Ухвала суду № 72776067, 17.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2911/18

Провадження № 1-кс/428/1594/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю секретаря судового засідання Циганок А.В., прокурора відділу прокуратури Луганської області юриста 1 класу ОСОБА_1І, слідчого СУ ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області юристом 1 класу ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12017130000000399 від 05.12.2017 року, стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кв. Восточний (Октябрьської революції), 32/28, раніше судимого: 14.02.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 04.03.2009 року Лисичанським міським судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна; згідно ст. 71 КК України приєднано 1 рік 6 місяців позбавлення волі за вироком Лисичанського міського суді від 04.03.2008 року, остаточно 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчим СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження за №12017130000000399 від 05.12.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 149, ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 лютого 2018 року, о 15.30, ОСОБА_3, маючи злочинний умисел, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, знаходячись в районі вул. Красна, м. Лисичанська, Луганської області, зустрівся з громадянином ОСОБА_5 з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – ацетильованого опію, який він раніше придбав та зберігав при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах. Під час зустрічі ОСОБА_3, отримавши грошову винагороду в сумі 100 грн., передав, тим самим збув, громадянину ОСОБА_5 шприц в якому містилось 1,8 мл. речовини коричневого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на особливо небезпечний наркотичний засіб опій, після чого отримав від ОСОБА_5 другу частину грошової винагороди в сумі 100 грн., таким чином всього отримав 200 гривень за збут особливо небезпечного наркотичного засобу – ацетильованого опію.

02.02.2018 року, в період часу з 15.25 по 15.40, в ході проведення огляду місця події біля будинку №73, по вул. Філонова, м. Лисичанська, Луганської області, у громадянина ОСОБА_5 було вилучено медичний шприц об’ємом 5 мл., заповнений на 1,8 мл. рідиною коричневого кольору.

Згідно висновку експерта № 19/113/8-2/106е від 06.02.2018 року, рідина, яка містилась у вказаному шприцу, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – ацетильований опій, маса ацетильованого опію в перерахунку на суху речовину склала 0,044 грама.

Крім того, 15 березня 2018 року, в денний час, ОСОБА_3, діючи повторно, маючи злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу опію, заздалегідь придбавши та зберігаючи його за невстановлених обставин, знаходячись в м. Лисичанську, Луганської області, передав, тим самим збув, громадянину ОСОБА_5 медичний шприц, заповнений рідиною коричневого кольору, схожою на опій, приблизним обсягом 1 мл., при цьому отримавши грошову винагороду у розмірі 100 гривень.

15.03.2018 року, в період з 14.10 до 14.30, в ході проведення огляду місця події в приміщенні ГУНП в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 2, у громадянина ОСОБА_5 вилучено медичний шприц, заповнений рідиною коричневого кольору, за зовнішніми ознаками схожою на опій, приблизним обсягом 1 мл.

15.03.2018 року о 18.42 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

16.03.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

–протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 02.02.2018 року;

–протоколом огляду місця події від 02.02.2018 року;

–протоколами допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

–висновком експерта № 19/113/8-2/106е від 06.02.2018 року;

–протоколом огляду місця події від 15.03.2018 року;

–протоколом обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_3 від 15.03.2018 року.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, та незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого повторно, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Про наявність (існування) ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі, що само по собі може стимулювати його переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, крім того, відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв’язків, родини, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні, постійного місця роботи та джерела доходів, крім того, ОСОБА_3 має непогашені судимості, за вчинення умисних корисливих злочинів, а характер вчиненого ним правопорушень, а саме наявність двох фактів збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – ацетильованого опію, свідчить про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Вказані обставини свідчать про те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт або застава) не зможе запобігти наявним ризикам, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, зокрема за місцем свого проживання, ОСОБА_3 зможе безперешкодно продовжити свою злочинну діяльність.

На думку слідчого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, відсутність постійного джерела доходів та міцних соціальних зв’язків, та інші зазначені вище обставини свідчать про те, що обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не забезпечить його належної поведінки, а створить умови для продовження ним злочинної діяльності аналогічної спрямованості, у зв’язку з чим, вбачається необхідним обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому він й звернувся з цим клопотанням до суду.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання категорично заперечували посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного слідчим в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки підозрюваний свою провину повністю визнає, співпрацює зі слідством. На думку сторони захисту є підстави для обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 5 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Встановлено, що ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017130000000399 від 05.12.2017 року, 23.01.2018 року, 16.03.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

16.03.2018 року слідчим СУ ГУНП в Луганській області капітаном поліції ОСОБА_2, за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_1 в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та вручене ОСОБА_3

Про обґрунтованість підозри свідчать вище зазначені та досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання: протокол про результати контролю за вчиненням злочину, протоколи оглядів місць події, протоколи допитів свідків, висновок експерта, протокол обшуку.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перехуватися від органу досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється, свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчинених кримінальних правопорушень, які носили системний характер на протязі тривалого часу.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна та які згідно статті 12 цього кодексу, класифікується як тяжкі злочини.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочинів в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: той факт, що підозрюваний має непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, відсутність міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі і відсутність в нього родини, утриманців, те, що підозрюваний ніде не працює та не навчається, не має джерела постійного доходу.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню. В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. Перевірка документа, що підтверджує внесення застава, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, а саме 52 860 грн. (30*1762) грн., яку він має право у будь –який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183,184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області юристом 1 класу ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3- задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 18 год. 42 хв. 15.03.2018 року по 18 год. 42 хв. 13.05.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу в розмірі 52 860 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, роботи;

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п.п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна