Ухвала суду № 72779676, 12.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/185/17 Номер провадження 11-кп/786/162/18Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія п.6 ч.2 ст. 115 КК України ОТ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Маліченка В.В.

з участю секретаря Іщенко Є.М.

прокурора Рощепи Я.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170250000349 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 27 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого, останній раз:

22.09.2014 Полтавським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 2 роки;

визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,

- п.6 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Цивільний позов ОСОБА_4 – задоволено в повному обсязі та стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4: 15 170 грн. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_2 судові витрати по справі: на залучення експертів Полтавського НДЕКЦ МВС України в Полтавській області для проведення експертиз в сумі 5 410 грн. 94 коп.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 23 листопада 2016 року в післяобідній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою тимчасового проживання у співмешканця своєї матері ОСОБА_5, приїхавши громадським транспортом з м. Полтава в с. Селещина-1, Машівського р-ну, Полтавської обл. до потерпілого, який проживав ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинувачений почав просити у останнього кошти в сумі 1 000 грн., достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_5 особистих заощаджень. Отримавши категоричну відмову, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 почав виганяти обвинуваченого з хати, наказавши більше не приїздити до нього, що стало причиною конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 після чого той вийшов з будинку.

Через деякий час, повернувшись до домоволодіння потерпілого, ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні в результаті відмови в наданні йому коштів потерпілим, переслідуючи корисливі мотиви, кухонним ножем, який знаходився в нього в руці, з метою вчинення розбою та умисного вбивства, із значною силою наніс потерпілому не менше 11 ударів в область шиї та тулуба, а після того як останній упав на підлогу, наніс ще не менше 2 ударів металевою трубою по голові останнього, заподіявши ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: тупої відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася забитими ранами голови, вдавлено-осколковим переломом кісток склепу черепа, крововиливами під м'яку мозкову оболонку і в речовину головного мозку несумісних з життям, а також проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та черева з ушкодженням життєво важливих внутрішніх органів: печінки та куполу діафрагми, що супроводжувались крововиливами в плевральну і очеревину порожнини, сліпих колото-різаних ран шиї та надлопаткової ділянки, від яких потерпілий помер на місці.

Після цього ОСОБА_2, знаючи про наявність коштів у потерпілого, обшукав будинок та заволодів належними потерпілому: грошовими коштами, ТВ тюнером, трьома мобільними телефонами з двома сім-картами та 1 флеш-картою, зв'язкою ключів, пачкою цигарок, двома банківськими картками, велосипедом «Україна», на загальну суму 2 610 грн.

Наступного дня в місті Полтава, за допомогою свого брата ОСОБА_7, котрому не було відомо про вчинені ним злочини, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння майном ОСОБА_6, використовуючи банківські картки та телефони загиблого, зняв у банкоматі з банківських рахунків ОСОБА_6 у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в загальній сумі 9 700 грн., які спільно з братом витратили на свої потреби, граючи на ігрових автоматах та придбавши спиртні напої.

Коли кошти, належні загиблому, скінчилися, ОСОБА_2 з метою переховування від правоохоронних органів поїхав до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_8, де знаходився приблизно п'ять днів до моменту затримання працівниками правоохоронних органів.

В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи правильність встановлених судом обставин вчинення ним злочинів та кваліфікацію його дій, посилаючись на те, що він має незадовільний стан здоров’я - порок серця, туберкульоз, має матір пенсійного віку, якій потрібна його допомога, просить пом’якшити йому покарання. Разом з цим просить зарахувати йому строк попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироку законної сили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у злочинах, передбачених ч. 4 ст. 187 та п.6 ч.2 ст. 115 КК України, а саме у відкритому нападі з метою заволодіння майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та умисному вбивстві з корисливих мотивів, за які його засуджено, ґрунтується на зібраних у провадженні і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України і апелянтом не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з’ясувати його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім’ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз’яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, в результаті яких настали тяжкі наслідки у вигляді смерті; особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисливі злочини, які не зняті та не погашені, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, посередню характеристику, стан здоров’я (зі слів обвинуваченого хворіє на туберкульоз); обставини, що пом’якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочинів у зв’язку зі збігом тяжких сімейних обставин, обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів, вчинення злочинів щодо особи похилого віку.

Обговорюючи призначене ОСОБА_2 покарання, колегія суддів окрім визнаного судом, враховує всі обставини по провадженню в їх сукупності і те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до відповідальності за вчинення злочинів, і новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після відбуття за попереднім вироком, що в цілому характеризує особу обвинуваченого як таку, що веде злочинний спосіб життя та схильна до продовження злочинної діяльності, системний характер його протиправної поведінки, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпеку його особи.

Твердження обвинуваченого про неврахуванням судом стану здоров’я та наявність матері похилого віку, є необґрунтованими, оскільки стан здоров’я у вироку судом враховано, а будь-яких даних про наявність матері похилого віку, яка потребує його допомоги в матеріалах провадження немає та обвинуваченим не надається. Під час апеляційного перегляду обвинувачений повідомив, що на даний час його мати працює.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином призначене ОСОБА_2 не максимального покарання, передбаченого санкціями ч.4 ст. 187 та п.6 ч.2 ст. 115 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

Разом з цим апеляційні вимоги обвинуваченого про зарахування йому у строк покарання строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироку законної сили підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Оскільки норма ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) щодо зарахування строку з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, втратила чинність 20.06.2017 на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18.05.2017, тому строк попереднього ув’язнення необхідно обвинуваченому ОСОБА_2 зарахувати з 1.12.2016 (тобто дати обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до 20.06.2017 - дати дії ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року).

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково, а вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 27 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_2 зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 1.12.2016 по 20.06.2017 з розрахунку один попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11