Рішення № 72789668, 05.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2640/18

В справі № 760/22605/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне/

05 березня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - Жук І.Г.

прокурора - Лапшиної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання спадщини відумерлою, суд

В С Т А Н О В И В :

Керівник Київської місцевої прокуратури №9 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і просить:

-визнати недійсним договір дарування квартири №71 АДРЕСА_1, загальною площею 43,9 кв.м., житлова площа 31.1 кв.м. на користь відповідача;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно №32872718 від 12 грудня 2016 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 43,9 кв.м., житлова площа 31.1 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1114672580000.

-визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, до складу якої входить квартира АДРЕСА_3, та передати її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).

Посилається в позові на те, що Київською місцевою прокуратурою №9 під час здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100090015383 від 26.12.2016 року, встановлено порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста Києва.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого відкрилася спадщина, у тому числі квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, яка належала йому на праві приватної власності.

Відповідно до спадкової справи №670/2011 єдиною спадкоємицею за заповітом від ІНФОРМАЦІЯ_6 році за № 4-2036, складеним померлим, є його донька - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до листа П'ятої Київської державної нотаріальної контори №5741/02-14 від 16 вересня 2017 року ОСОБА_5 спадщину прийняла, але Свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Таким чином, єдиний спадкоємець за заповітом належним чином не оформила своє право на спадщину, а право власності на нерухоме майно - спірну квартиру, у порядку спадкування не перейшло.

В той же час було встановлено, що 12 грудня 2016 року була здійснена державна реєстрація права власності на спірну квартиру на підставі договору дарування, який нотаріусом, вказаним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не посвідчувався.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №948972629 від 17 серпня 2017 року, право власності на дану квартиру зареєстровано за відповідачем на підставі договору дарування №2-2737 від 07 грудня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л.А.

Проте, відповідно до листа Вишгородської районної державної нотаріальної контори №123/01-06 від 10.02.2017 року державним нотаріусом Фоєю Л.А. на бланку серії ВТВ №278320 посвідчено 07 грудня 2012 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, сторонами договору є ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець).

Крім того, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто не міг розпорядитися нерухомим майном шляхом укладення, підписання та посвідчення договорів, у тому числі на користь відповідача.

Оскільки спірний договір дарування нотаріусом не посвідчувався та не міг взагалі укладатись, такий договір дарування є нікчемним.

Однак враховуючи, що здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі нікчемного правочину, є потреба в скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно №32872718 від 12.12.2016, відповідно до якого 12 грудня 2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності відповідача на квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1114672580000.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

В судовому засіданні представник керівника Київської місцевої прокуратури №9 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов також підтримав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації смерті в м. Києві.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_5, яка належала йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21 січня 1997 року.

Відповідно до спадкової справи №670/2011, заведеної П»ятою Київською державною нотаріальною конторою 06 вересня 2011 року, єдиною спадкоємицею за заповітом, складеним померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 році за № 4-2036, є донька померлого - ОСОБА_5, яка звернулася з заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, з точки зору ст.1269 ЦК України, донька померлого є такою, що прийняла спадщину.

З актового запису про смерть №13662 від 06 вересня 2016 року та Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 10 січня 2017 року, спадкоємиця померлого ОСОБА_5 померла приблизно ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до листа П'ятої Київської державної нотаріальної контори №5741/02-14 від 16 вересня 2017 року, ОСОБА_5 спадщину прийняла, але Свідоцтво про право на спадщину не отримала.

/ а.с. 8а; 10 - 12; 18 - 28 /

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №948972629 від 17 серпня 2017 року, право власності на дану квартиру зареєстровано за відповідачем на підставі Договору дарування №2-2737 від 07 грудня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л.А.

З листа Вишгородської районної державної нотаріальної контори №123/01-06 від 10.02.2017 року державним нотаріусом Фоєю Л.А. на бланку серії ВТВ №278320 07 грудня 2012 року Договір дарування спірної квартири на ім.»я відповідача не посвідчувався.

/ а.с.38 - 44 /

За змістом ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 та 4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом/ нікчемний правочин/.У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків його недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як зазначено вище, власник спірної квартири ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а тому розпорядитись належним йому нерухомим майном шляхом укладення договору дарування не міг.

Спірними договором беззаперечно порушуються права та інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, які випливають з встановленого ст. 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Виходячи з того, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру на ім.»я відповідача здійснена на підставі нікчемного правочину, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно №32872718 від 12 грудня 2016 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_9 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1114672580000 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збур покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цих обставин, з відповідача підлягає стягненню 171 542, 79 гр. судового збору, сплаченого Прокуратурою міста Києва при зверненні до суду.

Керуючись чст.131-1 Конституції України, ст.ст.15,16, 203, 215, 216, 220, 334, 717, 719, 1216 - 1218, 1220 - 1223, 1261-1265, 1268-1269, 1277, 1296, 1297 ЦК України, ст..23 Закону України « Про прокуратуру», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 45, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_6 від 07 грудня 2012 року, серія та номер №2-2737, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 32872718 від 12 грудня 2016 року про реєстрацію парва власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 43, 9 кв.м., житловою 31,1 кв.м., реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна 1114672580000.

Визнати квартиру АДРЕСА_6 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та передати дану квартиру у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_2 / 07301 АДРЕСА_7 , ІН НОМЕР_2 / на користь прокуратури міста Києва / р/р 35215057011062 ДКСУ, МФО 820172 / 171 542, 79 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16 березня 2018 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва