Ухвала суду № 72773207, 12.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5788/17

У Х В А Л А

12 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Чернецькій О.А.

позивач: ОСОБА_1 (представник за угодою та ордером)

ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

відповідачі: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

ОСОБА_4

третя особа, яка

не заявляє самостійних

вимог щодо предмета

спору на стороні відповідача

фізична особа - підприємець: ОСОБА_5

третя особа, яка заявляє

самостійні вимоги щодо

предмета спору,

ОСОБА_6: ОСОБА_1 (представник за угодою та довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву Одеської митниці ДФС про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. відкрито провадження у справі.

15.12.2017р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII «Перехідних положень» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 15.01.2018р., яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 15.01.2018р. визначено, що розгляд справи буде проводитися в загальному позовному провадженні; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 14.02.2018 р. прийнято до розгляду адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_4, Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа -підприємець ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р. При цьому, зазначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання.

22.02.2018р. (вх. № 5195/18) від Одеської митниці ДФС надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що з 03.08.2017р., тобто з дати прийняття та отримання уповноваженою особою TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ОСОБА_7 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500650/2017/000004/2 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р. до дня подання адміністративного позову 07.02.2018р. минуло шість місяців, а отже ОСОБА_6 пропущено встановлений ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

12.03.2018р. (вх. № 6750/18) від представника ОСОБА_6 через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що про факт порушення своїх законних прав ОСОБА_6 дізнався від позивача 07.08.2017 р., після чого 08.08.2017 p. здійснив додаткову сплату митного збору, що становить суму у розмірі 18300,00 грн. Згідно інформації, яка надійшла від митного брокера TOB «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» ОСОБА_8, він не отримав в електронному вигляді картку відмови у митному оформленні № UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017 p. Відтак, на думку представника ОСОБА_6, адміністративний позов останнього подано з додержанням встановленого шестимісячного строку звернення до суду та відповідно до норм п.1 ч.2 ст. 122 КАС України. При цьому акцентується увага на тому, що у зв'язку з тим, що адміністративний позов ОСОБА_6 поданий в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася про своє порушене право, заява про поновлення пропущеного строку не подавалась.

У підготовчому засіданні 12.03.2018р. представник Одеської митниці ДФС та відповідач - інспектор сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_4 підтримали заяву про залишення адміністративного позову без розгляду та просили її задовольнити.

Представник позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 проти задоволення вказаної заяви заперечував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 утрималась від надання пояснень щодо вказаної заяви.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування заяви представника Одеської митниці ДФС про залишення без розгляду адміністративного позову, суд вважає, що остання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виходячи з принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 2 ч.3 ст. 2 КАС України), правила ст. 122 КАС України поширюються на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (у редакції на момент коли позивач дізнався/повинен був дізнатись про порушення його прав чи законних інтересів) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (у редакції на момент коли позивач дізнався/повинен був дізнатись про порушення його прав чи законних інтересів) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що для правильного застосування норм КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в статті 99 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 29 жовтня 2014р. у справі № 6-152цс14, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16.

При цьому, слід зазначити, що судом беруться до уваги підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 265 МК України декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч.2 ст. 265 МК України).

Уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (п. 63 ч.1 ст.4 МК України).

Згідно ч.1 ст. 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ч.1 ст. 417 МК України).

Судом встановлено, що 03.07.2017р. між TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (виконавець) та ОСОБА_6 (клієнт) укладено договір-доручення №0307/1 з надання товарно-експедиторських та брокерських послуг, за умовами якого виконавець зобов’язується за рахунок клієнта надавати товарно-експедиторські послуги, декларування та митного оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, зокрема митного оформлення транспортного засобу МINI CUPER (код товару 8703) (т.2, а.с. 85-86).

Частиною 5 ст. 266 МК України передбачено, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно глави II «Заповнення граф митних декларацій» розділу 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012р., у Графі 14 "Декларант/Представник" згідно з пунктами 1, 2, 4 додатка до цього Порядку наводяться відомості про: декларанта, якщо товари декларуються декларантом; уповноважену особу, якщо товари декларуються особою, уповноваженою на це декларантом. Якщо товари, що переміщуються через митний кордон України іншою особою, декларуються митним брокером, додатково зазначаються серія й номер ліцензії на провадження митної брокерської діяльності та дата її видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, у графі 14 "Декларант/Представник" митної декларації № UA 500650/2017/003877 зазначено TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (т. 1, а.с. 59-60).

Учасниками справи визнається та з урахуванням ч.1 ст. 78 КАС України не потребує доказування той факт, що ОСОБА_7 діяв як уповноважена особа TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

Судом не беруться до уваги твердження представника ОСОБА_6, зазначені в обґрунтування заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, про те, що митним брокером TOB «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» ОСОБА_8 не отримано в електронному вигляді картку відмови у митному оформленні № UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017 p., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р., отримано уповноваженою особою TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ОСОБА_7 03.08.2017р., про що свідчить підпис останнього. Зазначена картка відмови містить посилання на рішення №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р. (т.2, а.с. 65-66). Відтак зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р. останній повинен був дізнатися, в тому числі, про рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017 p.

Таким, чином, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що підстави для звернення до суду з позовом ОСОБА_6 щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р. виникли саме 03.08.2017р., тобто з дати прийняття вищевказаних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та отримання уповноваженою особою TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ОСОБА_7 зазначеної картки відмови, тобто з дня, коли ОСОБА_6 повинен був дізнатися про порушення його прав чи законних інтересів.

Отже, строк для звернення з цим адміністративним позовом слід обчислювати з 04.08.2017р., встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду сплинув 04.02.2018р.

Адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 подано в підготовчому засіданні 07.02.2018 р., тобто з пропуском строку звернення до суду.

При цьому представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 не зазначено про існування об’єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали зверненню до суду з позовом у встановлений КАС України шестимісячний строк, та таких обставин не встановлено судом з наданих до суду доказів.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Говорячи про принцип рівності сторін, суд вказує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно повязано з їх реалізацією. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов’язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 р., справа № 6-738цс15 від 24.06.2015р. та інші) та вказаними рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).

З огляду на викладене, оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому останній підлягає залишенню без розгляду. При цьому, слід також звернути увагу на те, що заяви про поновлення строку звернення із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду не надано.

Згідно ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та встановлення поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення ОСОБА_6 до адміністративного суду із вищевказаними вимогами, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Таких обставин судом не встановлено, у зв’язку із чим суд вважає за необхідне залишити позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Одеської митниці ДФС про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6, - задовольнити.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_4, Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р., - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.03.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк