Постанова № 72790300, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/268/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни як державного реєстратора прав на нерухоме майно на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Гаврилка С.Є., судді Рейті С.І., судді Шешені О.М. у м. Ужгород Закарпатської області о 16:00, повний текст якої складений 10 листопада 2017 року, у справі №807/2270/16 за адміністративним позовом Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни як державного реєстратора прав на нерухоме майно до Міністерства юстиції України про визнання частково протиправним та часткове скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2016 року позивач - Державний нотаріус Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірина Василівна як державний реєстратор прав на нерухоме майно звернулась до суду із позовом до відповідача - Міністерства юстиції України, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 04 жовтня 2016 року №2866/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» - в частині тимчасового блокування доступу державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на три місяці - до 21 грудня 2016 року (пункт 5).

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_3 порушено норми Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128. Зокрема вказує на неналежне повідомлення про дату, час та місце проведення засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, на якому було прийнято оспорюваний висновок, чим порушено право позивача на надання пояснень. При цьому рішення Комісії не містить висновків щодо невідповідності дій позивача законодавству у сфері державної реєстрації. Також всупереч вимог п.12 Порядку №1128 копію оскаржуваного наказу, прийнятого за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3, суб'єктом розгляду скарги надіслано не було. Оскаржуваний наказ позивачем отримано лише на запит про отримання публічної інформації.

Оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 04.10.2016 №2866/5 відповідачем прийнято рішення про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак рішення не містить мотивів про те, які порушеня закону при здійсненні функції державного реєстратора стали підставою для застосування такого виду обмеження, їх доведення у встановленому законом порядку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Міністерством юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації правомірно прийнято Наказ №2866/5, яким, зокрема, застосовано до позивача мінімальний захід впливу - тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав на нерухоме майно за недотримання позивачем вимог п.7 ч.3 ст.10 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом 19 липня 2013 року ОСОБА_3 успадкувала квартиру, що розташована у АДРЕСА_3 (а.с.62-63).

21 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Романович І.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30133299 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 за суб'єктом ОСОБА_4. Реєстрацію права власності на дане нерухоме майно проведено на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року у справі № 297/494/16-ц (а.с.68).

23 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Романович І.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30183230 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 за суб'єктом ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 69).

14 липня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Машіка О.М. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 30450794 про проведення державної реєстрації права власності квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 за суб'єктом ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 70).

Зазначені рішення про державну реєстрацію гр.ОСОБА_3 оскаржено до Міністерства юстиції України (а.с.52).

21 вересня 2016 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3 від 09.08.2016, яка надійшла до Міністерства юстиції України 10.08.2016, на рішення та дії державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В., приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Машіка О.М. прийнято висновок про задоволення вищевказаної скарги (а.с.32-36).

Так, Комісією встановлено, що в Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3, яке виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіки О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1051. Водночас, з даних Державного реєстру прав слідує, що державним нотаріусом Романович І.В. відповідно до прийнятого нею 21 червня 2016 року рішення № 30133299 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2016 року за №17301335 було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та внесено запис про право власності №15054088. При цьому підставою набуття такого права зазначено рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року у справі № 297/494/16-ц. Водночас із наданих ОСОБА_3 на розгляд комісії в обґрунтування порушення прав доказів, зокрема листа Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2016 року № 01-15/323/2016, встановлено, що позовна заява ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 не надходила та, відповідно, рішення Берегівським районним судом не виносилось. Згідно частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. У межах процедури проведення державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (стаття 10 частина 3 пункт 1 вищевказаного Закону). Однак, державним нотаріусом Романович І.В. під час розгляду заяви № 17301335 та документів, доданих до неї, не було встановленого невідповідність поданих документів для проведення оскаржуваної державної реєстрації вимогам законодавства, що суперечить нормам частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі вищевказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерством юстиції України було прийнято Наказ № 2866/5 від 04.10.2016 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким:

1) задоволено скаргу ОСОБА_3 від 09 серпня 2016 року у повному обсязі;

2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2016 року за №30133299, прийняте державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В.;

3) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 червня 2016 року за № 30183230, прийняте державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В.;

4) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року за № 30450794, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Машікою О.М.;

5) тимчасово блоковано доступ державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на 3 місяці до 21 грудня 2016 року (а.с. 15).

Позивач, вважаючи прийнятий Міністерством юстиції України Наказ № 2866/5 від 04.10.2016 в частині тимчасового блоковання доступу державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Романович І.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на 3 місяці до 21 грудня 2016 року протиправним, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Так, в розумінні ч. 1 ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень, про об»єкти та суб»єктів таких прав.

