Постанова № 72789930, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №826/1973/17 Головуючий у 1-й інстанції:Мазур А.С., суддів- Аблова Є.В., Літвінової А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року (прийняту в порядку письмового провадження)

у справі №826/1973/17

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Національного банку України

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Народний Капітал»

про визнання протиправними та скасування рішення,

за участю представника позивача ОСОБА_6

представників Національного банку України Курцева В.О., Сапальова В.В.

та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Ю.А.

В С Т А Н О В И Л А :

У лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Народний Капітал», в якому просив

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 19.01.2017 № 34-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 № 159 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «НК Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його думку підстава належності понад 85 % акцій особам, жодна з яких не є істотним учасником банку, є несуттєвою для прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а рішення про запровадження тимчасової адміністрації є передчасним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про віднесення ПАТ «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних та відповідно є протиправним та підлягає скасуванню рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «НК Банк» та зазначено, що він має право оскаржити зазначені рішення відповідачів.

Відповідачем (Національним банком України) було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечували та просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є акціонером ПАТ «Банк Народний Капітал» та власником простих іменних акцій в кількості 21000000 шт. номінальною вартістю 0, 50 грн., що складає 8, 6 % частки у статутному капіталі банку.

28 липня 2016 року Правлінням Національного банку України було прийнято рішення №176-рш/БТ про віднесення ПАТ «Банк Народний Капітал» до категорії проблемних.

Після віднесення Банку до категорії проблемних ПАТ «Банк Народний Капітал» подав до Національного банку України план заходів по приведенню структури власності банку у відповідність з вимогами законодавства.

19 січня 2017 року у зв'язку з невиконанням плану заходів по приведенню структури власності банку у відповідність з вимогами законодавства у повному обсязі, не приведення у відповідність до вимог щодо прозорості, а також діяльність банку не приведена у відповідність до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України , на підставі п.1ч.1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правлінням Національного банку України було застосовано заходи впливу та прийнято рішення № 34-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вказаного рішення та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ст.ст. 34-37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «НК Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 19.01.2017 № 159.

Не погоджуючись з прийнятими рішення та вважаючи, що вони порушують його права та інтереси ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідачів та правомірність прийняття рішення від 19.01.2017 № 34-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних» та рішення від 19.01.2017 № 159 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «НК Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про Національний банк України», банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Частиною другою ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк у межах своїх повноважень сприяє дотриманню стабільності банківської системи, і відповідно до п. 8 ст. 7 вказаного закону здійснює банківське регулювання та нагляд.

Згідно приписів ст. 55 Закону України «Про Національний банк України», головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 липня 2016 року було прийнято рішення № 176-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Відповідно до вимог ч.6-7 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Листом від 04.08.2016 № 11-16/613 банк подав Національному банку України план заходів по приведенню структури власності банку у відповідність із вимогами законодавства.

План заходів, зокрема, передбачав погодження набуття істотної участі в банку таким особам:

- акціонерам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (громадяни України) у розмірі 11, 7361 % статутного капіталу банку;

- кінцевому бенефіціарному власнику компанії Ейс Холдінгз Лімітед (Ace Holdings Limited, Кіпр) Іосіфу Франгосу (громадянин Кіпру) - у розмірі 14, 1773 % статутного капіталу банку;

- кінцевому бенефіціарному власнику товариства з обмеженою відповідальністю «Преслайн» ОСОБА_13 (громадянин України) - у розмірі 14, 775 % статутного капіталу банку.

Для погодження вказаним особам набуття істотної участі до НБ України від банку 27.04.2016, 08.08.2016, 29.07.2016 надійшли пакети документів.

За результатами розгляду пакетів документів, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем 02.09.2016 прийняв рішення № 430 і № 431 про заборону ОСОБА_13 та Іосіфу Франгосу (відповідно) набувати опосередковану істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів та невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства.

Листом від 09.09.2016 № 11-16/723БТ банк подав Національному банку України оновлений план заходів по приведенню структури власності банку у відповідність із вимогами законодавства.

Оновлений план заходів, зокрема, передбачав погодження набуття істотної участі в банку таким особам:

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (громадяни України) у розмірі 26, 44 % статутного капіталу банку;

- ОСОБА_13 (громадянин України) - у розмірі 14, 7750 % статутного капіталу банку.

Також план передбачав погодження набутої ОСОБА_14 істотної участі в розмірі 14, 2411 % статутного капіталу банку.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються Національним банком України.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів. У разі якщо зазначений у частині першій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про зазначених осіб, які мають наміри набути або збільшити істотну участь у такому банку.

Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3-1) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення істотної участі у банку;

4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

5) відомості за формою, установленою Національним банком України, про асоційованих осіб фізичної особи;

6) відомості за формою, установленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником та/або контролером.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем, мають бути нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Національний банк України має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України;

6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.

Набуття або збільшення істотної участі в банку без погодження Національного банку України не допускається, крім визначених нормативно-правовими актами Національного банку України випадків, у яких допускається погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення. У визначених Національним банком України випадках особа зобов'язана звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення у строки та порядку, встановлені Національним банком України. Для погодження набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення особа подає до Національного банку України документи, визначені цією статтею для осіб, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку. Національний банк України до прийняття рішення у визначеному ним порядку має право тимчасово заборонити такій особі використання права голосу щодо відповідних акцій банку. Національний банк України має право відмовити особі у погодженні набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення з підстав, визначених у частині п'ятнадцятій цієї статті.

Однак, ОСОБА_13 повторно не подав до Національного банку України пакету документів щодо набуття істотної участі в банку.

19 січня 2017 року Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення № 2 про заборону ОСОБА_10 та ОСОБА_11 набувати пряму істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів.

Також 19.01.2017 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення № 3 про заборону ОСОБА_15 набувати пряму істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів 16.11.2016.

Станом на 19.01.2017, Національним банком України було констатовано, що ПАТ «Банк Народний Капітал» план заходів не виконано у повному обсязі, структура власності банку не приведена у відповідність до вимог законодавства, у тому числі нормативно - правових актів Національного банку України.

Крім того було встановлено, що згідно з інформацією Департаменту банківського нагляду за результатами аналізу статистичної звітності банку (за формами звітності № 1Д «Баланс банку», № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції» станом на 13.01.2017, № 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами» станом на 01.12.2016), банку притаманний значний кредитний ризик та ризик ліквідності.

Також встановлено, що з дати віднесення банку до категорії проблемних відбулося зменшення високоліквідних активів на 66 % (на 56, 6 млн. грн.) та на 16 % від загальних активів, з них готівкові кошти зменшилися на 24, 8 млн. грн., цінні папери, що рефінансовані Національного банку України, - на 40 млн. грн.

Обсяг розміщених у банку коштів небанківських фінансових установ зменшився на 44, 3 млн. грн., обсяг коштів фізичних осіб - на 14, 0 млн. грн. (із них кошти акціонера банку ОСОБА_10 - на 7, 8 млн. грн.), обсяг коштів суб'єктів господарювання - на 9, 1 млн. грн.

Станом на 13.01.2017 фактичне значення нормативу кредитного ризику на одного контрагента (Н7) становило 30, 25 % (за нормативного значення не більше 25 %).

Однак станом на 19.01.2017 банк не подав план заходів із приведення значення нормативу кредитного ризику на одного контрагента (Н7) до нормативного значення.

У відповідності до ст. 52 Закону № 2121 для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Проте з матеріалів справи вбачається, що рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 28.12.2016 № 120 дванадцять позичальників банку визнано пов'язаними із банком особами.

Загальний обсяг заборгованості перед банком, що враховується під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними із банком особами (Н9), становить 178, 6 млн. грн. та фактичне значення нормативу становить 102, 4 % (за нормативного значення не більше 25 %).

Проте, станом на 19.01.2017 банк не відобразив зазначених позичальників як пов'язаних осіб.

У статистичній звітності, що подається банком до Національного банку України (форма №611 станом на 13.01.2017), значення нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними із банком особами (Н9) дорівнює нулю.

Враховуючи зазначені обставини, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 19.01.2017 № 34-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаного рішення та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ст.ст. 34-37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 159 від 19.01.2017 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «НК Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Також колегія суддів звертає увагу, на ту обставину, що згідно з протоколу № 2/36 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах ПАТ «Банк Народний Капітал» від 16.01.2017 позивач особисто проголосував «за» пропозицію про ліквідацію банку (Т.1 а.с.197 - 201).

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належить, в тому числі, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Згідно ст. 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачами було обґрунтовано та в межах повноважень прийнято рішення від 19.01.2017 № 34-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» до категорії неплатоспроможних» та рішення від 19.01.2017 № 159 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «НК Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а тому підстави для скасування зазначених рішень відсутні.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Істотна участь у банку - це пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи. З метою підвищення транспарентності банківської діяльності Національний банк України публікує на своєму сайті інформацію про власників істотної участі в банках України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що останній не має істотної участі в банку, оскільки його частка становить 8, 6 % статутного капіталу.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Водночас відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У разі застосування до учасника банківських правовідносин банку чи осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, одного із заходів впливу, передбачених ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то відповідно до положень ст. 79 цього Закону такий учасник з урахуванням виду застосованого заходу впливу і свого правового статусу може оскаржити рішення, дії НБУ чи його посадових осіб до суду. Якщо на підставі законодавства виникнуть передумови, за яких особи, названі у ст. 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не матимуть повноважень (не зможуть) реалізувати своє право на оскарження або існуватиме конфлікт між органом, який перебрав на себе повноваження банку без права оскарження рішень НБУ про застосування заходів впливу, і банком чи іншою особою з кола тих, хто формально має право, але реально не має повноважень оскаржити рішення, дії чи бездіяльність НБУ, таке право надається фізичній чи юридичній особі, яка заявить і обґрунтує, що від рішення НБУ потерпіла, найбільше зазнала негативного впливу на свої майнові та інші права. У сенсі сказаного можна дійти висновку, що це право надається акціонеру банку у виняткових випадках; за умови, коли в такого акціонера акумулюється великий (значний, істотний) пакет акцій, що надає йому основоположний, вирішальний ступінь впливу на діяльність банку та/або, коли він є одноосібним власником всіх чи більшості акцій; за інших подібних критеріїв, за яких акціонер максимально наближається і/або може бути прирівняний до особи, права якої прямо і безпосередньо були порушені діями чи рішенням НБУ. Звідси така особа не може бути обмежена в реалізації права на захист свого порушеного субєктивного права в судовому порядку.

Позивач, який є акціонером Банку, але не є власником істотної участі в Банку, не володіє великим (значним, істотним) пакетом акцій, що надає йому основоположний, вирішальний ступінь впливу на діяльність банку, не може бути визнаний особою, що вправі звертатись до суду у зв'язку із втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду у його суб'єктивні майнові права. Не може бути позивачем у спорах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності НБУ й акціонер з незначною кількістю акцій чи акціонер, якого за рядом подібних до зазначених критеріїв максимально не можна наблизити (прирівняти) до особи, яка прямо і безпосередньо потерпіла від дій чи рішень НБУ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа №826/1162/16 від 24 жовтня 2017 року.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на ту обставину, що висновок про відсутність власників істотної участі в банку Національним банком України зроблений передчасно, оскільки для прийняття такого рішення не закінчився 180-денний строк, передбачений п. 1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та так само, на думку апелянта, є рішення виконавчої дирекції ФГВФО, оскільки граничний строк для прийняття такого рішення закінчувався 20.01.2017, оскільки термін «не пізніше» означає для суб'єктів владних (власних та делегованих) повноважень граничну межу, до якої такі суб'єкти повинні вчинити певні дії або прийняти відповідне рішення, проте, ці суб'єкти не обмежені у праві вчиняти дії та приймати рішення у будь-який момент строку, наданий законодавством, аж до граничної межі, а норми . 1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює обов'язок НБУ у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних «не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним». Таким чином, доводи апелянта про передчасність та поспішність прийнятих рішень є необґрунтованими.

В свою чергу, позивач не наводить обґрунтувань щодо недотримання відповідачами процедури при прийнятті оскаржуваних рішень чи невідповідності висновків щодо неплатоспроможності банку, викладених у рішеннях, дійсним обставинам справи.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність в рішенні суду першої інстанції підстав не задоволення клопотання позивача про витребування матеріалів справи, оскільки зазначене клопотання було вирішено протокольною ухвалою під час судового засідання суду першої інстанції.

Також є хибними посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2017 у справі «Фельдман і банк Слов'янський проти України» як на підставу, яка підтверджує його правові вимоги, оскільки «Суд вважає, що скарги першого заявника як утримувача контрольного пакету акцій є несумісними ratione personae відповідно до положень Конвенції у значенні статті 35&3 (a) Конвенції і повинні бути відхилені відповідно до 35&4» тобто в зазначеному рішенні ЄСПЛ констатовано, що у власних інтересах Фельдман звертався не міг.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: І.О. Лічевецький

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2018 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Лічевецький І.О.