Рішення № 72773401, 20.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа № 818/2188/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М. ,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України, третя особа: управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що в червні 2016 року звернувся до управління Державної міграційної служби України в Сумській області з заявою про надання захисту в Україні. 22.12.2017 отримав повідомлення №21 про рішення ДМС України № 458-17 від 30.11.2017, яким відмовлено у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вважає рішення відповідача протиправним.

Є громадянином ОСОБА_6 Хашимітського Королівства. Народився та проживав в ньому до 2011 року. На момент звернення з заявою та на момент розгляду справи судом не має можливості повернутися в країну походження через обґрунтовані побоювання застосування фізичної розправи. Не бажає користуватися захистом країни походження, оскільки належний захист не може бути забезпечений. Має нетрадиційну сексуальну орієнтацію за що, за етнічними традиціями арабської держави та релігії іслам, йому загрожує смертна кара.

Відповідач мав приймати рішення за результатами всебічного вивчення та оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Вважає, що відповідачем не проведено всебічного аналізу обставин, не прийнято до уваги культурні та релігійні традиції та звичаї країни походження, а тому не надано належної оцінки та не прийнято до уваги обґрунтованих побоювань позивача зазнати тортур чи бути підданим смертній карі через нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у визнанні біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язати повторно розглянути заяву позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали із зазначених підстав. Пояснили, що позивач мав стосунки з чоловіками під час перебування в армії. Через деякий час про це стало відомо його брату, який погрожував вбити позивача. Кілька років позивач проживав в Україні. Нещодавно брат знову почав погрожувати вбивством. Не може повернутися до країни походження через реальну загрозу життю та здоров'ю. За ісламськими традиціями за одностатеві стосунки застосовується покарання у вигляді смертної кари. Йорданське Хашимітське Королівство є арабською країною, ісламські традиції мають широке розповсюдження і загроза позивачу є реальною. Влада та правоохоронні органи в таких випадках не проявлять активності та не вживають заходів для захисту осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації. Його діти вже дорослі, тому він не бажає щоб обставини його життя стали відомі дітям та зашкодили їм.

Представник відповідача та 3-ї особи на боці відповідача позов не визнали. Пояснили, що при розгляді заяви позивача було належним чином вивчено усі обставини справи. Кримінальна відповідальність в ОСОБА_7 скасована ще в 1951 році, країна є однією з найбільш прогресивних в питаннях ставлення до ЛГБТ спільноти з арабських країн. Одностатеві стосунки не переслідуються, але пропаганда таких відносин заборонена. В країні мають місце випадки дискримінації представників ЛГБТ спільноти з боку суспільства, вбивства честі скоювані членами родин тих мусульман, яких вважають такими, що збезчестили сім'ю. За наявною інформацією жертвами таких вбивств завжди ставали жінки. За даними опитувань переважна більшість мешканців ОСОБА_7 негативно ставляться до представників сексуальних меншин. Разом з тим, твердження позивача про кримінальне переслідування за одностатеві стосунки не підтверджується.

За поясненням позивача до одностатевих стосунків його в десятилітньому віці примусив старший чоловік. Після цього в молодому віці мав стосунки з іншими чоловіками. Після одруження таких стосунків більше не мав. Відповідно до “Рекомендацій з міжнародного захисту № 9" клопотання про надання статусу біженця у зв'язку з сексуальною орієнтацією та (чи) гендерною ідентичністю в контексті статті 1а (2) Конвекції 1951 року і (або) Протоколу до неї 1967 року визначення ЛГБТ приналежності — це по суті питання правдоподібності. Надаючи пояснення в ході співбесід позивач дав суперечливі та непослідовні свідчення по обставинах своєї заяви. Так, пояснював, що про його стосунки з чоловіками його рідним відомо з 2009 року, в зв'язку з чим він виїхав до Сирії. Під час інших співбесід стверджував, що така інформація відома лише його матері та брату, а в іншій раз пояснював, що про його досвід стосунків з чоловіками стало відомо усім рідним та близьким, але така інформація поширилась лише останнім часом, не знає яким чином це відбулось. Крім цього, в ході співбесід пояснював, що брат дізнався про його стосунки з чоловіками в 1997 році та погрожував вбити перед виїздом позивача до Сирії в 1998 році, а потім після повернення в 2002 році. Незважаючи на такі погрози, позивач проживав в ОСОБА_7 близько 8 років, займався підприємницькою діяльністю без будь-яких перешкод. Пояснював, що під час перебування в України від брата погроз не надходило, при іншій співбесіді повідомив, що брат телефонував та погрожував близько 2 років тому. Позивач не надав пояснень з чим пов'язано відновлення братом погроз на початку вересня 2017 року та поширення інформації серед рідних саме під час розгляду його заяви про надання захисту в Україні.

Позивач надав непослідовні та суперечливі пояснення у відповідь на питання чи зазнавав він переслідувань у будь-які способи через нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Також надав суперечливі пояснення щодо інших обставин. Так, не зміг надати логічних пояснень причин зміни його синами навчального закладу, враховуючи його твердження про їх необізнаність про його стосунки з чоловіками. Також надав суперечливі пояснення щодо обізнаності дружини про його досвід стосунків з чоловіками. Зазначив що, шлюб був розірваний 5 років тому за ініціативою дружини, при іншій співбесіді вказав, що шлюб розірвано 3 роки тому, але не надав на підтвердження цьому ніяких документів.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Директиви Європарламенту та Ради ЄС2011/95/EU у разі не підкріплення документами викладених фактів, особу може бути звільнено від необхідності підтвердження таких фактів за умови: зроблено реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі елементи, що були в розпорядженні особи, були надані і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших таких документів; твердження є послідовними та правдоподібними і не суперечать конкретній та загальній інформації, особа звернулась за міжнародним захистом як тільки це стало можливим, встановлено, що в цілому особа заслуговує на довіру.

В ході співбесід позивач постійно змінював пояснення, не надав логічних пояснень щодо наявних протиріч. Наявність суперечливих та непослідовних пояснень викликають сумніви в правдивості тверджень позивача та впливають на негативну оцінку правдоподібності його тверджень. За таких обставин твердження про нетрадиційну сексуальну орієнтацію та надходження в зв'язку з цим погроз від брата позивача не є переконливими і не можуть вважатися доведеними. Позивач прибув в України в 2011 році, з заявою про надання захисту звернувся лише в червні 2017 року, після того, як йому не вдалось і далі продовжити термін перебування в Україні. До прибуття в України певний час перебував в Сирії та Лівані, де займався підприємницькою діяльністю. Позивач не надав достатньої аргументації своїм побоюванням, які б ґрунтувались на реальних подіях, або інших доказів обґрунтованості таких побоювань. Відсутні підстави вважати, що у випадку поверненням в країну походження існуватиме загроза життю, безпеці, свободі, фізичній недоторканості позивача і інших суттєвих порушень прав людини.

За таких обставин, відсутні встановлені “Конвенцією про статус біженців” та законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” підстави для визнання позивача біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту. Рішення відповідача про відмову в задоволенні заяви є правомірним. Просять в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що ОСОБА_7 ОСОБА_5 Мох`д є громадянином ОСОБА_6 Хашимітського Королівства, що підтверджується поясненнями самого позивача та копією паспорта (а.с. 11-12). Виїхав з країни походження в 2009 році. Через ряд третіх країн прибув в Україну 11.02.2011 (а.с. 27). З 2011 року постійно перебував в України, з 2015 року - без документів, що надають право такого перебування (а.с. 31-32).

14 червня 2017 року позивачем подано заяву про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Підставою виїзду з країни постійного проживання зазначив стосунки з чоловіком, що робить неможливим подальше перебування в країні проживання. Також зазначив, що такі стосунки створюють проблеми в арабській країні. (а.с. 24-29). Тобто, мотивував свою заяву неможливістю перебування в країні постійного проживання через нетрадиційні сексуальні стосунки. 05 жовтня 2017 року управлінням ДМС України в Сумській області складено висновок про відсутність встановлених законом підстав для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зроблено висновок про відсутність достовірних фактів, що свідчили б про обгрунтованість побоювань позивача стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи, тощо (а.с. 59-64). Рішенням відповідача від 30.11.2017 № 468-17 громадянину ОСОБА_7 ОСОБА_5 відмовлено у визнанні біженцем або особою, що потребує додаткового захисту (а.с. 65).

Відповідно до ст. 1 закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті. Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до позиції УВКБ ООН “Про обов'язки та стандарти доказування в заявах біженців” від 16.12.1998 року факти на підтвердження заяви біженця визначаються шляхом надання підтвердження та доказів. Докази можуть бути усними та письмовими. Відповідно до загальних правових принципів обв'язок доказування покладається на особу, що висловлює твердження. Таким чином, в заяві біженця заявник зобов'язаний доводити достовірність своїх доводів та точність фактів на яких ґрунтується заява. Обов'язок доказування здійснюється заявником, який надає правдиві підстави фактів, що стосуються заяви, щоб на підставі цих фактів могло бути прийнято належне рішення. З огляду на особливості ситуації біженця, суддя зобов'язаний визначити та оцінити всі наявні факти. Заявник зобов'язаний переконати в правдивості своїх фактичних тверджень.

Необхідно враховувати той факт, що через травмуюче минуле заявник він не може говорити вільно; або зі спливом часу або внаслідок інтенсивності минулих подій заявник не може пригадати усі фактичні деталі або точно розповісти про них чи може сплутати їх; таким чином він може бути неточним при наданні детальних фактів. Неспроможність пригадати чи повідомити усі дати або незначні подробиці, а також незначна непослідовність, невелика неточність чи не вірні твердження, що не є суттєвими, можуть прийматися до уваги при остаточному визначенні правдоподібності, але не мають використовуватися як вирішальні фактори. Неподання документальних доказів для підтвердження усних тверджень не має перешкоджати прийняттю заяви, якщо такі твердження співпадають з відомими фактами та загальна правдоподібність є достатньою. При визначенні загальної правдоподібності заяви суддя має приймати до уваги коректність стверджуваних фактів, загальна відповідність та логічність історії заявника, докази надані замовником на підтвердження своїх тверджень, відповідність загальновідомим фактам та відомій ситуації в країні походження. Правдоподібність встановлюється, якщо заявник надав заяву, яка є логічно послідовною.

В зазначеній заяві позивач вказує на неможливість перебування в країні громадянської належності, але не зазначає про побоювання зазнати переслідувань, про загрозу життю, безпеці чи свободі через застосування смертної кари чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства чи систематичного порушення прав людини у зв'язку зі своєю нетрадиційною сексуальною орієнтацією. В ході співбесід позивачем надавались пояснення щодо мотивів звернення за заявою про надання статусу біженця чи додаткового захисту, повідомлялось про фактичних обставини, що підтверджують наявність підстав для отримання такого статусу або захисту. Так, позивач вказував на те, що в дитячому віці був примушений до одностатевих стосунків старшим чоловіком. В більш старшому віці, під час служби в армії та навчанні у військовому учбовому закладі також мав такі стосунки. Іслам негативно ставиться до таких стосунків та передбачає для їх учасників покарання у вигляді смертної кари. Культурні традиції тісно пов'язані з релігійними, тому суспільство також негативно ставиться до осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації, передбачено кримінальне покарання. Крім того, брат позивача, що дізнався про його відносини з чоловіками, погрожував вбити позивача. В силу культурних традицій в таких випадках правоохоронні органи в ситуацію не втручаються та захисту не надають. Ці обставини унеможливили перебування у країні походження та стали підставою для звернення з заявою. Також позивачем надано висновок керівника релігійний організації “Ісламський культурний центр” в м. Суми про можливість застосування до особи нетрадиційної сексуальної орієнтації в ОСОБА_7 покарання, передбаченого в релігійних текстах. Крім того, для такої особи існує небезпека з боку суспільства, як близьких родичів, так і з боку “іншого племені”. Сім'я може вдатися до вбивства для “уникнення ганьби” (а.с. 97-102).

При розгляді заяви відповідачем було досліджено інформацію по країні походження. Так, встановлено, що в питаннях ставлення до представників сексуальних меншин Йорданське Хашимітське Королівство є одним з найбільш ліберальних серед країн Близького Сходу. Кримінальна відповідальність в країні за одностатеві відносини скасована в 1951 році. Незважаючи на те, що пропаганда одностатевих відносин в країні заборонена, представники сексуальних меншин не переслідуються. За наявною інформацією в країні мають місце так звані “вбивства честі”, що вчиняються родичами з метою “уникнення ганьби”. Разом з тим, за наявною інформацією жертвами таких вбивств ставали виключно жінки. Йорданське Хашимітське Королівство є світською державою. Наявною інформацією по країні походження позивача не підтверджується застосування покарань, передбачених релігійними текстами до осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації. Суд вважає правомірним висновок відповідача про те, що надана позивачем інформація про переслідування країною походження осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації та застосування покарань аж до смертної кари є недостовірною.

Суд також вважає правомірним висновок відповідача про те, що повідомлені позивачем відомості про належність до осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією є неправдоподібними. В ході співбесід та в судовому засіданні позивач пояснив, що мав одностатеві стосунки в дитячому віці внаслідок примусу старшого чоловіка, потім в юнацькому та в молодому віці під час навчання в коледжі. Одружився в 1997 році і це не було зроблено з метою приховати одностатеві стосунки, а лише через бажанням створити сім'ю з жінкою. Має чотирьох дітей. Після одруження не мав одностатевих стосунків, оскільки його повністю влаштовували відносини з дружиною. Під час перебування з 2011 року в Україні також періодично мав стосунки з жінками та не мав таких стосунків з чоловіками.

