Постанова № 72790380, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/602/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року, прийняту суддею Чопик В.В. у м.Тячів Закарпатської області о 14:12, у справі № 307/2813/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів - державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, у якому просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року за виконавчим листом №307/3323/16-а, виданим Тячівським районним судом Закарпатської області 15 червня 2017 року, зобов'язавши поновити виконавче провадження ВП №54815862 з вжиттям заходів повного виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі №307/3323/16-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Тячівському районі Закарпатської області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії згідно з Законом України "Про державну службу" 25 291, 97 грн суми матеріальної допомоги та індексації ОСОБА_1. Зобов'язано Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про державну службу" в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування пенсії з урахуванням матеріальної допомоги та індексації та виплатити різницю перерахованої пенсії з 28.05.2016 по 25.11.2016 згідно з Законом України "Про державну службу". Позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 27.03.2014 по 27.05.2016 залишено без розгляду.

Так, про виконання в повному обсязі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 пенсійний орган повідомив листом. Однак рішення суду в добровільному порядку пенсійним органом було виконано лише в частині виплати перерахованої пенсії за період з 28.05.2016 по 25.11.2016. На звернення позивача до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована тим, що постанова апеляційного суду є чіткою і зрозумілою, оскільки виплати пенсії державного службовця з врахуванням суми матеріальної допомоги та індексації не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати такої. Тобто право на отримання пенсійних виплат з врахуванням спірних сум не припиняється фактом проведення перерахунку і виплати за період з 28.05.2016 по 25.11.2016, а таке право залишається непорушним і надалі до виникнення певних обставин (юридичних чи законодавчих), а суми матеріальної допомоги та індексації підлягають врахуванню при виплаті пенсії і надалі.

У зв'язку з відмовою боржника у добровільному порядку виконати судове рішення, позивачем було отримано виконавчий лист №307/3323/16-а від 15.06.2017, який нею пред'явлено до ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Однак державним виконавцем Міснік Н.В. 17.10.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Поновлено строк оскарження постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В. про закінчення виконавчого провадження від 17.10.2017. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В. про закінчення виконавчого провадження від 17.10.2017 за виконавчим листом №307/3323/16-а, виданим Тячівським районним судом 15.06.2017, зобов'язавши поновити виконавче провадження №54815862 з вжиттям заходів до повного виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання рішення суду.

Судове рішення мотивоване тим, що оскаржувана постанова державним виконавцем винесена передчасно, оскільки постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 пенсійним органом виконано лише в частині виплати позивачу різниці перерахованої пенсії з 28.05.2016 по 25.11.2016.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з отриманням відповіді від боржника про виконання рішення суду в повному обсязі, державним виконавцем правомірно відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 17.10.2017 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду. Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області вжито всіх дій, спрямованих на повне та належне виконання виконавчого документу у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того скаржник зазначає, що позивачем невірно визначено належного відповідача у справі, оскільки відповідачами у справах з приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби можуть бути лише органи державної виконавчої служби, перелік яких є вичерпним, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. У разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби за правилами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства необхідно здійснювати заміну первинного відповідача на належного, або, у разі заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне ви рішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 181 КАС України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Дана норма є імперативною і чітко встановлює, до кого мають бути заявлені позовні вимоги.

Аналогічні норми щодо визначення відповідного органу державної виконавчої служби відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби встановлені ч.3 ст. 287 КАС України в редакції, чинній на час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» N1403-VIII від 02.06.2016.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ч.3 Закону №1403-VIII).

Відповідно до статті 6 Закону №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

При цьому окремий державний виконавець згідно припису частини 3 статті 181 КАС України не може бути відповідачем у таких справах.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну первинного відповідача на належного.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже, вказаними нормами статті встановлено, що заміна первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить виключно до повноважень суду першої інстанції.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 КАС України в редакції, чинній на час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з ч.4 цієї статті якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача - державного виконавця та пенсійного органу, не здійснив його заміну, що призвело до істотного порушення норм процесуального законодавства.

При цьому апеляційний суд зауважує, що висновки суду першої інстанції щодо протиправності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 54815862 від 17.10.2017 за виконавчим листом №307/3323/16-а, виданим 15.06.2017, є обґрунтованими. Однак з огляду на незалучення до участі у справі належного відповідача у відповідності до вимог ч. 3 ст. 181 КАС України, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту, позовні вимоги саме до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не надав належної оцінки даним обставинам та не усунув це порушення, здійснивши заміну відповідача на належного або залучивши відповідний орган державної виконавчої служби в якості другого відповідача (в разі заперечень позивача).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 52 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача під час апеляційного розгляду справи, адже фактично в такому випадку сторона позбавляється можливості участі і захисту на стадії розгляду в першій інстанції.

Аналогічні правила щодо заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача виключно судом першої інстанції встановлені ст.48 КАС України, чинній на час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання до вчинення дій, визначивши відповідачами в адміністративній справі державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатськіої області, невірно обрав спосіб захисту порушеного права.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості подати позов до належного відповідача з метою захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 242, 287, 271, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задовольнити, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року у справі № 307/2813/17 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання до вчинення дій відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик