Ухвала суду № 72781339, 16.03.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10646/17

Провадження № 1-кп/638/410/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою

16 березня 2018 року Дзержинський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Лазюк С.В.

за участю:

секретаря судового засідання Комлєва Д.В.

прокурорівХарківської місцевої прокуратури № 1 Загурської С.Г., Халілової А.А.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника - адвоката Ярмак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12014220480000715 від 14.02.2014р. та № 12017220480001882 від 18.04.2017р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4., уродженця м.Харкова, громадянина України, не одружений, утриманців не має, не працює, освіта середне-технична, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий:

-06.04.2004р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.122 КК України до штрафу;

-10.07.2008р. Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком, згідно ст.75 КК України, 3 роки;

-09.11.2009р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, 71 КК України до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі; звільнений 29.04.2013р. згідно постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.04.2013р. по ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий термін 01 рік 04 місяці 03 дні;

-24.03.2017р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, з іспитовим строком, згідно ст.75 КК України, на 3 роки,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходяться об'єднанні в одне провадження обвинувальні акти у кримінальному провадженні №12017220480001882 від 18 квітня 2017 року, №12014220480000715 від 14.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого статтею 124, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.08.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.12.2017 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2017 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 17.01.2018 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Ярмак С. В заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважали за можливе призначити більш м'який запобіжний захід.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 заявив письмові клопотання про зменшення розміру визначеної застави та про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (inabstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 19.08.2017 року слідчим суддею вказано, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили про те, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, відсутні.

Розглянувши обвинувальні акти, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених п.п.: 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може переховуватись від суду та може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.

Так, обвинувачений вчинив нові злочини в період іспитового строку, визначеного попереднім вироком суду.

Щодо клопотання обвинуваченого про зменшення розміру визначеної застави, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою питання перегляду розміру визначеної застави не може бути вирішено, оскільки це підстави для апеляційного оскарження ухвали про первісне застосування запобіжного заходу тримання під вартою та визначення розміру застави.

Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає, що прокурором доведено в судовому засіданні не можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для досягнення цілей та дієвості кримінального провадження, а відтак клопотання обвинуваченого на даний час задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.: 177, 178, 183, 197, 199, 372, 331, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4., обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихст.124, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, до 60 днів, тобто до 14 травня 2018р. 13.20 годин, з раніше визначеною заставою у розмірі 24000 гривень (ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.08.2017р.).

Строк дії ухвали визначити до 14 травня 2018 року.

В задоволенні клопотаньобвинуваченого, щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, зменшення розміру застави - відмовити.

Ухвала суду може буди оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, обвинуваченим під вартою у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Головуючий: суддя С.В.Лазюк