Постанова № 72789926, 14.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року справа №812/1666/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю: представника позивача - Андрєєв А.М., діє за довіреністю, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю,

представника відповідача - Леонова З.Є., діє за довіреністю,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1666/17 (головуючий 1 інстанції Басова Н.М., м. Сєвєродонецьк, повний текст складено 18 грудня 2017 року ) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 10.08.2017 року №0009381203.

Постановою від 13 грудня 2017 року Луганський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги підприємства.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 10.08.2017 року № 0009381203 про нарахування штрафу у сумі 202349 (двісті дві тисячі триста сорок дев'ять) гривень 00 копійок.

Стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3035,24 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податок чи збір, який не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно, а тому є податковим боргом. Посилається на приписи п. 54.1 ст. 54 ПК України, відповідно до яких, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Також посилається на п. 126.1 ст. 126 ПК України, яким визначено, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, у відповідних розмірах. Звертає увагу, що авансові внески з податку на прибуток підприємства, які не були сплачені ПАТ «Луганськгаз» станом на 30.08.2014 року, 30.09.2014 року, 30.10.2014 року, 30.11.2014 року, 30.12.2014 року, 30.01.2015 року та 28.02.2015 року, в силу пункту 31.1 ст. 31 та п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України в період з 31.08.2014 року, 01.10.2014 року, 31.10.2014 року, 01.12.2014 року, 04.01.2015 року, 02.02.2015 року та 02.03.2015 року вважаються не сплаченими своєчасно та набувають статусу податкового боргу. Зазначає, що податковий борг позивача був зменшений шляхом подання уточнюючого розрахунку, а отже, відбулось зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, однак в період з 30.08.2014 року, 30.09.2014 року, 30.10.2014 року, 30.11.2014 року, 30.12.2014 року, 30.01.2015 року, 28.02.2015 року, до подання уточнюючого розрахунку, що перевищує 60 днів, вищевказані податкові зобов'язання перебували у статусі податкового боргу.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Зазначив, що за результатами господарської діяльності підприємства у 2014 році було отримано збитки, а тому у розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, за 2014 рік, було визначено суму перевищення, яка переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду в розмірі 1 453 100,00грн. У зв'язку з поданням до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2014 року було здійснено коригування сум раніше нарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток. Вважає, що здійснивши відповідні коригування, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за ПАТ «Луганськгаз» обліковується позитивне сальдо розрахунків. Зазначає, що станом на сьогоднішній день у підприємства відсутня заборгованість зі сплати податку на прибуток. Стосовно сертифікату Торгово - промислової палати від 02.10.2014 року № 749 зазначив, що вказаний сертифікат не скасований та є діючим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», ідентифікаційний код 05451150, зареєстровано як юридичну особу, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у своєму складі має відокремлений структурний підрозділ - філію - Лисичанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства (а.с.9-18).

ПАТ «Луганськгаз» відносно Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, як платником податку на прибуток, 28.02.2014 року подано до податкового органу розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій самостійно визначено розмір авансових внесків, які підлягають сплаті щомісячно у сумі 144 535,00 грн. (а.с.68).

Згідно декларації по податку на прибуток Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» від 31.08.2015 року за 2014 рік товариством за результатами діяльності отримано збиток у розмірі 8680336,00 грн., який розподілено на відокремлені підрозділи товариства, у тому числі і на Лисичанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства (а.с.37-39).

Дані обставини стали підставою для подачі позивачем до податкового органу розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9082108571 від 23.09.2015 року, в якому у рядку 06 позивачем зменшено податок на прибуток відокремленого підрозділу на суму авансового внеску з податку на прибуток, який складає 1 453 100, 00 грн. (а.с.97-99).

Згідно акту № 708/12-32-12-03/05451150 від 27.07.2017 року про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток за періоди 2014, 2015 років, встановлено, що платником порушено строки узгодженої суми грошового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток підприємстві протягом строків, встановлених абз. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповнення) в частин несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по терміну 30.08.2014 року у сумі 144 353,00 грн.; 30.10.2014 року у сумі 144 353,00 гр.; 30.11.2014 року у сумі 144 353,00 грн.; 30.12.2014 року у сумі 144 353,00 грн.; 30.01.2015 року у сумі 144 353,00 грн.; 28.02.2015 року у сумі 144353,00 грн. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповнення) (а.с.26-28).

Зазначений Акт направлено відповідачем на адресу позивача 28.07.2017 року та отримано останнім 31.07.2017 року (а.с.82).

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009381203 від 10.08.2017 року, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 393, 363, 333, 302, 272, 241, 211 календарних днів нараховано штраф у розмірі 20 % на суму 202349,00 грн. (а.с.24).

Вказане податкове повідомлення - рішення направлено відповідачем на адресу позивача 11.08.2017 року та отримано останнім 14.08.2017 року (а.с.78).

Позивачем було подано скаргу від 23.08.2017 року № 01-02-38/1593 зазначене повідомлення - рішення до ДФС України (а.с.29-31).

27.10.2017року ДФС України винесло рішення про результати розгляду вищевказаної скарги № 24402/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення №0009381203 від 10.08.2017 року залишило без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.33-35).

Як вбачається з даних інтегрованої картки Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Луганськгаз» платником податків, починаючи з 01.08.2014 року не сплачувались щомісячні авансові внески з податку на прибуток (а.с.70-75).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу , чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу ).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що визначена пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України ситуація є тотожній спірним правовідносинам що склалася між ПАТ «Луганськгаз» та податковим органом , оскільки підприємством за результатами господарської діяльності у 2014 році отримано збитки, а тому у розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства від 23.09.2015 року № 9082108571 (поданого відповідно до п. 152.4 статті 152 Податкового кодексу України) позивачем визначено суму перевищення, яка переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду у розмірі 1 453 100,00 грн.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, вказана норма Податкового кодексу України визначає як підставу для застосування штрафних санкцій порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається від погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий кодекс України не містить переліку документів, які можуть підтверджувати факт погашення податкового боргу, однак, відповідно до ст. 87 цього Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Жодною іншою нормою глави 9 «Погашення податкового боргу платників податків» розділу І Податкового кодексу України не передбачено, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом подачі уточнюючих розрахунків чи поданням річної декларації з податку на прибуток з визначенням податкових зобов'язань, які є меншими ніж сума раніше визначених авансових внесків.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9082108571 від 23.09.2015 року є коригуванням сум раніше нарахованих податкових зобов'язань податку на прибуток і підставою для списання помилково визначених податкових зобов'язань.

Щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», від 02.09.2014 року № 1669 VII, який набув чинності 15.10.2014 року (далі Закон № 1669 VII), то суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неприйнятним застосування до встановлених спірних правовідносин норм цього закону, оскільки, в даному випадку позивачу нараховані штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань, а саме - несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до ПАТ «Луганськгаз» штрафних фінансових санкцій, що передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно до вимог статі 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та норми законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини та порядок судового розгляду та ухвалення рішення, суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 243, 244, 250, 311, 313 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1666/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1666/17 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 16 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова