Рішення № 72773402, 06.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2016/17

06 березня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного агропромислового підприємства "Верховина" до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішень, вимогу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове підприємство "Верховина" звернулося до суду з позовом до Козівського об`єднання управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішень № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, та вимогу про сплату боргу № Ю-1 від 03.11.2017.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях по даній справі, які проводилися 27.12.2017, 18.01.2018, 20.02.2018 оголошувалася перерва для ознайомлення із запереченням на позовну заяву та надання сторонами по справі додаткових доказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.11.2017 на адресу ПАП "Верховина" надійшла вимога Козівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про сплату боргу № Ю-1 від 03.11.2017. З тексту зазначеної вимоги позивач дізнався про те, що відповідач також виніс рішення № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 152534,44 грн. Також зазначено, що копії оскаржених рішень позивач отримав у Зборівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Оскільки 13.11.2017 на адресу ПАП "Верховина" від ДВС надійшли постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017.

Винесені відповідачем зазначені рішення та вимога позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки рішення № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 винесені на підставі норми пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, а тому відповідач всупереч вимогам частини третьої статті 2 КАС України виніс оскаржені рішення, як наслідок протиправно виставив позивачу вимогу про сплату боргу.

Також позивач вважає, що відповідачем нараховано фінансові санкції та пеню за період з 31.12.2003 по 31.05.2017 (рішення № 1), з 20.06.2006 по 19.07.2017 (рішення № 2), з 28.12.2007 по 31.07.2017 (рішення № 4) в порушення норми пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", оскільки стягнення сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент застосування штрафних санкцій.

Надалі позивач зазначив, що відповідач перед винесенням рішень № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 не проводив будь – якої перевірки, як наслідок безпідставно виніс зазначені рішення, оскільки відповідно до пункту 9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі – Інструкція № 21-1) факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки та тих, що зазначені у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, посадова особа органу Пенсійного фонду оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт підписується посадовими особами органу Пенсійного фонду та страхувальника. Однак, відповідач не надав жодних доказів на підставі яких були винесені оскаржені рішення, а саме акта перевірки та інших матеріалів про виявлені порушення, як визначено Інструкцією № 21-1.

Також вважає, що оскаржені рішення винесені з пропуском шестимісячного терміну, оскільки відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на заперечення відповідача (арк. справи 59-63), просив позов задовольнити.

Додатково зазначив, що акт звірки бухгалтерів не являється первинним документом, а є тільки документом, згідно якого бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік підприємства, а наявність чи відсутність будь – яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договорами, накладними, рахунками. Таким чином, посилання відповідача на акт звірки як на підставу визнання позивачем боргу є хибним, оскільки такий акт не є належним і допустимим доказом у справі про стягнення боргу.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що оскаржені дії відповідача щодо винесення рішень № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні на позовну заяву від 26.12.2017 № 4162/10 (арк. справи 32-35), просили у задоволені позову відмовити.

Додатково зазначили, що відповідно до частини п’ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-IV) строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, а тому аргументи позивача про те, що оскаржені рішення винесені з пропуском шестимісячного терміну є хибними.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що ПАП "Верховина" зареєстрована як юридична особа 03.03.2000 та перебуває на обліку в Козівському об`єднаному УПФУ Тернопільської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Як слідує з карток особового рахунку платника (арк. справи 46-54, 69-101) заборгованість позивача по страхових внесках, фінансових санкцій та пені станом на 18.05.2017 складає 60511,83 грн., що відповідає і відомостям відображеним у акті звірки ПАП "Верховина" та Козівського об`єднаного УПФУ Тернопільської області від 18.05.2017 (арк. справи 37).

Зазначену заборгованість позивач сплатив з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону № 1058-IV, та відповідач на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-IV виніс наступні рішення:

- № 1 від 14.06.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 238,99 грн. та нарахування пені в розмірі 83097,29 грн. за період 31.12.2003 по 31.05.2017. Зазначене рішення позивач отримав 03.07.2017, про що свідчить підпис директора ПАП "Верховина" ОСОБА_4 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 44);

- № 2 від 27.07.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 1065,59 грн. та нарахування пені в розмірі 62700,26 грн. за період 20.06.2006 по 19.07.2017. Зазначене рішення позивач отримав 02.08.2017, про що свідчить підпис директора ПАП "Верховина" ОСОБА_4 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 45);

- № 4 від 09.08.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 199,67 грн. та нарахування пені в розмірі 5232,64 грн. за період 28.12.2007 по 31.07.2017. Зазначене рішення позивач отримав 14.08.2017, про що свідчить підпис директора ПАП "Верховина" ОСОБА_4 на рішенні № 1 від 14.06.2017 (арк. справи 43).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішення № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 відповідачем направлені на адресу позивача своєчасно, та останні отримані уповноваженою особою позивача - директором ПАП "Верховина" ОСОБА_4, з огляду на що суд критично ставиться до доводів позивача про те, що зазначені рішення не були надіслані відповідачем на адресу ПАП "Верховина".

На підставі картки особового рахунку та зазначених рішень № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 09.08.2017 відповідач для позивача виставив вимогу про сплату боргу № Ю-1 від 03.11.2017 на суму 152534,44 грн. (арк. справи 13).

Відповідно до частини першої статті 3 та пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV суб'єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 01.01.2011 та підпунктом 9.3.2 пункту 9.3. Інструкції № 21-1 передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права скасована.

У відповідності до пункту 10.5. Інструкції рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Як підтверджується матеріалами справи, в тому числі картоками особового рахунку платника, згідно оскаржуваних рішень, відповідач нарахував позивачу фінансові санкції та пеню за період з 31.12.2003 по 31.05.2017 (рішення № 1), з 20.06.2006 по 19.07.2017 (рішення № 2), з 28.12.2007 по 31.07.2017 (рішення № 4) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих органом Пенсійного фонду на підставі пункту 2 частини дев’ятої Закону № 1058-IV на заборгованість яка виникла у період до 1 січня 2011 року (арк. справи 38-42, 46-54, 67-101) .

Щодо доводів позивача про те, що після 01.01.2011 накладення органами ПФУ штрафу на підставі пункту 2 частини дев’ятої Закону № 1058-IV за прострочення заборгованості із сплати страхових внесків, донарахованих органом Пенсійного фонду не передбачено, суд зазначає наступне.

З набранням чинності з 01.01.2011 Законом № 2464-VІ пункт 2 частини дев’ятої статті 106 із Закону № 1058-ІV виключена.

У той же час, згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, УПФУ має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 21-367а12, від 04.06.2013 у справі № 21-170а13, від 31.03.2015 у справі №21-77а15 та у рішенні Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 817/1049/15.

Водночас, відповідно до частини п’ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, а тому аргументи позивача про те, що оскаржені рішення винесені з пропуском шестимісячного терміну відповідно до статті 250 ГК України є хибними, оскільки виключно Законом № 1058-IV визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач виніс рішення № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову приватного агропромислового підприємства "Верховина" (47235, Тернопільська обл., Зборівський р-н., с. Мшанець, код ЄДРПОУ 30812114) до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (47600, Тернопільська обл., сит. Козова, вул. Грушевського, 26, код ЄДРПОУ 40377163) про визнання протиправними та скасування рішень Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (47600, Тернопільська обл., сит. Козова, вул. Грушевського, 26, код ЄДРПОУ 40377163) № 1 від 14.06.2017, № 2 від 27.07.2017, № 4 від 05.08.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, та про скасування вимоги Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (47600, Тернопільська обл., сит. Козова, вул. Грушевського, 26, код ЄДРПОУ 40377163) про сплату боргу № Ю-1 від 03.11.2017, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.