Постанова № 72790537, 12.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Перекупка І.Г.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" березня 2018 р. Справа № 295/11110/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконною відмови щодо призначення та виплати їй, як особі, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) і яка постійно проживала та постійно працювала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на ЧАЕС по 08.04.1987 року, пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки та зобов'язати відповідача призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку на 4 роки, згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", з часу звернення з заявою про призначення пенсії -16.07.2017 року.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23.10.2017 року позов задоволено.

Визнано незаконною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з приводу призначення та виплати ОСОБА_3, як особі, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яка постійно проживала та постійно працювала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії по 08.04.1987 року, пенсії по віку зі зниженням пенсійного віку на 4 роки.

Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити українець Р.В. пенсію зі зниженням пенсійного віку на 4 роки, згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", з 16.07.2017 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Не погоджуючись з постановою, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому дії відповідача є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 4 роки.

Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області листом №11929/105 від 17.07.2017 року повідомило ОСОБА_3 про відмову у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку, мотивуючи це тим, що відповідно до довідки про період проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, період проживання складає 11 місяців і 13 днів, що не відповідає умовам п.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не дає права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки. Крім того, вказано, що період проживання позивача в зоні безумовного відселення підтверджений не на основі первинних документів, а на основі архівної довідки (а. с. 14).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції висновків, що позивач набула права на призначення пенсії відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому визнав відмову відповідача у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку протиправною та задовольнив позов.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суд, приймаючи до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали чи проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше двох років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Згідно довідок Управління праці та соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації №01-24/429 від 28.02.2011 року, Архівного відділу Поліської державної адміністрації Київської області №02/16 від 25.02.2011 року, Іванківського районного відділу ГУ МВС України в Київській області № 66-ПВ від 16.03.2011 року та копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що позивач проживала та працювала в смт.Поліське Київської області (зоні безумовного ( обов'язкового ) відселення) з 26.04.1986 року до 08.04.1987 року, тобто 11 місяців 13 днів.

Позивачем не заперечується, що вона проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення лише у період з 06.06.1984 року по 08.04.1987 року.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3, з 20.04.1987 року вона була працевлаштована на Житомирську фабрику м'яких меблів.

Як вбачається з позовної заяви позивач пов'язує своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку саме з фактом проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 06.06.1984 року по 08.04.1987 року, оскільки вважає, що для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на початкову величину особою повинно бути дотримано дві умови, а саме: мати статус потерпілого від аварії на ЧАЕС та проживати або постійно працювати у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з моменту аварії на ЧАЕС по 31.07.1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється особам, які постійно проживали або працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, але при цьому зниження пенсійного віку застосовується при умові проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993 року не менше двох років.

Таким чином, для зниження позивачу пенсійного віку, період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986 року) станом на 01.01.1993 року має складати не менше 2 років.

Згідно матеріалів справи, позивач має лише 11 місяців і 13 днів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що не дає їй права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не виконується друга вимога цієї норми щодо проживання станом на 01.01.1993 року не менше 2 років в зоні безумовного (обов'язкового) відселення .

З огляду на наведене, суд першої інстанції вирішуючи спір, повинен був врахувати не тільки те, що позивач має право на початкову величину (чотири роки) зниження пенсійного віку, як особа, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) і яка постійно проживала або постійно працювала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії по 08.04.1987 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, але й те, що відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач станом на 01.01.1993 року повинна проживати не менше 2 років в зоні безумовного (обов'язкового) відселення .

Отже, допущені судом першої інстанції помилки при застосуванні норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_3 щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому позовна заява не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову з викладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" жовтня 2017 р. скасувати та прийняти нову.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено "13" березня 2018 р.