Постанова № 72790265, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1036/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Курильця А. Р., Мікули О. І.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Здинянчина Р. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (рішення ухвалено у м. Львові судом у складі головуючого судді Карп'як О. О., повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2017 року) у справі № 813/3348/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання наказів неправомірними, поновлення на службі, виплату грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, начальника Головного управління Національної поліції (далі ГУНП) у Львівській області про визнання наказів неправомірними, поновлення на службі, виплату грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач просив визнати неправомірними накази Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 14.06.2017 № 2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на нього, ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 12.07.2017 № 544 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

зобов'язати начальника ГУНП у Львівській області поновити його на службі в поліції на посаді поліцейського відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області;

зобов'язати начальника ГУНП у Львівській області виплатити йому, позивачу, грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1., який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки при вирішенні справи судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував вимоги пункту 2 статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., згідно з яким кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку, а також статтю 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на вказане, звільнення його, ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до висновків службового розслідування, які базуються на матеріалах незавершеного кримінального провадження, є незаконним, чого безпідставно не врахував суд першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні його зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено неможливість подальшого проходження позивачем служби, тому застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах повноважень.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

У справі встановлено, що 08.04.2002 ОСОБА_1. був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (а.с.53).

На день звільнення позивач працював на посаді поліцейського сектору патрульної поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП у спеціальному званні старшого сержанта поліції.

Відповідно до повідомлення про підозру від 24.05.2017, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 42017140000000050 від 09.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України. У повідомленні про підозру вказано, що встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до статей 42, 276, 277, 278, 279 КПК України, старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області повідомлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, а саме: катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, насильницьких дій з метою покарати потерпілого за перебування в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння та висловлення претензій потерпілим щодо неправомірних дій працівників поліції, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2017 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з наказом т. в. о. начальника ГУНП у Львівській області від 30.05.2017 № 1795 за даним фактом призначено службове розслідування.

13.06.2017 начальником ГУНП у Львівській області затверджено висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру працівникам поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, яким встановлено, що позивач та інший працівник міліції, перебуваючи на службі 19.02.2017, грубо порушуючи службову дисципліну, вимоги статей 7, 8, 18, 44 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5, розділу 1, п.п. 1, 2 розділу ІІ, п.п. 1, 4, 5, 6 розділу ІІІ, п.п. 3, 4, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, безпідставно доставили гр. ОСОБА_3, у зв'язку з перебуванням останньої в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці (за що адміністративної відповідальності чинним законодавством не передбачено), в службове приміщення Залізничного ВП ГУНП, де без будь-яких законних підстав, усупереч її волі, незаконно утримували та заподіяли останній тілесні ушкодження.

Позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень щодо даного факту відмовився.

На підставі висновку службового розслідування, наказом начальника ГУНП у Львівській області від 14.06.2017 № 2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. ст. 7, 8, 18, 44 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5, розділу І, п.п. 1, 2 розділу ІІ, п.п. 1, 4, 5, 6 розділу ІІІ, п.п. 3, 4, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, на поліцейського відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Згідно з наказом начальника ГУНП у Львівській області від 12.07.2017 № 544 о/с «По особовому складу» Головатого Д. Я. звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); підстава: наказ ГУНП від 14.06.2017 № 2018.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не був прийнятий, тому на поліцейських відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту вказано, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку, а пункт 2.6 Інструкції передбачає, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції передбачено. що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що пов'язане з фактом порушення прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42017140000000050 щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127 Кримінального кодексу України, а саме: катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, насильницьких дій з метою покарати потерпілого за перебування в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння та висловлення претензій потерпілим щодо неправомірних дій працівників поліції, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В матеріалах справи відсутні відомості про наявність обвинувального вироку суду відносно позивача у справі за фактом порушення прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42017140000000050.

Порушення службової дисципліни, яке відображене у висновку службового розслідування від 13.06.2017, пов'язане виключно з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127 Кримінального кодексу України. Відомостей про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який би міг бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не зазначено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що факт затримання та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 42017140000000050 не свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Враховуючи положення зазначеної норми, позивач міг би бути звільненим зі служби в поліції але у разі набрання законної сили вироку суду щодо притягнення його до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 14.06.2017 № 2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 12.07.2017 № 544 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вчинення позивачем дисциплінарного проступку не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки ОСОБА_1 було протиправно звільнено зі служби в поліції, тому він підлягає поновленню на посаді старшого сержанта поліції поліцейського сектору патрульної поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП з 13.07.2017.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.10.2017 № 752, позивачу було нараховане грошове забезпечення за травень 2017 року - 6700, 75 грн, червень 2017 року - 5685,58 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 12 386, 33 грн, середньоденний заробіток позивача складає 203, 05 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу позивача становить 246 календарних днів, а грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1, становить 49950, 30 грн (203, 05 грн х 246).

Позовні вимоги щодо виплати речового забезпечення на користь позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивач не подав суду жодних доказів на обгрунтування таких вимог, формально зазначив їх в позовній заяві, в апеляційній скарзі з висновком суду першої інстанції щодо відмови в цій частині позову погодився, не оскарживши рішення суду в частині зазначених вимог. Крім того, чинне законодавство не передбачає виплати компенсації за речове майно за час вимушеного прогулу.

Оскільки судом першої інстанції при вирішені справи неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України це є підставою для скасування такого рішення та ухвалення постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 813/3348/17 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 14 червня 2017 року № 2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 12.07.2017 № 544 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору патрульної поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 13 липня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 49950 (сорок дев'ять дев'ятсот п'ятдесят) грн 30 (тридцять) коп. В решті позову відмовити.

Постанова в частині поновлення на публічній службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повний текст постанови виготовлений 16.03.2018.