Постанова № 72787061, 13.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2018 рокусправа № 804/5868/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чумака С.Ю.,

судді: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 804/5868/17 (суддя Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Відповідач 1), Дніпровської міської ради (Відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, третя особа: ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо не розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2016 року протягом встановленого законом строку, зокрема, більше ніж п’ять місяців;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1659 про відмову в державній реєстрації земельної ділянки від 23.06.2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправними дії Відповідача 2 щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач 2 подали апеляційні скарги, в яких, зокрема, позивач просить постанову суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, яким ці вимоги задовольнити, а відповідач просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що про бездіяльність суб’єкта владних повноважень не може у даному випадку йти мова, оскільки, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуто Дніпровською міською радою. Крім того, вважає, що позивачем порушені строки звернення до суду.

Позивач зазначив, що в разі одночасного оформлення документів на земельну ділянку різними особами, першочергове право на відведення земельної ділянки мають учасники бойових дій. Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями у Державному земельному кадастрі 18.04.2017 року на запитуваній території зареєстровано земельну ділянку за заявою ОСОБА_2 Вказана реєстрація земельної ділянки відбулася вже після того як ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Бобруйська.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

ОСОБА_1, який є учасником бойових дій згідно посвідчення серії МВ № 048712 від 10.03.2016 року, звернувся до Дніпровської міської ради 07.09.2016 року з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в Чечелівському районі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бобруйська.

Позивач вважав, що вказане клопотання не було розглянуто у місячний строк, встановлений ст. 118 Земельного кодексу України, і просив визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо цього.

Рішенням від 15.02.2017 року № 305/18 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), гаражів громадянам – учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей у м. Дніпропетровську» надано громадянам – учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування гаражів у м. Дніпропетровську.

Згідно п. 2 зазначеного рішення позивача зобов’язано замовити у землевпорядної організації розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати цей проект до міської ради для організації робіт стосовно його погодження і підготовки відповідного проекту рішення.

10 березня 2017 року позивачем укладений відповідний договір з ТОВ «Квартал». (а.с. 10).

23 червня 2017 року в.о. начальника відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області рішенням № 1659 відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки за заявою позивача, оскільки межі земельної ділянки частково накладаються на зареєстровану раніше земельну ділянку, дані щодо якої внесені до Державного земельного кадастру. (а.с. 8).

Фактично підставою для відмови стала державна реєстрація 18 квітня 2017 року земельної ділянки, яка розташована в тому ж місці, за заявою третьої особи ОСОБА_2 на підставі проекту землеустрою від 9 березня 2017 року з присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номеру та наданням Витягу з Державного земельного кадастру. (а.с. 43).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду також і з вимогами щодо скасування прийнятого рішення.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, нормами статті 118 ЗК України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно п. 4 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Крім того, стаття 15 Закону України “Про звернення громадян” зазначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалося вище, 07.09.2016 року позивач звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,06 га, яка розташована в Чечеловському районі (а.с. 9), проте лише 15.02.2017 року йому надано відповідь за результатами розгляду вказаного клопотання, тобто поза межами місячного строку встановлено ст. 118 ЗК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія щодо визнання протиправними дії Дніпровської міської ради стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2017 року, а відтак постанова в цій частині підлягає залишенню без змін.

При цьому безпідставними є доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду в цій частині, оскільки фактично про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання рішення від 23 червня 2017 року № 1659 про відмову у державній реєстрації земельної ділянки, тому що саме бездіяльність відповідача2 стосовно своєчасного розгляду звернення позивача по суті і призвела до реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за заявою іншої особи раніше, ніж за заявою позивача. На час же прийняття рішення Дніпровською міською радою 15 лютого 2017 року позивач не міг знати, що його права будуть порушені у червні 2017 року, а тому і не вважав несвоєчасний розгляд заяви таким порушенням, сподіваючись на позитивне вирішення питання стосовно виділення йому земельної ділянки.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про державну реєстрацію земельної ділянки в районі вул. Бобруйської, в м. Дніпро, за заявою ОСОБА_2, судова колегія зазначає таке.

Згідно зі статтею 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до Положення про відділ у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.02.2017 року № 23, відділ у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, юрисдикція якого поширюється на територію міста Дніпра.

Отже, відділ у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не визначений як самостійний державний орган, а є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що свідчить про відсутність у нього адміністративної процесуальної правосуб’єктності і виключає можливість його участі як відповідача у зазначеній справі.

Відсутність у відділу у місті Дніпро адміністративної правосуб’єктності підтверджується також довіреністю (т. № 1 а.с. 49), яка видана ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у даній справі на представлення в судах саме інтересів Головного управління, а не відділу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд першої інстанції до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Аналогічні приписи містила й стаття 52 КАС України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.

Згідно з частиною 7статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже вказаними нормами встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, що призвело до порушення норм процесуального законодавства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 КАС України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи, тому, відповідно, підстави для задоволення позову до відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відсутні, проте не за висновками, до яких дійшов суд першої інстанції, а оскільки належним відповідачем у справі повинно бути Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційну скаргу Дніпровської міської ради слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити в частині обґрунтування висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 804/5868/17 змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: І.В. Юрко