Ухвала суду № 72773211, 15.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/324/18

УХВАЛА

15 березня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову по справі №815/324/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтрест-ВВ” до Київської міська митниця Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення; визнання протиправними та скасування картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуск чи пропуску товарів, транспортних засобів транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтрест-ВВ” (код ЄДРПОУ 39427729, місцезнаходження: 65045, АДРЕСА_1) до Київської міська митниця Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А) про:

визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/001338/2 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/001339/2 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/001340/2 від 29.12.2017р.; визнання протиправними та скасування картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуск чи пропуску товарів, транспортних засобів транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/01584 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/01585 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/01586 від 29.12.2017р.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. по даній справі відкрито загальне позовне провадження.

15.03.2018р. через канцелярію суду за вхід. №7294/18 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони до закінчення розгляду справи №815/324/18 по суті та набрання рішення суду по справі законної сили, Київській міській митниці ДФС на підставі положень частини 9 статті 55 та частини 8 статті 313 Митного кодексу України надану ТОВ «Будтрест-ВВ» код ЄДРПОУ 39427729 (65045, АДРЕСА_1) по МД №UA100110/2017/117367 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117368 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117366 від 29.12.2017р. фінансову гарантію у сумі 1 558 000,00 грн., а саме здійснювати перерахування цієї грошової суми до бюджету, оскільки саме у цей спосіб забезпечення адміністративного позову у повній мірі збереже існуюче становище.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів ТОВ «Будтрест-ВВ» за вказаними митними деклараціями додатково сплатило грошові кошти у вигляді фінансових гарантій у загальному розмірі 1 558 000,00 грн. Позивач зазначає, що оскільки звернення до суду з адміністративним позовом та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення, а строк дії фінансової гарантії не може перевищувати 90 днів, відповідач, по спливу 90-денного терміну перерахує суму наданої гарантії до державного бюджету, та при задоволенні позовних вимог судом відновлення порушених прав позивача буде ускладнено та буде потребувати значних зусиль, часу та витрат. У зв'язку з цим, на думку представника позивача, є необхідність винесення судом рішення про забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003р. визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Статею 151 КАС України визначено види забезпечення позову. Так, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/001338/2 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/001339/2 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/001340/2 від 29.12.2017р. та картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуск чи пропуску товарів, транспортних засобів транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/01584 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/01585 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/01586 від 29.12.2017р.

Відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З урахуванням прийнятих Київською міською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів, які є предметом оскарження по даній справі, та згідно з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України ТОВ “Будтрест-ВВ” з метою випуску товарів у вільний обіг позивач сплатив митні платежі згідно митної вартості у розмірі 1 558 000,00 грн., які перераховані позивачем на відповідний рахунок митниці відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 310 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України строк дії таких фінансових гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У відповідності до положень розділу Х Митного кодексу України після спливу встановленого 90-денного строку митниця перераховує надані суми фінансових гарантій до державного бюджету.

Згідно пунктів 8, 9 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Митним кодексом України передбачено право декларанта на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів органу доходів і зборів та на повернення (вивільнення) такої фінансової гарантії у випадку визнання митницею заявленої митної вартості до моменту перерахування коштів фінансової гарантії до Державного бюджету.

Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України встановлено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Проте, Митним кодексом України не встановлено порядку та строків вирішення питань щодо наданої фінансової гарантії у разі оскарження саме до суду рішення митниці про коригування митної вартості товарів з урахуванням якого суб'єкт господарювання надає органу доходів і зборів фінансову гарантію у вигляді внесення грошової застави на рахунок митниці. Подання до суду адміністративного позову та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваних рішень, а оскільки строк дії фінансової гарантії не може перевищувати 90 днів, відповідач, по спливу 90-денного терміну перерахує суму наданої гарантії до державного бюджету, та при задоволенні позовних вимог судом, відновлення порушених прав позивача може буди ускладнено та потребуватиме значних зусиль, часу та витрат з огляду на наступне.

У випадку визнання протиправними та скасування судом спірних рішень про коригування митної вартості товарів, на підставі яких органом доходів і зборів до держбюджету будуть перераховані надані платником суми фінансових гарантій, то сама підстава для сплати ТОВ “Будтрест-ВВ” цих гарантій буде скасована, а перераховані до держбюджету суми платежів будуть надміру сплаченими.

Згідно пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Таким чином, виникає ситуація коли платник податків для випуску товарів у вільний обіг надає фінансову гарантію грошовими коштами, а після скасування рішення про коригування митної вартості у судовому порядку отримує право на повернення надмірно сплаченої суми ПДВ лише в якості показника на його рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, використання якого законодавчо обмежено певними цілями.

Отже, платник податків після доказування у судовому порядку протиправності прийнятого органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів, а отже встановлення факту відсутності підстав для надання фінансової гарантії у вигляді грошових коштів, після перерахування коштів наданої гарантії до держбюджету, буде позбавлений використати власні кошти на свій розсуд, зокрема, повернути на поточний рахунок платника податків в установі банку, чи для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава, чи для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, що передбачено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, перерахування митницею після спливу 90-денного строку, встановленого ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, до держбюджету коштів наданої позивачем фінансової гарантії до ухвалення рішення в адміністративній справі зумовить заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

За вказаних обставин, на думку суду заява представника позивача про забезпечення позову є обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 117 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Суд вважає доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Київській міській митниці ДФС до закінчення розгляду справи №815/324/18 по суті та набрання рішення суду по справі законної сили переховувати надану ТОВ «Будтрест-ВВ» по митним деклараціям №UA100110/2017/117367 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117368 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117366 від 29.12.2017р. фінансову гарантію у сумі 1 558 000,00 грн. з рахунку Київської митниці ДФС до Державного бюджету України у якості митних платежів, оскільки саме у цей спосіб забезпечення позову у повній мірі збереже існуюче становище позивача.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб відповідає предмету позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Крім того, у даному випадку вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін шляхом збереження коштів на рахунках митниці, що не суперечить положенням Митного кодексу України.

Також, суд приймає до уваги, що статтею 313 Митного кодексу України, врегульовано порядок повернення фінансової гарантії у вигляді грошової застави, яка знаходиться на рахунку митниці. Вона може бути повернута платнику або за письмовою заявою використана для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов'язанням цієї особи перед органами доходів і зборів. Кошти, внесені як грошова застава, можуть перебувати на рахунку митниці без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 256, 294, 295 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову від 15.03.2018р. за вхід. №7294/18 - задовольнити.

Заборонити Київській міській митниці ДФС до закінчення розгляду справи №815/324/18 по суті та набрання рішення суду по справі законної сили переховувати надану ТОВ «Будтрест-ВВ» по митним деклараціям №UA100110/2017/117367 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117368 від 29.12.2017р., №UA100110/2017/117366 від 29.12.2017р. фінансову гарантію у сумі 1 558 000,00 грн. з рахунку Київської митниці ДФС до Державного бюджету України у якості митних платежів.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан