Постанова № 72790423, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Турченко Т.В.

06 березня 2018 р. Справа № 552/6498/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції страхування України у Полтавській області про визнання відмови незаконною, -

В с т а н о в и л а:

12 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду позовом, в якому просить визнати незаконною відмову Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції страхування України у Полтавській області (далі – Управління, відповідач) від 28 серпня 2017 року № 16-02-172 про відмову у виплаті матеріальної допомоги по вагітності та пологам та стягнути з відповідача матеріальну допомогу по вагітності та пологам у розмірі 13 245,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 05 серпня 2016 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець. 19 липня 2017 року вона отримала лікарняний листок про перебування на лікарняному з 19 липня 2017 року по 22 листопада 2017 року, у зв’язку з вагітністю та пологами. Вказує, що як фізична особа-підприємець, вона має право на отримання допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду за умови сплати нею єдиного внеску. 28 серпня 2017 року Управління їй надано відмову у призначенні означеної допомоги. Підставою для надання відмови слугувало її перебування у трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «Полтавське містобудівельне управління» та отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах, як застрахованої особи у даному підприємстві. Вважає дану відмову незаконною та такою, що порушує її конституційні права.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року (дата виготовлення повного тексті судом не визначена) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком суду про те, що позивач, як застрахована особа, яка має право на отримання соціальних послуг, адже проводила сплату страхових внесків до Фонду згідно із Законом та у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. В порушення встановленого строку ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні матеріальної допомоги по вагітності і пологах. Враховуючи те, що позивачем сплачувалися страхові внески, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими, а оскаржувана відмова відповідача незаконною.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення про задоволення позову порушено норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат по загальнообов’язковим державним соціальним страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 щодо суми допомоги по вагітності та пологах, а також ч. 1 ст. 31 вищеозначеного Закону щодо підстави для призначення допомоги по вагітності та пологах.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

За приписами ч. 3 ст. 313 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час, місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду до судового засідання не прибули. Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За визначенням термінів, що вживаються у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (тут і надалі – Закон № 1105-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Об’єктом соціального страхування є страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV).

Страховим випадком за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до ст. 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 19 Закону № 1105-XIV).

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом (ч. 3 ст. 19 Закону № 1105-XIV).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 16 цього Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як < > допомога по вагітності та пологах (п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: < > допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

За визначенням термінів, що вживаються у цьому Законі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України № 675 від 26 листопада 2014 року «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затверджено розподіл єдиного внеску, що сплачується категорією платників - фізичними особами підприємцями, зокрема, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що фізичні особи-підприємці мають право на отримання допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду за умови сплати ними єдиного внеску.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 05 серпня 2016 року зареєстрована виконавчим комітетом Полтавської міської ради, як фізична особа-підприємець за номером запису 25880000000038494 /а.с.18-19/.

19 липня 2017 року позивач отримала лікарняний листок про перебування на лікарняному з 19 липня 2017 року по 22 листопада 2017 року, у зв’язку з вагітністю та пологами /а.с.10/.

11 серпня 2017 року позивач у зв'язку із настанням страхового випадку, а саме тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, звернулась до відповідача із Заявою-Розрахунком, в якому проведений розрахунок суми матеріальної допомоги по вагітності та пологам у розмірі 13 245,12 грн. До заяви позивачем додано копію листка непрацездатності /а.с.9/.

Відповідач своїм листом № 16-02-172 від 28 серпня 2017 року фактично відмовив позивачу у призначенні означеної допомоги. Підставою для надання відмови слугувало її перебування у трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «Полтавське містобудівельне управління» та отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах, як застрахованої особи у даному підприємстві /а.с. 20/.

Відповідно до довідки № ФОП/1011/16-31-13-03-92 від 01 серпня 2017 року убачається, що позивачем ОСОБА_1 за період з 2016 року по 2017 рік сплачувались суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування 13 січня 2017 року в розмірі 990,00 грн., 18 квітня 2017 року в розмірі 2 112,00 грн. та 10 липня 2017 року в розмірі 2 112,00 грн. /а.с.14-17/.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що позивач, як застрахована особа, оскільки проводила сплату страхових внесків до Фонду згідно із Законом та у зв'язку з настанням страхового випадку, - має право на отримання соціальних послуг.

Законом України № 909 від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» виключено з переліку платників, які мали право добровільно сплачувати єдиний внесок - фізичних осіб підприємців. Натомість цими ж змінами законодавець встановив обов’язковість для даної категорії платників сплати єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що перебуваючи у трудових відносинах з юридичною особою на законних підставах позивач ОСОБА_1 стала застрахованою особою на цьому підприємстві в розумінні вище вказаних нормативних актів, а відтак,- має право на отримання відповідних матеріальних компенсацій при настанні страхового випадку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем сплачувалися страхові внески, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року – без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Постанова у повному обсязі буде складена і підписана 15 березня 2018 року.