Рішення № 72785637, 14.03.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/431/18

2-о/703/80/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

за участі прокурора Красіна В.О.

представника заявника ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_4

розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою головного лікаря комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради ОСОБА_5 про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, -

встановив:

Головний лікар КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_6, оскільки незважаючи на проведене лікування, згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року, на фоні хронічного перебігу хвороби, пацієнтка продовжує виявляти реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих.

Представник заявника, лікар - психіатр КЗ «ЧОПЛ» ЧОР ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_6 поступила до КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР 08 вересня 2017 року у зв’язку з тяжким психічним розладом у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, апато-абулічний дефект особистості. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року ОСОБА_6 госпіталізована до психіатричної лікарні у примусовому порядку, однак незважаючи на проведене лікування на фоні хронічного перебігу хвороби, пацієнтка продовжує виявляти реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих. Крім того, ОСОБА_6 хворіє на інфекційні захворювання, не може самостійно задовольняти свої природні потреби, відтак не може знаходитися у Смілянському психоневрологічному інтернаті та потребує продовження госпіталізації в стаціонарних умовах в примусовому порядку.

Прокурор Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 та законний представник особи, щодо якої розглядається заява, - представник Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву головного лікаря КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР підтримали та просили її задовольнити.

Особа, щодо якої розглядається заява, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася.

Відповідно до довідки №525/02 від 19 лютого 2018 року виданої комісією КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР, ОСОБА_6 знаходиться на стаціонарному лікуванні в даному закладі та за своїм психічним та соматичним станом не може примати участь у судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.341 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

Зазначений у вказаній частині статті перелік заяв, які розглядаються за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, не містить заяви про продовження госпіталізації у примусовому порядку, в зв’язку з чим суд приходить до обґрунтованого висновку, що така може бути розглянута за відсутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку.

На підставі вищевикладеного та стан особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, суд вважає за можливе провести розгляд заяви про продовження госпіталізації ОСОБА_6 у примусовому порядку без її участі.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, прокурора, представника заявника та законного представника особи, стосовно якої розглядається заява, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає заяву КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року ОСОБА_6 госпіталізовано до комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради в примусовому порядку.

Як вбачається з вищевказаного рішення суду, підставами примусової госпіталізації ОСОБА_6 став тяжкий психічний розлад у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, апато-абулічний дефект особистості, внаслідок чого не має можливості самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечить її життєдіяльність .

Крім того, при ухваленні вищевказаного рішення, судом враховано, що ОСОБА_6 є недієздатною, з 1968 року страждає на психічні захворювання, перебуває на обліку у лікаря психіатра, з 1982 року має 2 групу інвалідності по психічним захворюванням, яка встановлена безтерміново.

Згідно з висновком комісії лікарів – психіатрів КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР від 19 лютого 2018 року, заступника головного лікаря ОСОБА_8, завідуючого відділенням ОСОБА_3, лікаря – психіатра ОСОБА_9 – комісія лікарів прийшла до висновку, що у зв’язку з наявністю тяжкого психічного розладу «шизофренія, параноїдна форма, апато –абулічний дефект особистості» та наявність інфекційного захворювання, ОСОБА_6 потребує продовження примусової госпіталізації в стаціонарних умовах в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.341 ЦПК України, справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених ст.14 цього закону.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III у разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Оскільки хвора ОСОБА_6 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, в зв’язку з чим вчиняє дії, які являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, та відповідно до висновку ЛКК його лікування можливе лише в умовах стаціонару, відтак вона потребує продовження примусовій госпіталізації в стаціонарних умовах в примусовому порядку.

За таких обставин позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 76, 81, 89, 95, 229, 235, 265, 339-342 ЦПК України, ст. ст. 13, 14, 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III, -

вирішив:

Заяву головного лікаря комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради ОСОБА_5 про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Продовжити госпіталізацію ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку без її згоди.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до п.п.5 п.15 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони справи:

Заявник – комунальний заклад «Черкаська обласна психіатрична лікарня», адреса: вул. Павлова, буд. 46, м. Сміла Черкаської області, 20708, код ЄДРПОУ 02004841.

Особа, стосовно якої розглядається заява – ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Законний представник – Смілянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, адреса: вул. Стаханова, 86а, м. Сміла Черкаської області, код ЄДРПОУ 03189802.

Головуючий О.П.Опалинська

ОСОБА_10 ОСОБА_1

ОСОБА_2