Постанова № 72789993, 14.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: ОСОБА_1,

судді: Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 826/9745/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Іванюк Н.В.,

представників третіх осіб Якименка Я.О., Теслі С.М.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТОС»

до Міністерства екології та природних ресурсів України

треті особи, які не заявляють

самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство юстиції України,

Міністерство аграрної політики та продовольства України,

Державне агентство лісових ресурсів України,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТОС» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство юстиції України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство лісових ресурсів України про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» з підстав викладених у листах Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.05.2017 р. № 5/4.1-15/4002 та від 05.08.2017 р. № 5/4.1-15/5513-17;

- зобов'язання відповідача погодити проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо відмови в погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наукові висновки, а також на те, що погодження проектів наказів є його дискреційними повноваженнями і що Законами України «Про тваринний світ» та «Про Червону книгу» дане питання не регулюється.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України просить залишити її без задоволення та зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими, а також що в нього не було жодних правових підстав для відмови у погодженні спірного проекту наказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київської обласної ради від 20.11.2003 р. № 132-10-XXIV ТОВ «МЕТОС» було надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років площею 21,7 тис. га.

05.02.2013 р. на підставі зазначеного рішення між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства і позивачем було укладено договір про умови мисливського господарства.

Згідно зі статутом ТОВ «МЕТОС» предметом його іяльності, серед іншого, є мисливство, розведення дичини, послуги зі сприяння мисливству в комерційних цілях.

Позивачем було проведено відповідний облік мисливських тварин та подано проект ліміту за результатами такого обліків на погодження Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного та у м. Києві управління лісового і мисливського господарства.

Проекти лімітів в розрізі окремих користувачів та зведені дані по областям завізовані обласними управліннями Держлісагенства та Департаментами екології обласних державних адміністрацій, опрацьовані Державним агентством лісових ресурсів України.

Розроблений проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» було подано на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства України супровідним листом від 10 березня 2017 року за вих. № 03-15/1845.

Однак, такий проект наказу не був затверджений через відсутність погодження Міністерства екології та природних ресурсів України.

19.05.2017 р. литом Міністерства екології та природних ресурсів України листом за вих. № 5/4.1-15/4002-17 було повідомлено про неможливість погодження вказаного проекту наказу та запропоновано: виключити з проекту наказу лося європейського, з урахуванням експертного висновку від 01.02.2017 р. № 114/44 Інституту зоології імені Шмальгаузена І.І. НАН України щодо стану популяції лося в Україні та до вирішення в установленому порядку питання заборони полювання на лося європейського; виключити ліміти у межах природно-заповідного фонду, оскільки спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до ст. 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» узгодити з положеннями Закону України від 09.04.2015 р. № 322-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного світу» шляхом внесення відповідних змін.

Листом від 20.06.2017 р. за вих. № 37-49-10/14893 Міністерство аграрної політики та продовольства України повторно направило відповідачу проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» разом із запереченнями на висловлені відповідачем зауваження, зазначивши, що проект наказу розроблено відповідно до ст. 16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з обласними державними адміністраціями відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд», Порядку проведення упорядкування мисливських угідь, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 21.06.2001 р. № 56, та Інструкції; з метою раціонального і ефективного використання державного мисливського фонду обласні адміністрації спільно з територіальними органами Держлісагенства, державними районними мисливствознавцями, працівниками державної лісової охорони та представниками екологічної інспекції, а також спільно з користувачами мисливських угідь проведено облік чисельності мисливських тварин; за результатами обліку чисельності були розроблені пропозиції щодо лімітів; відповідно до висновку із Заключного звіту інституту зоології імені Шмальгаузена І.І. НАН України на тему "Дослідження динаміки чисельності та поширення лося в Україні" станом на 2009 рік чисельність лося в Україні перебувала в межах 4 600 - 4 700 особин; згідно інформації з Державної статистичної звітності за формою 2-ТП «Мисливство» чисельність лося станом на 2016 рік становить 6 583 голів; достовірність даних викладених у розроблених проектах лімітів підтверджені Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агролісомеліорації і лісового господарства.

За результатами розгляду зазначеного проекту наказу та матеріалів Мінагрополітики листом від 05.07.2017 р. за вих. № 5/4.1-15/5513-17 відповідач повідомив, що його позиція стосовно доцільності виключення з проекту наказу лося залишається незмінною.

28.07.2017 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України втретє направило відповідачу на погодження проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

Листом від 03.08.2017 р. за вих. № 5/4-15/6571-17 відповідач повідомив про можливість погодження проекту наказу за умови заборони полювання на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, а також виключення позиції щодо селекційного відстрілу лося.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у погодженні вказаного проекту наказу, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що ухвалюючи судове рішення в частині щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача з приводу відмови у погодженні проекту наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є протиправними.

