Рішення № 72775560, 16.03.2018, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/92/18 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Желяскова О. О.

з участю: секретаря – Рачкової І.В.,

з участю сторін по справі:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання батьківства, третя особа Ананьївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що з листопада 2008 року по квітень 2016 року знаходився зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у фактичних шлюбних відносинах, вів сумісне господарство та сімейний побут. Разом зі ОСОБА_3 вони проживали в його будинку, розташованому за місцем його реєстрації.

Позивач вказує, що наприкінці лютого 2011 року ОСОБА_3 завагітніла, а 28 листопада 2011 року в них народився син ОСОБА_4. Незважаючи на те, що позивач ніяким чином не заперечував своє батьківство та бажав подати до відділу ДРАЦС сумісну заяву про реєстрацію дитини, ОСОБА_3 відмовилась від подачі вказаної спільної заяви, мотивувавши це тим, що вона буде оформлювати на себе допомогу як мати-одиначка. Тому реєстрацію народження дитини вона здійснила самостійно, тож запис про батька дитини у актовому записі про народження за №89 від 21 грудня 2011 року був проведений за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини було записане за її вказівкою, відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Однак у свідоцтві про народження, виданого 21 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №89, у графі «по батькові» дитини (вказаним зі слів матері), ОСОБА_3 вказала його ім'я, а в графі «батько» зазначила по батькові батька дитини як «Юрійович», адже всі в м.Ананьєві знають батька позивача та кличуть його не інакше як «Юрій» (хоча насправді його ім'я є «Каршибай»).

Також зазначає, що разом зі ОСОБА_3 ростили та виховували спільного сина ОСОБА_4 до квітня 2016 року, після чого припинили фактичні шлюбні відносини та почали проживати окремо. Після розставання зі ОСОБА_3, їх син ОСОБА_5 залишився проживати з ним.

Вказує, що 31 грудня 2017 року його колишня співмешканка та матір ОСОБА_4 ОСОБА_3 померла.

Вважаючи неприпустимим те, щоб за наявності живого батька подальшою долею дитини займався орган опіки та піклування, позивач після смерті ОСОБА_3 звернувся до Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про внесення змін до актового запису про народження сина ОСОБА_5 у зв'язку з визнанням батьківства, однак у задоволенні поданої мною заяви було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для встановлення батьківства в судовому порядку. В зв’язку з наведеним звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивача в судовому засіданні, під час розгляду справи доводи позовної заяви підтримав в повному обсязі, при цьому зазначив, що ОСОБА_5 завжди проживав з ним, він його доглядав з народження, він є найріднішою людиною для нього. Із ОСОБА_3 проживав біля десяти років, потім вони розійшлися, а син залишився з ним. Лише іноді на декілька днів ОСОБА_3 забирала ОСОБА_5 до себе. Зазначає, що є біологічним батьком ОСОБА_4, однак ОСОБА_3 не хотіла вказувати його, як батька, в свідоцтві про народження, оскільки хотіла отримувати допомогу на дитину, як одинока матір. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача органу опіки та піклування Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, діюча на підставі довіреності (а.с.34), в судовому засіданні, під час розгляду справи, позовні вимоги позивача визнала, пояснивши, що в січні 2018 року надійшло повідомлення Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про те, що на території сільської ради залишилось двоє дітей, які залишились без батьківського піклування, це були сини померлої ОСОБА_3 Старший син знаходиться у спеціалізованому закладі, оскільки у нього є слухові вади, а малолітній ОСОБА_6 проживає з позивачем. В послідуючому до них звернувся ОСОБА_1 та повідомив, що бажає встановити батьківство відносно ОСОБА_6 Перевіривши відомості та з’ясувавши, що ОСОБА_6 з народження проживає з ОСОБА_1, враховуючи те, що діти повинні виховуватися в сім’ї, вважає за доцільне позов ОСОБА_1 задовольнити.

Представник третьої особи Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання на розгляд справи не з’явилася, причину неявки не повідомила, хоча сповіщалася належним чином про день, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст.ст.128, 130 ЦПК України, про що свідчить копія розносної книги Ананьївського районного суду Одеської області (а.с.33,42).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, враховуючи неявку представника третьої особи, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні під час розгляду справи повідомила, що позивач доводиться їй сином, при цьому зазначила, що приблизно у 2008 році він з ОСОБА_3 почали разом співмешкати, ОСОБА_1 у 2010 році її прописав за своїм місцем реєстрації ,а у листопаді 2011 року вона народила сина ОСОБА_4. Всі разом забирали її з пологового будинку, її син з самого народження піклувався про ОСОБА_6. На той час ОСОБА_3 не бажала подавати спільну з ОСОБА_1 заяву до відділу ДРАЦС, щоб записати його батьком свого сина, оскільки повідомила про необхідність отримувати допомогу на дитину, як мати-одиначка. У 2016 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили фактичні шлюбні відносини, однак ОСОБА_3 залишила сина ОСОБА_4 на утриманні батька – ОСОБА_1, який виховує його в атмосфері любові та добробуту. Вона також допомагає сину у вихованні ОСОБА_6. Потім їм стало відомо, що ОСОБА_3 хворіє та знаходиться в лікарні, тому вона з ОСОБА_6 неодноразово приходили провідували її в лікарні. Коли з’ясувалось, що вона тяжко хвора, вона та ОСОБА_1 поставили питання про звернення до відповідних органів та визнання його батьком ОСОБА_4, однак ОСОБА_3 відмовилась, посилаючись на те, що вона отримує кошти на нього, а на даний час, через хворобу, не може від них відмовитися, оскільки витрачає на ліки. Зазначає, що ОСОБА_6 називає її сина батьком. За весь час, що ОСОБА_6 проживає з ОСОБА_1, лише він утримував сина, ОСОБА_3 не допомагала матеріально. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні під час розгляду справи повідомила, що є дружиною брата позивача, при цьому пояснила, що приблизно з 2008 року позивач та ОСОБА_3 проживали спільно, у 2011 році у них народився син ОСОБА_4. ОСОБА_1 взяв її чоловіка за хрещеного батька. Зазначає, що вони добре спілкувалися та їй відомо, що ОСОБА_3 не бажала вказати позивача батьком в свідоцтві про народження, оскільки хотіла отримувати допомогу на дитину, як одинока матір. ОСОБА_3 ніколи не заперечувала того факту, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1, а ОСОБА_6 називає позивача татом. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що є вихователькою в дитячому садочку, при цьому зазначила, що позивач проживає напроти дитячого садочка, до якого ходив ОСОБА_6 та який знаходився в її групі. Вона бачила, як добре виховувався ОСОБА_6. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спочатку разом проживали, вони по черзі забирали сина з дитячого садка, іноді приходила бабуся. Батько завжди прислуховувався до порад вихователя. Коли ОСОБА_6 певний період часу проживав з матір’ю, він в садочок майже не приходив, іноді приводила мати ОСОБА_3, однак дитина була погано доглянута. А коли ОСОБА_6 проживав з батьком його стан поліпшувався, він був добре одягнутий, доглянутий, нагодований, мав гарний емоційний стан, позивача завжди називав батьком. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками вказані ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с.7), при цьому відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України, про що також свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00019400431 від 17 січня 2018 року (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 31 грудня 2017 року (а.с.10).

З копії повідомлення Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1, який звернувся до органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про визнання батьківства, було відмовлено у внесенні відповідних змін до актового запису про народження, згідно пред’явлених документів матері дитини (свідоцтво про смерть І-ЖД №520317 від 10 січня 2018 року, видане Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на гр.ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1), оскільки позивачем не може бути подана спільна заява матері та батька дитини про визнання батьківства (а.с.11).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого повторно 21 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №81 від 12 листопада 1996 року (а.с.12).

Відповідно до копії довідки №258, виданої 29 січня 2018 року Ананьївською міською радою Одеської області, ОСОБА_1 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

З копії домової книги для прописки громадян, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_5, по вул.Дзержинського в м.Ананьїв Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 з 2010 року по 2016 рік була зареєстрована разом з позивачем за місцем його реєстрації (а.с.14-16).

Відповідно до копії рішення Ананьївської міської ради «Про перейменування вулиць» №1507-УІ від 03 листопада 2015 року, вулицю Дзержинського перейменовано на вулицю Дворянську без змін поштових номерів житлових будинків (а.с.17).

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними-установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтями 125, 126 та 128 СК України.

Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч.2 ст.125 СК України).

За змістом ст.126 СК України заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності такої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (ч.1 ст.128 СК України). Підставою для визнання батьківства, згідно з ч.2 ст.128 СК України, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст.134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК України).

Преамбула та ст.ст.7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов'язків по вихованню дітей.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

З урахуванням того, що при народженні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, запис про батька вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при відсутності можливості подання на теперішній час, після смерті матері дитини, спільної заяви батьків до органу ДРАЦС щодо походження дитини та, беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується походження дитини саме від позивача ОСОБА_1, зокрема, ідентичні відомості по-батькові дитини з іменем позивача (а.с.7), досліджені фотознімки також підтверджують, що позивач з покійною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 проживали певний час однією сім’єю (а.с.18), що також підтвердили свідки, які були допитані в судовому засіданні відповідно до вимог ст.230 ЦПК України, які окрім іншого зазначили, що ОСОБА_1 дійсно є батьком ОСОБА_4. Разом з цим при необхідності забезпечення права дитини на сім'ю, що необхідно для повного і гармонійного її розвитку, суд вважає, що є достатні підстави для визнання батьківства за позивачем із внесенням відповідних змін до актового запису №89 про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст.ст. 125, 126, 128, 135 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання батьківства, третя особа Ананьївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити.

Визнати батьківство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії КМ №023600, виданого 27 листопада 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, відносно дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Внести зміни до актового запису про народження №89 від 21 грудня 2011 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, зазначивши в розділах:

-в графі «відомості про дитину» замість прізвища «Скрипник» вказати «Аділов»;

-в графі «відомості про батька» замість зазначеного «Скрипник Олег Юрійович» вказати «Аділов Олег Каршибайович».

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текс рішення складено 16 березня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_12.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.