Позивачем в ході співбесід не було повідомлено достовірних відомостей про факти дискримінації чи утисків щодо нього особисто в зв'язку з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Щодо обставин, з якими пов'язані побоювання зазнати таких утисків, загрози життю позивач надавав суперечливі та непослідовні відомості. Так 29.06.2017 вказав, що після звільнення з армії в 1997 році про його нетрадиційні сексуальні відносини стало відомо жителям його міста, але джерело поширення таких відомостей він не знає. Змушений був виїхати до Сирії, де перебував до 2002 року після чого повернувся до ОСОБА_7. В 2009 році, коли все більшій кількості людей ставали відомі подробиці його особистого життя, знову виїхав до Сирії та вирішив до ОСОБА_7 не повертатися. Деякий час перебував в Лівані. З рідними спілкується дуже рідко, переважно з матір'ю. Пояснив, що про його відносини з чоловіками відомо рідним, хоча сам він розмовляв про це лише з матір'ю. Брат погрожував вбивством у випадку повернення позивача до ОСОБА_7 (а.с. 40-44).

Під час співбесіди 18.09.2017 позивач вказував, що погрози від брата надходили перед першою його поїздкою до Сирії, тобто в 1997 році. Повернувся до ОСОБА_7 в 2002 році та проживав до 2009 року. На момент проведення співбесіди не спілкувався з братом 9 років, за час перебування в України погроз не надходило. В ОСОБА_7 має велику родину і розголошення відомостей про його стосунки з чоловіками стануть проблемою для нього та його дітей. Зазначив, що на момент співбесіди така інформація рідним не відома (а.с. 49-51)

Під час співбесіди 02.10.2017 пояснив, що на початку вересня 2017 у нього погіршились стосунки з рідними. Навіть мати більше не бажає з ним спілкуватися. Під час телефонної розмови брат знову погрожував вбивством. Пояснення в зв'язку з чим через такий тривалий час відсутності позивача в ОСОБА_7 та відсутності будь-яких стосунків з братом той знову почав погрожувати вбивством позивач не надав (а.с.56-58).

Відповідно до ст. 4 Директиви Європарламенту та Ради ЄС2011/95/EU, на яку посилається відповідач, у разі не підкріплення документами викладених фактів, особу може бути звільнено від необхідності підтвердження таких фактів за умови, що твердження є послідовними та правдоподібними і не суперечать конкретній та загальній інформації, особа звернулась за міжнародним захистом як тільки це стало можливим.

З наведених пояснень позивача в ході співбесід вбачається, що ним надавались суперечливі та непослідовні пояснення щодо обставин, встановлення яких є важливим для прийняття рішення за його заявою. Так, надані суперечливі відомості щодо кола осіб, обізнаних про стосунки позивача з чоловіками, що впливає на оцінку вірогідності настання для нього негативних наслідків у зв'язку з такими відносинами. Також непослідовними є пояснення щодо часу висловлення братом позивача погроз. Суд вважає, що відповідачем обґрунтовано прийнято до уваги той факт, що за наявності, за твердженням позивача, таких погроз, які сприймались ним реально, від в період з 2002 до 2009 року проживав в ОСОБА_7. При цьому, за його ж поясненнями, не зазнавав будь-якої дискримінації, утисків чи актів насильства, в тому числі і з боку брата, у зв'язку з нетрадиційними сексуальними стосунками. Також суд вважає правомірним врахування відповідачем того факту, що позивач, який залишив країну походження за наведених вище обставини, та який мав побоювання зазнати утисків за ознакою сексуальної орієнтації, прибувши в 2011 році та отримавши можливість звернення за захистом тривалий час проживав в Україні та з заявами про надання статусу біженця чи додаткового захисту не звертався. Метою прибуття в Україну було зайняття підприємницькою діяльністю. Маючи дозвіл на тимчасове перебування, що не дає права займатися підприємницькою діяльністю, здійснював її через посередників. Ці обставини позивач підтвердив і в судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення про відмову ОСОБА_7 ОСОБА_5 у визнанні біженцем або особою, що потребує додаткового захисту № 468-17 від 30.11.2017 прийнято відповідачем правомірно. Підставі для його скасування відсутні, а позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 30.11.2017 №468-17 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту – відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.02.2018.

Суддя О.В. Соп'яненко