Ухвалюючи судове рішення в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що на момент розгляду даного спору зазначений проект наказу відповідачем вже погоджений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 р. № 1478-III (далі - Закон № 1478-ІІІ), «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. № 2894-III (далі - Закон № 2894-ІІІ), «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 р. № 3055-III (далі - Закон № 3055-ІІІ), Інструкцією щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26.05.1999 р. № 116 (далі - Інструкція № 116).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1478-III полювання на парнокопитних тварин, куницю лісову, бобра, ондатру, бабака, білку, віднесених до державного мисливського фонду, здійснюється відповідно до лімітів, які затверджуються на мисливський сезон центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

У ст. 19 Закону № 1478-III визначено, що полювання може здійснюватися у такі строки: на норця великого, качок (крім гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, гаги звичайної, лутка, крохалів, черні червонодзьобої, нерозня, креха середнього, каменярки, казарок білощокої та червоноволої), лиску, куликів (крім кулика-сороки, ходуличника, шилодзьобки, кроншнепів, чайки, лежня, дерихвоста, поручайника, крем'яшника, чорниша, перевізника, фіфі, зуйка морського, малого, великодзьобого, галстучника, пісочників, плавунців, баранця великого), голубів (крім голуба-синяка) - у серпні - грудні; на гусок: сіру, білолобу велику, гуменника - у серпні - січні; на куріпку сіру, фазана - у жовтні - грудні; на перепела - у серпні - листопаді; на самця козулі - з 1 травня по грудень включно; на самців лані, оленів європейського і плямистого, лося, муфлона, кабана та його молодняк, здатний до самостійного існування, - у серпні - січні; на самок лані, оленів європейського і плямистого, козулі, лося, муфлона, кабана та їх молодняк, здатний до самостійного існування, - у вересні - грудні; на бабака - у червні - вересні; на борсука - у жовтні - листопаді; на білку, бобра, ондатру, куниць лісову та кам'яну, норку американську, тхора лісового, єнотовидного собаку, лисицю, вовка - з жовтня по лютий включно; на кроля дикого та зайця-русака - з 1 листопада по січень включно.

Строки полювання (конкретна дата відкриття та закриття полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також норма добування мисливських тварин визначаються користувачем мисливських угідь у межах строків, визначених цим Законом, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями та доводяться користувачами мисливських угідь до відома громадськості.

Відповідно до п.п. 2.1-2.9 Інструкції № 116 щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 травня 1999 року №116 (далі по тексту - Інструкція), науково обґрунтовані ліміти спеціального використання диких тварин (надалі - ліміти) затверджуються Мінекобезпеки на кожний окремий вид тварин у цілому для Автономної Республіки Крим, областей, інших адміністративно-територіальних одиниць або окремих територій, мисливських господарств чи користувачів об'єктів тваринного світу.

Розробка проектів лімітів здійснюється на підставі первинних матеріалів обліку чисельності (визначення запасів) диких тварин, що надаються користувачами разом з висновками представників місцевих органів Мінекобезпеки та Держкомлісгоспу України, в яких обов'язково вказуються умови та порядок проведення обліку і за яким методом. При визначенні лімітів ураховуються: оптимальна чисельність мисливських тварин (з урахуванням їх статевого та вікового складу), при якій на певній території мисливського угіддя забезпечується їх нормальне існування без виснаження природних кормових ресурсів, загрози виникнення епізоотій, заподіяння значної шкоди лісовому, сільському та іншому господарству, а також без створення загрози життю та здоров'ю людини; дані аналізу лімітів за попередні роки; динаміка чисельності, біологічні та інші показники, що визначають відтворювальний потенціал конкретних популяцій тварин; епізоотичний стан мисливського господарства; матеріали мисливського впорядкування.

Наукове забезпечення робіт щодо розробки проектів лімітів, а також підготовку висновків про достовірність викладених у розроблених проектах лімітів даних здійснюють наукові установи або визначені Мінекобезпеки експерти з питань охорони і використання конкретних видів (груп видів) диких тварин.

Ліміти використання мисливських видів парнокопитих тварин, ведмедя, куниць лісової та кам'яної, норки американської, тхора лісового, бобра, нутрії вільної, ондатри, бабака і білки затверджуються на мисливський сезон Мінекобезпеки за поданням Держкомлісгоспу на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з державним органом лісового господарства та органом екологічної безпеки Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя.

Проекти зазначених у пункті 2.4 цієї Інструкції лімітів розробляються користувачами мисливських угідь у розрізі окремих мисливських господарств або наданих у користування ділянок угідь і не пізніше як за 2,5 місяця до початку полювання подаються на розгляд і погодження державному органу лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя.

