Ухвала суду № 72773165, 12.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/360/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_3 кооперативу “Кадор-Оазис” про стягнення штрафу у розмірі 6783,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_3 кооперативу “Кадор-Оазис” про стягнення штрафу у розмірі 6783,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 06.03.2018р. представником відповідача надано клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову, в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що рішенням про накладення штрафу № 20 від 23.06.2017 р. на відповідача було накладено штраф у розмірі 5083,00 грн., зазначене рішення було отримано відповідачем 31.07.2017 р. Рішенням про накладення штрафу №42 від 23.08.2017 року на відповідача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., зазначене рішення було отримано відповідачем 13.09.2017 р. Відповідно, враховуючи несплату штрафу в добровільному порядку та пропуск строків на їх оскарження відповідачем у судовому порядку, 21.08.2017 р. та 04.10.2017 р. у позивача виникло право на стягнення штрафів у судовому порядку. На думку відповідача, враховуючи, що ч.2 ст.122 КАС України для звернення суб’єкта владних повноважень встановлено тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог, даний позов подано з порушенням строку звернення до суду, в зв’язку з чим останній підлягає залишенню без розгляду.

За клопотанням представника позивача судом було відкладено розгляд цього клопотання для надання позивачу часу ознайомитись з вказаним клопотанням.

12.03.2018р. (вх. № 6798/18) від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на клопотання щодо строків звернення до адміністративного суду, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99 частинe першe статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно зміст суб’єктивного права особи, в тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Таким чином, позивач вважає, що строк звернення до суду з цим позовом слід обчислювати із застосуванням ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення у позивача підстав для звернення з даним позовом), якою було передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Відтак, на думку позивача, строк звернення до суду, встановлений КАС України, ним не пропущено.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду та просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову, суд вважає, що останнє підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 р., розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Виходячи з принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 2 ч.3 ст. 2 КАС України), правила ст. 122 КАС України поширюються на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень. Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення у позивача підстав для звернення з даним позовом)адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення у позивача підстав для звернення з даним позовом) для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Суд зазначає, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Предметом позову у справі є стягнення з ОСОБА_3 кооперативу “Кадор-Оазис” штрафу у розмірі 6783,00 грн.

Частинами 1, 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Згідно матеріалів справи, позивачем було винесено рішення про накладення штрафу № 20 від 23.06.2017 р.; рішення про накладення штрафу №42 від 23.08.2017 р. (а.с. 26-29).

Тобто, відповідно до вищенаведених положень КАС України у позивача виникло право звернення до адміністративного суду із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення: № 20 від 23.06.2017 р.; №42 від 23.08.2017р.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6783,00 грн. на підставі рішення № 20 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу 23.06.2017 р. та рішення №42 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.08.2017 р., - з порушенням строку звернення до адміністративного суду.

За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99 За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 8 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Єврепейський суд з прав людини зазначив, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та з підстав, що не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (Справа "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Частиною 3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому суд акцентує увагу, що позивач після подачі відповідачем до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не скористався своїм правом на подачу клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, як то передбачено приписами ст. 123 КАС України, натомість надав до суду письмові пояснення на клопотання відповідача, в яких навів лише свої міркування щодо того, що ним не порушено строки звернення до суду з відповідним позовом.

Однак суд зазначає наступне: позивачем було винесено рішення № 20 та № 42 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу 23.06.2017 року та 23.08.2017 року, відповідно, що й стало підставою для звернення до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Проте, позивачем було подано даний позов безпосередньо до Одеського окружного адміністративного суду 29.01.2018 року, тобто через більш ніж через шість місяців (навіть враховуючи приписи КАС України, які діяли до 15.12.2017р.).

При цьому, суд ще раз наголошує, що позивачем не було надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, як тоговимагають приписи ч. 3 ст. 123 КАС України.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом.

При цьому, слід зазначити, що судом беруться до уваги підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно- правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач не просить суд поновити строк звернення до суду. Також представником Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не зазначено про існування об’єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали зверненню до суду з позовом у встановлений КАС України строк, та таких обставин не встановлено судом з наданих до суду доказів.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Говорячи про принцип рівності сторін, суд вказує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно повязано з їх реалізацією. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов’язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 р., справа № 6-738цс15 від 24.06.2015р. та інші) та вказаними рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

З огляду на викладене, оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому останній підлягає залишенню без розгляду.

Згідно ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та встановлення поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а також те, що судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до адміністративного суду із вищевказаними вимогами, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що суб'єкт владних повноважень, який пред'являє визначені законом вимоги до суду обчислюється з дня виникнення підстав, що дають таких вимог, одак останній був не в змозі зробити це внаслідок незалежних від нього обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 243, 256, 293-294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 кооперативу “Кадор-Оазис” про залишення позовної заяви без розгляду — задовольнити.

Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_3 кооперативу “Кадор-Оазис” про стягнення штрафу у розмірі 6783,00 грн. – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.03.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина