Рішення № 72773069, 12.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/387/18

12 березня 2018 року

зал судових засідань №9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: 02096, м.Київ, вул. Привокзальна, 3) звернувся до суду з позовом до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Личаківська,74), в якому просить суд скасувати постанову відповідача від 17.01.2018 №01 про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення на позивача штрафу в сумі 8500,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.2018 під час здійснення прикордонного контролю потягу №706 сполучення «Перемишль-Львів» було перевезено через державний кордон України в пункт пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann, 17.06.1969р.н., який на паспортний контроль пред’явив ідентифікаційну картку громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини серії L84H54Z5M (553110), видану до 05.08.2022, що не дає права на перетинання державного контролю. У зв’язку з цим відповідачем складений протокол про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та винесена постанова у справі про правопорушення, пов’язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень №1, якою накладено на позивача штраф у розмірі 8500,00грн. Вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки за міждержавними угодами, громадяни більше 70-ти держав мають право безвізового в’їзду в Україну. Крім цього, позивач зазначає, що протокол, який став підставою винесення оскаржуваної постанови, було складено з порушенням чинним законодавством України, а саме не відповідає вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальність перевізників» та наказу адміністрації прикордонної служби України від 04.04.2011 №203 «Про застосування Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», вважає протокол таким, що не може бути належним доказом правопорушення, пов’язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що протокол про правопорушення, пов’язане зі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, підтверджує сам факт правопорушення, а те, що він складений з порушеннями не є підставою для невиконання та скасування постанови, оскільки ПАТ «Українська залізниця» здійснено правопорушення передбачене ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», а відсутність необхідних документів для здійснення перетину державного кордону України підтверджується долученими документами до матеріалів справи. На думку відповідача, оскаржена постанова винесена відповідачем правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, зазначені у відзиві мотиви заперечень позовної заяви є хибними, оскільки вони ґрунтуються виключно на недостовірних даних і неправдивих відомостях. Вважає, що відповідач неправомірно наклав на позивача штраф за порушення ст.1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2018 о 18год. 10хв. потягом №706 сполученням «Перемишль-Львів» перевізником ПАТ «Українська залізниця» перевезено через кордон України в пункт пропуску «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann. 17.06.1969р.н., який на паспортний контроль пред’явив ідентифікаційну картку громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини серії L84H54Z5M (553110), видану до 05.08.2022, що не дає права на перетинання державного контролю.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

12.01.2018 відповідачем відносно перевізника ПАТ «Львівська залізниця» складено протокол №440157 про правопорушення пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень за невиконання перевізником обов’язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в’їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення через державний кордон України без необхідних документів для в’їзду до держави прямування України, одного пасажира, а саме громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann, 17.06.1969р.н., який на паспортний контроль пред’явив ідентифікаційну картку громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини серії L84H54Z5M (553110).

Згідно з ст.12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.

17.01.2018 на підставі протоколу 12.01.2018 №440157 про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень начальником Львівського прикордонного загону полковником ОСОБА_5 винесена постанова №1 про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ПАТ «Львівська залізниця» накладено штраф в сумі 8500,00 грн.

Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на органи та посадових осіб Держприкордонслужби України покладено обов'язок запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Підпунктом 1 ч.1 ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вказано, що в'їзд на територію України та виїзд з території України для іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з Угодою між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз іноземці та особи без громадянства, а також громадяни України прямуюють до країн-членів ЄС у безвізовому режимі (90 днів протягом 180 днів) за наявності закордонного паспорта (біометричного паспорта або закордонного паспорта старого зразка, термін дії ще якого не закінчився). Однак в Угоді не зазначено, що ID-картка може слугувати підставою для перетину державного кордону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Судом встановлено у судовому засіданні, що 12.01.2018 о 18год. 10хв. потягом №706 сполученням «Перемишль-Львів» перевізником ПАТ «Українська залізниця» перевезено через кордон України в пункт пропуску «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann 17.06.1969р.н., який на паспортний контроль пред’явив ідентифікаційну картку громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини серії L84H54Z5M (553110), яка видана до 05.08.2022, що не дає права на перетинання державного контролю. Дана обставина фактично не заперечувалась позивачем, що вбачається із змісту позову.

Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» суд дійшов висновку, що у громадянина ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann, були відсутні документи, необхідні для в’їзду до України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_6 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_6 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Згідно з ст.ст.1, 2 вказаного Закону підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст.22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Суд наголошує на тому, що згідно з п.1 ст.4 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» щодо обставин, що виключають провадження у справі про правопорушення зазначається, що провадження у справі про правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події правопорушення. В даному спорі сам факт і подія правопорушення присутні, що підтверджується протоколом та винесеною постановою у справі про правопорушення, пов'язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних перевезень, а тому протокол №440157 від 12.01.2018 про правопорушення, пов'язане зі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, підтверджує сам факт правопорушення, а те, що він складений з порушеннями не є підставою для невиконання і скасування постанови №1 від 17.01.2018, винесеної начальником Львівського прикордонного загону полковником ОСОБА_5

Щодо посилання позивача про невнесення в графу №8 Протоколу «дата та місце реєстрації перевізника», суд зазначає наступне.

04.05.2017 Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом №27/5509 звернувся до ПАТ «Укрзалізниця» про надання інформації щодо перевізника ПАТ «Укрзалізниця» потягу «Інтерсіті», що виконує рейси сполучення «Київ-Львів-Перемишль-Львів-Київ», а саме: юридична назва перевізника юридична адреса (місцезнаходження) перевізника; розрахунковий рахунок перевізника, ідентифікаційний код перевізника та його представництва; дата, місце та номер реєстрації представництва перевізника в Україні.

Проте, відповідно до листа ПАТ «Укрзалізниця» №УЗШК 14/1044 від 29.05.2017 на звернення Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №27/5509 від 04.05.2017 позивач не надав інформації щодо дати та місця реєстрації перевізника, тому відповідно у відповідача вищезазначені дані відсутні.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Отже, ч.3 ст.3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» надано право представнику перевізника відмовитись від підписання протоколу з наданням відповідних пояснень, а також у разі наявності заперечень до протоколу надати такі заперечення, чого зроблено представниками ПАТ «Укрзалізниця» не було.

Щодо посилання позивача на неправильне зазначення представника перевізника, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.237 Цивільного Кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є правочином, протокол лише фіксує факт адміністративного правопорушення. Тому, під час виявлення працівниками Державної прикордонної служби правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, з боку перевізника, а точніше його представником при складанні Протоколу є працівник ПАТ «Укрзалізниця» (старший стюард, стюарди або особа, яка керує транспортним засобом).

Тобто, представником перевізника в розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» у випадку складання протоколу не є особа, яка представляє ПАТ «Укрзалізниця» офіційно за довіреністю, а особа, яка є працівником ПАТ «Укрзалізниця».

Те, що зазначені у протоколі особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є працівниками Укрзалізниці не заперечувалося представником позивачем.

Щодо долученого до матеріалів справи Порядку взаємодії під час проведення контрольних процедур міжнародних швидкісних поїздів «Інтерсіті+», затвердженого наказом т.в.о. начальника Львівського прикордонного загону від 15.07.2017 № 1013-АГ, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 в абз. 2 Порядку чітко прописано, що старший стюард поїзду під час посадки пасажирів у вагони організовує роботу стюардів щодо інформування та перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що може призвести до перевезення чи спроби перевезення через державний кордон України пасажирів без необхідних документів.

Стюарди міжнародного пасажирського сполучення повинні знати, за якими паспортними документами мають право в'їжджати в Україну іноземці та особи без громадянства, оскільки саме вони пропускають осіб у вагони міжнародного швидкісного потягу «Інтерсіті+».

Відтак, стюарди міжнародного пасажирського сполучення інформують пасажирів про обов’язок мати у наявності документи, необхідні для в’їзду до держави прямування, а також перевіряти їх наявність.

Суд зауважує, що обов’язок щодо перевірки дійсності таких документів на стюардів не покладено.

Щодо покликання позивача про відсутність інформації у рядку 17 протоколу про правопорушення пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень за невиконання перевізником обов’язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в’їзду до держави прямування, то суд зауважує, що про повідомлення про розгляд справи відповідачем існують інші способи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено, що пасажиром, громадянином ОСОБА_4 Республіки Німеччини Dehnhardt Christoph Friedemann надано належний документ необхідний для перетину кордону між ЄС та Україною, суд дійшов висновку, що за наведених обставин та правових норм оскаржувану постанову №1 від 17.01.2018 відповідачем винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством, а тому суд не вбачає підстав для її скасування та задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність оскарженої постанови, відтак не вбачає підстав для її скасування.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.03.2018.

Суддя Лунь З.І.