Зазначені в цьому пункті державні органи забезпечують перевірку достовірності наведених у проектах лімітів даних, розгляд і зведення цих даних у розрізі користувачів мисливських угідь (їх об'єднань) у цілому по Автономній Республіці Крим, області, м. Севастополю. Вищезазначені державні органи подають проекти лімітів у вигляді форми, що наведена в додатку 1, разом із первинними матеріалами обліку чисельності мисливських тварин, на розгляд і погодження державному органу екобезпеки Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя не пізніше як за 2 місяці до початку полювання.

Державний орган екобезпеки Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя протягом тижня розглядає, погоджує і повертає державному органу лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя проекти лімітів або готує мотивовану відмову в їх погодженні.

Погоджені проекти лімітів державний орган лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя надсилає на розгляд Держкомлісгоспу та Мінекобезпеки.

Держкомлісгосп протягом тижня перевіряє і зводить проекти лімітів у вигляді форми, що наведена в додатку 2, і разом з висновками та пропозиціями щодо їх затвердження подає на розгляд Мінекобезпеки.

Мінекобезпеки протягом місяця розглядає подані Держкомлісгоспом проекти лімітів використання мисливських тварин з урахуванням висновків і пропозицій щодо їх затвердження, затверджує їх погодженим з Держкомлісгоспом наказом або готує мотивовану відмову в затвердженні.

Наказ про затвердження лімітів Мінекобезпеки в установленому порядку подає на державну реєстрацію до Мін'юсту, після чого доводить цей наказ і затверджені ним ліміти до відома Держкомлісгоспу, Головдержекоінспекції, Головного управління національних природних парків та заповідної справи, державного органу екобезпеки Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя.

Згідно зі ст. 38, ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 2894-III з метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об'єктів тваринного світу, а також вилучення з природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки в порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Частиною 1 статті 14 Закону № 3055-III передбачено, що підставою для занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для початку суб'єктом господарювання сезону полювання на конкретний мисливський вид, віднесений до державного мисливського фонду, є своєчасне погодження відповідних лімітів компетентними органами виконавчої влади.

Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру розроблення та затвердження лімітів використання мисливських тварин, одним з етапів якої є погодження розробленого проекту наказу Міністерством екології та природних ресурсів України.

Водночас, вирішуючи питання щодо погодження відповідного проекту наказу, Міністерством екології та природних ресурсів України повинно керуватися нормами чинного законодавства та може відмовити у погодженні виключно за наявності чітких законодавчих підстав.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували наявність у нього обґрунтованих та об'єктивних правових підстав для відмови в погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано в ході апеляційного провадження, відповідачем не доведено наявності буд-яких законних підстав для відмови у погодженні ним вказаного проекту наказу, зокрема наявності чинного рішення щодо заборони полювання на лося у порядку Законів №№ 2894-III, 3055-ІІІ, а наказ від 03.02.2017 р. № 41 «Про заборону полювання на лося» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тож не є обов'язковим до застосування.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, відмовляючи в погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років», діяв протиправно.

При цьому, доводи апелянта про те, що вирішення питання про погодження проектів наказів належить до його дискреційних повноважень, які реалізуються ним на власний розсуд, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто здійснення повноважень суб'єктами влади не може бути свавільним, а повинно мати чітке законодавче підґрунтя.

У відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційні повноваження суб'єкта влади дійсно надають йому можливість обрання варіанту дій з кількох допустимих, однак обраний ним спосіб реалізації наданих йому повноважень у будь-якому випадку має бути правомірним, об'єктивним та засновуватися на балансі приватного і публічного інтересів.

Посилання апелянта на наукові висновки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з експертним висновком Інституту зоології імені Шмальгаузена І.І. НАН України наукові дослідження лося проводилися останній раз у 2009 році і такий науковий аналіз не надає достатніх та необхідних правових підстав для виноску про неможливість погодження відповідачем проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

Твердження апелянта про те, що Законами №№ 2894-III, 3055-ІІІ не регулюється порядок погодження проектів наказів, є безпідставними, оскільки вказаними Законами регламентовано порядок встановлення заборони відстрілу тварин, що має бути передумовою для відмови у погодженні відповідного проекту наказу щодо визначення лімітів використання мисливських тварин, і наявність таких заборон у даному випадку відповідачем не доведена.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності своїх дій щодо відмови у погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

Крім того, перевіряючи рішення суду першої інтонації у межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України, в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як було правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вирішення даного спору в суді першої інстанції, відповідачем вже було погоджено вищезазначений проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, а отже й підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання відповідача вчинити такі дії у суду не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Міністерства екології та природних ресурсів України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 14 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.