Рішення № 72785859, 12.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2018 року №826/2135/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) надійшов позов Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ», (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач-1, ДПІ у Подільському районі), та Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Подільському районі від 26.11.2015 р. №0028181706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2016 р. №175/10/26-15-10-08-16 про залишення скарги без розгляду, (далі - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення прийняті безпідставно, а тому мають бути скасовані у судовому порядку.

Представники відповідачів заперечували проти позову та просили залишити його без задоволення. Зазначили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Штрафні санкції до позивача застосовані обґрунтовано, як і обґрунтовано скаргу позивача залишено без розгляду.

У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено клопотання про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

26.11.2015 р. ДПІ у Подільському районі прийнято рішення №0028181706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф у сумі 70358,74 грн. та пеню у розмірі 4342,25 грн.

Подану позивачем скаргу на вказане рішення ГУ ДФС у м. Києві залишено без розгляду (рішення від 11.01.2016 р. №175/10/26-15-10-08-16).

Вважаючи такі рішення контролюючих органів протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», (далі - Закон у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону).

Частинами 10, 11 ст. 25 Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

На виконання положень Закону прийнято Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, (далі - Інструкція №449 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи).

Згідно з п. 1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Пунктом 2 (пп. 2) розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених пп.пп. 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (п. 5 розділу VII Інструкції №449).

У ході судового розгляду справи встановлено, що контролюючий орган не обчислював та недораховував єдиний внесок позивачу. Відповідачем-1, зважаючи на наявність недоїмки, застосовано до позивача фінансові санкції, що не передбачає проведення перевірки та складання акту.

Позивачем самостійно у позові зазначено про те, що у період із 23.12.2014 р. по 25.11.2015 р. на підприємстві існувала заборгованість з оплати праці. Отже, існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску, що також підтверджується наданими представником відповідача розрахунками та даними облікової картки позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пеню нараховано згідно з нормою ч. 10 ст. 25 Закону.

Підпунктом 129.1.1 (п. «а») ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття ДПІ у Подільському районі оскаржуваного рішення.

Щодо прийнятого ГУ ДФС у м. Києві рішення суд зазначає наступне.

Позивачем до контролюючого органу на рішення ДПІ у Подільському районі подано скаргу від 08.12.2015 р. №433/01.

Однак, скаргу залишено без розгляду у зв’язку з тим, що вона не скріплена печаткою позивача, тобто оформлена із порушенням п. 1.5 розділу І Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №452, (далі - Порядок №452).

Суд зазначає, що Порядок №452 на момент подання скарги та прийняття ГУ ДФС у м. Києві рішення був чинним (дата набрання чинності - 01.10.2013 р., дата втрати чинності - 23.02.2016 р.).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №452 було визначено, що у разі якщо скаржник вважає, що орган доходів і зборів у районі, місті (крім міст Києва та Севастополя), районі у місті, об'єднаний чи спеціалізований, неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Скарга на вимоги та на рішення органів доходів і зборів у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних чи спеціалізованих, про нарахування пені та накладення штрафу подається відповідно до головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в письмовій формі разом з документами, що підтверджують неправильність рішення.

Про подання скарги скаржник зобов'язаний одночасно повідомити територіальний орган доходів і зборів, вимога або рішення якого оскаржується. (п. 2.2 розділу ІІ Порядку №452).

Згідно з п. 1.5 розділу І Порядку №452, скарга підписується скаржником - фізичною особою або уповноваженою нею на те особою, а для інших скаржників - керівником або представником, уповноваженим відповідно до законодавства, та має бути скріплена печаткою скаржника (для скаржників - фізичних осіб - за наявності).

Скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у п. 1.5 цього розділу, що не дає можливості її розглянути по суті, залишається без розгляду, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду (додаток 2) з відповідними обґрунтуваннями та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг (додаток 1) (п. 1.6 розділу І Порядку №452).

Суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, встановив, що примірник скарги, поданий позивачем до контролюючого органу, дійсно не містив відтиску печатки позивача.

Додана позивачем до позову копія скарги із проставленням на ній печатки позивача викликає у суду сумнів щодо добросовісності дій позивача в частині надання достовірних доказів. Співставивши наявні у матеріалах справи копії скарги суд дійшов висновку, що контролюючий орган дійсно отримав примірник скарги без печатки (на копії скарги, наданій позивачем до суду, печатка стоїть так, що зачіпає надпис «в.о. директора»; з копії скарги, наданої відповідачем до суду, взагалі не вбачається проставлення на ній печатки).

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДФС у м. Києві прийнято у відповідності до норм, чинних на час розгляду скарги, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, зважаючи, що у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відмовлено, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІ БМВ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 68; код ЄДРПОУ 00294349) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39467012), та Головного управління ДФС у місті Києві, (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Подільському районі від 26.11.2015 р. №0028181706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2016 р. №175/10/26-15-10-08-16 про залишення скарги без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко