Рішення № 7277392, 29.05.2009, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-1323/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем україни

29 травня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Кузіної Ж.В.

при секретарі - Дзюбенко Р.Д.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтави справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використаний природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використаний природний за період з березня 2003 року по грудень 2008 року в сумі 1596 грн. 52 коп. Крім того, за прострочення термінів оплати спожитого природного газу відповідачу нараховано пеню у розмірі 275 грн. 37 коп., інфляційні збитки у розмірі 259 грн. 00 коп. та 3% річних – 36 грн. 16 коп. Вказані суми позивач також просив стягнути з відповідача на його користь та відшкодувати судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з березня 2003 року по грудень 2008 року в сумі 1596 грн. 52 коп., пеню у розмірі 275 грн. 37 коп., інфляційні збитки у розмірі 259 грн. 00 коп. та 3% річних – 36 грн. 16 коп. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач в судове засідання без поважних причин не зґявився, будучи у порядку встановленому законом повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Тому суд, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для можливого відкладення розгляду справи, вважає за можливе відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України розглянути справу без участі відповідача з постановленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач зареєстрований та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що позивачем надавались відповідачу послуги з постачання природного газу. Відповідач послуги по газопостачанню одержав, однак за використаний природний газ в повному обсязі не розрахувався.

При цьому договору про надання послуг з газопостачання в період до 07.08.2006 року сторонами не укладалось.

Але оскільки однією стороною – позивачем у справі ВАТ «Полтавагаз» - надавались другій стороні – відповідачу у справі ОСОБА_2 – послуги з газопостачання, відповідач зазначені послуги приймав та оплачував, тому суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг газопостачання.

У зв’язку з відсутністю письмового договору вказані правовідносини регулюються чинними на час їх виникнення нормативними актами.

07 серпня 2006 року сторонами укладено Договір №12489 про надання послуг з газопостачання, в якому передбачили їх права та обов’язки в правовідносинах (надалі в тексті рішення – Договір).

Після укладення вказаного Договору відповідачем борг сплачено не було, як не було сплачено і поточні платежі.

У зв’язку з цим на день розгляду справи судом відповідач має заборгованість за використаний природний газ перед позивачем за період з 01 березня 2003 року по 01 січня 2009 року в сумі 1596 грн. 52 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення термінів оплати спожитого природного газу пені у розмірі 275 грн. 37 коп., інфляційних збитків у розмірі 259 грн. 00 коп. та 3% річних – 36 грн. 16 коп., суд приходить до наступних висновків.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивач посилається на Договір, що було укладено ним та відповідачем, про надання послуг з газопостачання від 07.08.2006 року.

Але зазначене є невірним, оскільки вказаний Договір не містить будь-яких умов, що поширювали б його дію на попередній відносно його укладення період – з 01 березня 2003 року по 07 серпня 2006 року.

Крім того, будь-які посилання на наявність у відповідача обов’язку сплатити пеню, індексу інфляції чи 3% річних в Договорі відсутні.

В пункті 7.3 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасне та/або не в повному розмірі внесення плати за надані послуги з газопостачання. Але конкретні види та розмір штрафних санкцій договір не містить.

Тому суд вважає безпідставним поширення позивачем умов Договору на правовідносини, що виникли між ним та відповідачем в період до 07.08.2006 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» заборонено нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону він діє до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України. На даний час вказаний Закон не скасовано, не зупинено, а тому підлягає до застосування.

Вказаний нормативний акт містить пряму заборону нарахування пені.

Посилання позивача на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також є помилковим, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. На правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи, що не здійснюють підприємницької діяльності, дія зазначеного Закону не поширюється.

Тому застосування вказаного нормативного акту до правовідносин з надання житлово-комунальної послуги, такої як постачання природного газу населенню, є безпідставним.

Крім того, статтею 180 ЦК України редакції 1963 року, що регулював правовідносини між сторонами до 01.01.2004 року, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню). До укладення Договору 07.08.2006 року, будь-яка інша письмова угода між сторонами була відсутня. Тому нарахування позивачем відповідачу пені, у тому числі і до 01.01.2004 року є безпідставним.

Безпідставно позивач посилається і на норми Цивільного кодексу України редакції 2003 року, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення боргу, який виник в період до 01.01.2004 року з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

При цьому суд керується частиною 10 прикінцевих та перехідних положень ЦК України редакції 2003 року, згідно якої правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

До 01 січня 2004 року сторони договору не укладали, тому застосування норм чинного Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли в період до 01.01.2004 року, неправомірне.

Також суд звертає увагу на те, що спеціальними нормативними актами у сфері надання населенню послуг з газопостачання – Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.1999 №2246, з наступними змінами, не передбачено можливості нарахування споживачу боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 1596 грн. 52 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього необхідно стягнути 1626 грн. 52 коп.

Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути 51 грн. державного мита

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (36039, м.Полтава, вул.Енгельса, 2, п/р 26037301545 в філії Полтавське облуправління ВАТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 03351912) суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 1596 грн. 52 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього стягнути 1626 грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий підпис підпис ОСОБА_3

Копія вірна:

Суддя Ж.В. Кузіна

ОСОБА_4Абрамова