Ухвала суду № 72774029, 16.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/18101/17

Провадження №2/200/2194/18

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 березня 2018 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю., розглянувши позовну заяву Громадської Організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація», в інтересах члена своєї Громадської організації ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

18.10.2017 року ГО «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація», в інтересах члена своєї Громадської організації ОСОБА_1, звернулася до суду з вищезазначеною заявою.

19.10.2017 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська вказаний позов було повернуто позивачу з підстав подання позову та його підписання особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Не погодившись з ухвалою суду від 19.10.2017 року представник ГО 01.11.2017 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 року апеляційну скаргу задоволено та справу передано до суду першої інстанії для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справи.

Відповідно до ч.1, 5 ст.1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про громадські об’єднання», рівність перед законом передбачає, що громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання.

Положеннями ст.21 ЗУ «Про громадські об’єднання» закріплені права громадських об’єднань.

Так, для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Положеннями цієї ж статті окремо виділені права громадських організацій зі статусом юридичної особи, зокрема:

бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №12-рп/2013 від 28.11.2013 року вказав, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права і охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч.1 ст.45 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

З наданих представниками громадської організації до апеляційного суду документів вбачається, що відповідно протоколу №1 (статутного документа громадського об’єднання) ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» мета громадської організації – здійснення та захист законних соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів членів організації, які не суперечать законодавству України(а.с.26).

Відповідно до Наказу №381 від 15.10.2014 року Дніпропетровського міського управління юстиції Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято письмове повідомлення про утворення даної ГО (а.с.25).

Тобто, ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» не є юридичною особою, що підтверджується також Витягом з Протоколу №1(єдиного статутного документу)(а.с.26), як це дозволяє положення ЗУ «Про громадські об’єднання».

Натомість, відповідний закон, в розумінні рішення Конституційного Суду України №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, яким в даному випадку є ЦПК України в рамках звернення до суду та набуття статусу позивача в цивільному процесі, зазначає, що можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, лише фізичні та юридичні особи, якими ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» не являється.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що для звернення до суду в якості позивача, як учасника цивільно-правових відносин, громадська організація повинна мати статус юридичної особи, як цього вимагає положення ЗУ «Про громадські об’єднання, положення ЦПК України та роз’яснює рішення Конституційного Суду України №12-рп/2013 від 28.11.2013 року що, тільки громадська організація зі статусом юридичної особи, як учасник цивільно-правових відносин, набуває право- та дієздатність в цивільному процесі.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» не надала належного підтвердження набуття статусу юридичної особи, щоб надавало можливість звернення до суду саме ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в якості позивача у справі.

15.12.2017 року набрав чинності новий Цивільний процесуальний Кодекс України.

Відповідно п.11 Перехідних положень нового ЦПК України – заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, крім цього, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, оскільки дана позовна заява подана до набрання чинності нового ЦПК України без додержання відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також відсутні документи, що підтверджують статус юридичної особи, щоб надавало можливість звернення до суду саме ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в якості позивача у справі, тому вона вважається неподаною та підлягає поверненню у зв’язку з тим, що позов особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Разом з тим, слід зазначити, що ОСОБА_1, який є членом ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», самостійно має цивільну право- та дієздатність, що дозволяє йому звертатись за захистом свого порушеного права до суду особисто з позовними вимогами в якості позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Громадської Організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація», в інтересах члена своєї Громадської організації ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – повернути Громадській Організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація».

Роз’яснити Громадській Організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація», що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15-и днів з дня її проголошення ухвали, відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва