Ухвала суду № 72784801, 15.03.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/241/18

Провадження № 2/604/171/18

У х в а л а

15 березня 2018 року Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1, жительки смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 73б/10, Тернопільської області, до ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивач ОСОБА_3 звернувся з даним позовом про відшкодування майнової шкоди розміром 2000 грн. та 8000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири №10, розташованої на третьому поверсі чотирьохповерхового будинку №73б по вул. Д.Галицького, у смт. Підволочиськ, Тернопільської області, посилаючись на те, що під час проведення будівельних робіт у квартирі №14, де проживає відповідач ОСОБА_2, було частково підтоплено квартиру, що належить позивачу. Враховуючи відмову відповідача у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, представник позивача був вимушений звернутися до суду для захисту порушених прав позивача.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів .

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п’ятою статті 177 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов’язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК). Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 136 ЦПК, то наслідки, передбачені статтею 257 ЦПК, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала(пункт 3 вказаної постанови).

Представником позивача не виконано вимоги закону при обрахуванні та сплаті судового збору та/або не заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 136 ЦПК. Зокрема, відповідно до ставок, передбачених у статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди – 1,5 відсоток від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вбачається, що якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов’язаних між собою, то враховуючи, що об’єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-19, у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2018 року становить 1762 гривень. Таким чином, представником позивача не у повному обсязі сплачено судовий збір, зокрема недоплата 1762 (одни тисяча сімсот шістдесят дві) грн. (отримувач коштів Держбюджет Підволочиський район, код за ЄДРПОУ 37863778, банк отримувача ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, рахунок отримувача 31214206700408)).

Крім того, відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, з аналізу вище зазначених норм, вбачається, що у позові не зазначено та не долучено доказів, наявність підстав для звільнення від доказування, щодо: наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача, вини останнього в її заподіянні; причетності до вказаного відповідача; в якій грошовій чи матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду і з чого він виходить при цьому.

Представником позивача також не враховано вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема позовна заява повинна містити: ... повне ім’я (прізвище, ім’я, по-батькові для фізичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта, номери засобів зв’язку; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи;підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вказані недоліки унеможливлюють суд прийняти правильне та об`єктивне рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 175, 185, 259-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, жительки смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 73б/10, Тернопільської області, до ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання ухвали.

Якщо в зазначений термін недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися не поданою і буде повернута позивачу.

Суддя Н.Б. Сташків