскільки боржник здійснивши перерахунок пенсії, не ухиляється від виплати коштів, проте в останнього відсутнє фінансування. Водночас, посилається на те, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, а тому виконавчий лист повернуто стягувачу.

Заслухавши суддю - дововідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 27.12.2012 року Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду в м. Житомирі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_5 у проведенні з 01.01.2009 р. перерахунку пенсії, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Житомирі Житомирської області з 01.01.2009 року по теперішній час провести, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок основної пенсії ОСОБА_3 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, що визначена ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично здійснених виплат.

01.10.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист на виконання постанови суду у справі № 2-а-179/12 (а.с. 5).

23.10.2015 року постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-а-179/12 від 01.10.2015 року (а.с. 4).

21.04.2016 року державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Войтка Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 41).

06.02.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області з заявою про виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.12.2012 року, додавши до заяви оригінал виконавчого листа №2-а-179.

Проте, листом Головного управління Державного казначейства в Житомирській області від 20.02.2017 року № 12-08/221-1451 та повторно листом від 24.03.2017 року № 12-08/391-2231 позивачу роз'яснено, що виконавчий лист повернуто з підстав відсутності повноважень щодо виконання вказаного виконавчого документу.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, поновивши позивачу строки звернення до суду, відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачі, повертаючи виконавчий лист, діяли у межах наданих повноважень.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV (далі Закону-№ 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 11 Закону-№ 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст.11 Закону-№ 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Частиною 3 цієї статті Закону-№ 606-XIV встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 32 Закону-№ 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно п. 9 ч.1 ст. 47 Закону-№ 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документу, боржник частково виконав рішення суду зобов"язального характеру, оскільки здійснив відповідно до судового рішення нарахування доплати до пенсії ОСОБА_3 у сумі 51515,30 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Статтею 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" визначено, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України" Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Тобто, боржник не є власником коштів, майна, а отже рішення суду виконано в межах наданих йому повноважень.

З огляду на наведене, у державного виконавця були відсутні підстави для застосування до боржника заходів примусового виконання в порядку ст. 75 Закону-№ 606-XIV -, оскільки боржник не ухиляється від виконання судового рішення в межах наданих повноважень.

Крім того, оскільки, як зазначалось, виконавчий документ містить вимоги зобов'язального характеру, то невиконання пенсійним органом судового зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату, в розумінні частини першої статті 263 КАС не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, так як ця виплата може бути проведена при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки державний виконавець позбавлений можливості проводити будь- яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є державні органи, а тому наявні обставини, що виключають подальше здійснення виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець повертаючи виконавчий лист позивачу з тих підстав, що законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій , діяв у межах наданих йому повноважень.

Крім того, ОСОБА_3 було роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 21.04.2017 року.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області .

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності дій Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, колегія суддів виходить із того.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" створено додатковий механізм гарантування виконання судових рішень.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна боржника за яким державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тобто, Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не гарантує виконання судового рішення, яким державний орган-боржник зобов'язаний здійснити соціальну виплату.

Крім того, відповідно до п.3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених п.3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними визначено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 ( далі-Порядок № 440 в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 2 Порядку № 440 визначено, що рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Згідно п. 3 Порядку № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 Порядку № 440 до рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Підпунктом 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року N 845, передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Як уже було зазначено судом, виконавчий лист від 27 грудня 2012 року у справі № 2-а-179/12 містить вимоги зобов'язального характеру.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області та відсутності підстав для задоволення позову до цього відповідача.

Одночасно колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, являються безпідставними та необґрунтованими, правова оцінка доказів судом першої інстанції дана вірно, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак у відповідності до ст. 316 КАС України в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, залишивши оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "23" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено "15" березня 2018 р.