Положеннями ч.1 ст.27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 36 Закону №1952-IV визначено заходи, що вживаються у разі виявлення порушення законодавства під час реєстрації прав. Так відповідно до ч.1 цієї статті якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов»язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Згідно з п. 7 ч.1 ст.7 Закону №1952-IV розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 6 ст.37 Закону №1952-IV визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

При цьому, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (Порядок №1128), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін'юсті від 13 січня 2016 року за №42/28172 (Положення №37/5).

Тобто, законодавством визначено можливість розгляду відповідної скарги по суті з можливістю встановлення зі змісту останньої та доданих до неї документів факту порушення прав у результаті прийняття рішення державного реєстратора.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Також, п. 10 Порядку №1128 визначено, що суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

При цьому, відповідно до п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що Міністерством юстиції України відповідно до вимог п.п.9,10 Порядку №1128 позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 від 09.08.2016 (а.с.17-18).

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати таке рішення, дії чи бездіяльність протиправними.

Перевірка законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності прийнятого Міністерством юстиції України наказу «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №2866/5 від 04.10.2016, зокрема в частині застосування до позивача заходів впливу.

Згідно з п. 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п.12 Порядку №1128).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним нотаріусом відповідно до прийнятого 21.06.2016 рішення №30133299 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.06.2016 №17301335 зареєстровано перехід права власності на об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та внесено запис про право власності №15054088.

Підставою виникнення права власності зазначено рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №297/494/16-ц.

Відповідно до пунтів 1 та 7 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманимдокументам (ч.4 ст.18 Закону).

Листом Берегівського районного суду Закарпатської області №01-15/323/2016 від 25.07.2016 підтверджується, що позовна заява ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 до Берегівського районного суду Закарпатської області не надходила, відповідно рішення про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомості судом не виносилось.

Однак, державним нотаріусом Романович І.В. під час розгляду заяви №17301335, поданої гр.ОСОБА_4, та документів, доданих до неї, не було встановлено невідповідність поданих документів для проведення оскаржуваної державної реєстрації вимогам законодавства, що суперечить нормам ч.3 ст.10 Закону №1952-IV.

Так, позивачем всупереч вимогам п.7 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV під час проведення реєстраційних дій не виготовлено електронної копії рішення Берегівського районного суду Закарпатської обасті від 31.05.2016 у справі №297/494/16-ц, яким визнано за громадянином ОСОБА_4 право власності на квартиру, розташовану за адресою м. Мукачево, вул.Федорова,4/14, що підтверджується копією скриншоту (знімку екрана) з Державного реєстру речових прав. (а.с.159-162). Водночас покликання позивача на технічні несправності при відображенні тексту рішення суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту вживання заходів при виникненні помилок, зокрема звернення до відповідного адміністратора для їх усунення.

Слід зазначити, що реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_4, що проведена державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович І.В. на підставі вказаного вище судового рішення, призвела до подальшого відчуження вказаного об'єкта нерухомого майна третім особам.

Наведене свідчить про неналежне виконання позивачем обов'язків державного реєстратора, що призвело до негативних наслідків, а тому застосування Міністерством юстиції України до позивача тимчасових обмежень є правомірним.

Щодо покликань позивача на отримання спірного наказу лише на письмовий запит від 20.10.2016, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Міністерством юстиції України листом №35756/23336-0-33-16/19 від 19.10.2016 на адресу Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області (пл.Кошута,1, м.Берегове, Закарпатська область, 90202) було надіслано прийняте за наслідками розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарги ОСОБА_3 рішення у формі наказу та роз»яснено право оскаржити рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України або його територіальних органів до суду (а.с.42).

Крім того, з мотивувальної частини висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, вбачаються обставини, з яких суб'єктом розгляду скарги, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, та дослідивши подані скаржником документи, встановлено порушення суб'єктом оскарження порядку проведення державної реєстрації та перевищення повноважень державного реєстратора прав, наданих Законом.

Також Міністерством юстиції України відповідно до ч.2 ст. 36 Закону 1952-IV листом №7874/19/25-16 від 01.11.2016 повідомлено Національну поліцію України про сумніви щодо справжності поданих документів, що виникли під час розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, для вжиття відповідних заходів (а.с.96-97).

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України №2866/5 від 04.10.2016 прийнятий відповідно до вимог Закону 1952-IV, а обраний відповідачем спосіб задоволення скарги знаходиться у межах дискреційних повноважень, передбачених приписами ч.6 ст.37 Закону 1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Романович Ірини Василівни як державного реєстратора прав на нерухоме майно залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі №807/2270/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 16.03.2018.