Постанова № 72790005, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/417/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_3,

від відповідача Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Ленець І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, прийняту в порядку письмового провадження, у справі за позовом ОСОБА_2 до Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, голови комісії з припинення та ліквідатор Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, голови комісії з припинення та ліквідатор Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому просив суд стягнути з Спеціального полку «Титан» Управління державної службової охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_2 недоплачене грошове забезпечення, заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 75 359,00 грн. та моральні збитки в розмірі 30 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачене грошове забезпечення та заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 75 359,00 грн., у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року скасовано вказані судові рішення та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві від 02 січня 2013 року №3 ОСОБА_2 був призначений на посаду молодшого інспектора супроводження 2 відділення охорони об'єктів в СПМО «Титан» УДСО при ГУМВС України в м. Києві, з посадовим окладом в сумі 720 гривень.

Позивачу було встановлено надбавку у розмірі 50 відсотків та підвищення до посадового окладу за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком умов життя, у розмірі 15 відсотків.

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звільнився зі служби.

Після цього він неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив виплатити йому недоплачене грошове забезпечення, вказуючи, що грошове забезпечення виплачувалося йому у меншому, ніж передбачено законодавством розмірі, а також не виплачувалося за відпрацьовані понаднормово годити та за роботу у вихідні та святкові дні.

За результатами розгляду вказаних скарг позивача було проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлено наступне.

Згідно з довідкою ВФЗБО УДСО за період перебування ОСОБА_2 в СП «Титан» УДСО з 01 січня 2015 року по 31 липня 2015 року за січень йому нараховано та 5 лютого переведено на його особовий рахунок 6346, 21 грн. (доплата за роботу в понаднормовий час - 47,70 грн.), за лютий - 05 лютого 2015 року 3392,10 грн. (доплата - 120,79 грн.), за березень 2015 року - 03 квітня 2015 року 5346,35 грн. (доплата - 130,95 грн.), за квітень - 05 травня 2015 року 4065,27 грн. (доплата 575,03 грн.), за червень 03 липня 2015 року - 3675,40 грн. (доплата 36,63 грн.), за липень 05 серпня 2015 року - 3760,08 грн.

ОСОБА_2 у період з 10 січня 2015 року по 09 лютого 2015 року перебував у черговій відпустці за 2014 рік, 05 лютого 2015 року на його особовий рахунок перераховано матеріальну допомогу по виходу у відпустку. У період з 10 березня 2015 року по 08 квітня 2015 року перебував в черговій відпустці за 2015 рік, 03 квітня 2015 року на його особовий рахунок переведено відповідну матеріальну допомогу.

З 16 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року позивач перебував у навчальній відпустці. З 05 серпня 2014 року по 22 червня 2014 року, з 15 травня 2015 року по 19 травня 2015 року та з 20 травня 2015 року по 12 червня 2015 року - на лікарняному.

Протягом семи місяців поточного року проходження служби ОСОБА_2 з 212 днів 121 день перебував поза службою.

Відповідно до матеріалів перевірок протягом 2014-2015 року позивачу тричі було знижено суму преміальної надбавки. Так, в березні 2014 року - за неприбуття до підрозділу за сигналом «тривога», у лютому 2015 року - за неналежне відвідування занять зі службової підготовки, у липні 2015 року - за порушення заходів особистої безпеки під час несення служби.

У межах розслідування здійснено звірку відомостей, викладених в добових книгах нарядів СП «Титан» УДСО, з даними табелів обліку основного робочого часу працівників підрозділу.

Під час звірки виявлено, що у вказаний період 2014 року позивач відпрацював 28 годин (у квітні 4 години та у травні 24), які не були вказані у табелі обліку основного робочого часу, що призвело до невиплати ОСОБА_2 відповідних грошових коштів за фактично відпрацьований час. Аналогічні випадки зафіксовані у вказаний період 2015 року. ОСОБА_2 відпрацював 50 годин понад 1,5 встановленої норми (у січні - 6 годин, у березні 16, у травні - 28 годин). Загальна кількість відпрацьованих годин, які не вказані у табелі, складає 78 годин.

Згідно з наказом СП «Титан» УДСО від 26 червня 2014 року №53 оплату за понаднорму відпрацьовані у квітні та травні 2014 року години проведено позивачу в червні 2014 року в сумі 278,00 грн.

Щодо недоплату грошового забезпечення за 2015 рік, то вказано на необхідність виплати до 31 грудня 2015 року ОСОБА_2 коштів за відпрацьовані понад 1,5 години встановленої норми за 2015 рік в кількості п'ятдесят годин.

Відповідач 1 провів розрахунок недоплачених за січень, березень і травень 2015 року коштів за 2015 рік за 50 годин, відпрацьованих понад 1,5 встановленої норми, копія якого наявна в матеріалах справи, та виплатив позивачу недоплачені кошти.

Проте, позивач вважаючи, що розрахунки з ним проведено не повністю, звернувся з даним позовом до суду. Свої вимоги останній обґрунтовує наступним.

ОСОБА_2 посилається на те, що розмір його грошового забезпечення був меншим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки у погодинному розмірі.

Крім цього, розмір його грошового забезпечення не може відрізнятися за місяцями.

Також останній зазначає, що за весь час роботи (32 місяці) він напрацював 93 дні наднормованого часу, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, з яких кожен день повинен був відмічатися в табелі по 22 години, а кожна година - оплачуватися по 14 грн. Отже, за 93 дні наднормованого часу та роботи протягом 22 годин в день він відпрацював 2046 годин (93 дні х 22 годин в день). Таким чином, сума заборгованості відповідача-1 за відпрацьований надурочний час складає 28644 грн. (2046 годин х 14 грн.).

ОСОБА_2 вказує, що відповідач 1 після проведення службового розслідування провів розрахунок недоплачених за січень, березень і травень 2015 року коштів за 2015 рік за 50 годин, відпрацьованих понад 1,5 встановленої норми, копія якого наявна в матеріалах справи, та виплатив недоплачені кошти.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а також моральну шкоду в сумі 30000 грн., що була завдана йому протиправною бездіяльністю відповідачів щодо невиплати грошового забезпечення, що вплинуло на життєвий рівень його сім'ї та завдало моральних страждань.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками проведення службового розслідування відповідачем було проведено з позивачем повний розрахунок. Крім того, при вирішенні справи суд першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальне законодавство.

Позивач вважає такі висновки суду необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міліцію», що був чинним на час проходження служби позивачем, форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Форми та розміри грошового забезпечення працівників міліції, його структуру, мінімальні розміри посадового окладу в залежності від займаних посад, окладів за спеціальним званням, а також розміри різних видів надбавок та додаткових виплат встановлюються Постановою №1294 та Інструкцією №499.

Позивач був атестованим працівником органів внутрішніх справ і оплата його праці здійснювалась у вигляді грошового забезпечення, в порядку та розмірах встановлених Постановою №1294 та Інструкцією №499.

Грошове забезпечення, яке отримував позивач, відповідно до Інструкції №499 складалося з кількох виплат, а саме: посадовий оклад, надбавки за вислугу років, надбавки за звання, доплата за спецпідрозділ, премія за особливі умови служби тощо.

Зважаючи на те, що служба в органах внутрішніх справ, є спеціальним видом публічної служби, то порядок її проходження врегульовано нормами спеціального законодавства. Норми загальних Законів застосовуються до таких правовідносин у випадку, якщо ці правовідносини не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України «Про оплату праці» щодо застосування погодинної оплати.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що за час проходження служби він не притягувався до дисциплінарної відповідальності спростовуються матеріалами справи, а саме: наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві Спеціальний полк «Титан» від 05.05.2014 № 25 «Про притягнення працівників підрозділу до відповідальності» (розмір щомісячної надбавки встановлено у розмірі 10% (а.с. 50, 51), від 30.07.2015 № 41 «Про покарання співробітника СП «Титан» (а.с. 54, 55).

Стосовно доводів ОСОБА_2 стосовно невиплати йому грошового забезпечення за понаднормову роботу та роботу у вихідні і святкові дні суд першої інстанції виходив з того, що у висновку службового розслідування, зміст якого наведено вище, на підставі первинних документів встановлено недоплату позивачу за його роботу в понаднормовий час та здійснено відповідні нарахування.

При цьому, судом вірно застосовано п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року №197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (чинної на час виникнення спірних відносин) при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Висновки суду першої інстанції в цій частині підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги позивача такі висновки не спростовують, а посилання на проведення неповної оплати за понаднормово відпрацьований час не підтверджені документально.

Вимоги позивача щодо стягнення заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2015 року по 07 серпня 2017 року (784 дні) в сумі 165 424,00 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що при вирішенні справи не було встановлено фактів несвоєчасного розрахунку з позивачем при виплаті йому грошового забезпечення за вказаний період.

З цих же підстав не підлягають і задоволенню вимоги адміністративного позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, які є похідними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов Л.В. Губська

Повний текст постанови складено 15.03.2018

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська Л.В.