Рішення № 72773053, 06.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2419/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивачаРобейко А.А.,

відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Анвіма» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство«Анвіма» (далі - ПП «Анвіма», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №000501402.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 14.06.2017 №751/13-01-14-02/35968870. Визначена контролюючим органом сума донарахувань з податку на додану вартість є необґрунтованою. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише припущення податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів. Такі висновки зроблено на підставі інформації, викладеної у базі ДФС України, яка не може бути належним доказом порушення останнім вимог податкового законодавства. Крім того, якщо контрагент позивача чи будь-які інші особи і допустили у своїй діяльності ті чи інші порушення, позивач не може і не повинен нести відповідальність за це. З урахуванням викладеного, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 07.07.2017 відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 07.07.2017 підготовче провадження в адміністративній справі закінчено та призначено справу до судового розгляду на 25.07.2017.

Представник позивача Робейко А.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви. Додаткового зазначила, що актом перевірки не встановлено порушення щодо складання податкових накладних по господарських операціях ПП «Анвіма» з ТзОВ «Інвестбілдінг груп». Господарські операції по реалізації кузовів легкових автомобілів позивачем в повному обсязі відображені в податковому обліку. По господарських операція з ТзОВ «Край Транс» зазначила, що відносини щодо постановки на облік транспортного засобу є цивільно-правовими відносинами, які не пов'язані із виникненням господарських відносин з купівлі-продажу та спричиняють лише правові наслідки для покупця, яким в даному випадку виступає ТзОВ «Край Транс». Податковим органом в акті перевірки не заперечується факт отримання ПП «Анвіма» авансу від ТзОВ «Край Транс» по договору купівлі-продажу від 07.03.2016, а отже не заперечується факт формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій звітності. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Дорош А.Б. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях до заперечення. Суть заперечень полягає в наступному. Перевіркою встановлено порушення ПП «Анвіма» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, 198.5. ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 2 571 811 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 642 953 грн. До такого висновку контролюючий орган дійшов у зв'язку з тим, що аналізом придбання та реалізації позивачем ТМЦ встановлено відсутність реальності здійснення таких операцій. Як вбачається з інформації з інформаційних баз податкового органу, у ТзОВ «Інвестбілдінг груп» були відсутні ресурси для виконання договорів. Оскільки реальність вчинення господарських операцій ПП «Анвіма» з ТзОВ «Інвестбілдінг груп» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларовані на папері господарські операції, то ПП «Анвіма» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Крім того, згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «ТМЦ» за 2016 рік станом на 31.12.2016 на балансі підприємства рахувалися кузова легкових автомобілів на загальну суму 15 322 864,91грн. Під час проведення перевірки скеровано запит в Регіональний сервісний центр у Львівській областівід 23.05.2016 №5731/10/13-01-14-02-15 про надання інформації про реєстрацію (перереєстрацію) та фактичних власників автомобільного транспорту та номерних агрегатів. Згідно отриманої відповіді, кузова легкових автомобілів, які зазначено в запиті, пройшли перереєстрацію та змінили власника, однак, як встановлено перевіркою, позивачем не відображено господарських операцій по реалізації раніше імпортованих номерних агрегатів (кузовів легкових автомобілів) в бухгалтерському та податковому обліку. Тобто, реалізацію придбаних протягом 2016 року кузовів легкових автомобілів ПП «Анвіма» не відображало в бухгалтерському обліку та в податковій звітності. Просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ПП «Анвіма», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 35968870.

ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Анвіма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Результати перевірки оформлено актом від 14.06.2017 №751/13-01-14-02/35968870.

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, 198.5. ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 2 571 811 грн, в тому числі за березень 2016 - 116 066 грн, квітень 2016 - 511 213 грн, червень 2016 - 806 456 грн, серпень 2016 - 435 276 грн, жовтень 2016 - 481 884 грн, листопад 2016 - 143 194 грн, грудень 2016 - 77 722 грн.

На підставі акту перевірки від 14.06.2017 №751/13-01-14-02/35968870ГУ ФДС у Львівській області 26.06.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0010591402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 214764 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 2 571 811 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 642 953 грн.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Інвестбілдінг груп» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентом фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої у ТзОВ «Інвестбілдінг груп» відсутні будь-які активи (основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаними договорами. У зв'язку з чим податковий орган вказує, що ТзОВ «Інвестбілдінг груп» займалося діяльністю, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, перевіркою не можливо встановити факт транспортування товару до ТзОВ «Інвестбілдінг груп».

Відповідач вказує, що від ТзОВ «Інвестбілдінг груп» у жовтні 2016 року (описка в акті, оскільки фактично оплата відбулася в листопаді 2016 року) надійшлаоплата за товар на загальну суму 180000 грн в тому числі ПДВ 30000 грн, однак позивачем в порушення п. 185.1. ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за 2016 рік по ТзОВ «Інвестбілдінг груп» на загальну суму 30 000 грн, в тому числі за жовтень 2016 року.

Крім того, податковим органом встановлено, що ПП «Анвіма» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 здійснено реалізацію раніше імпортованих номерних агрегатів, а саме кузовів легкових автомобілів, перелік яких визначено у акті перевірки, проте такі господарські операції не відображено в бухгалтерському та податковому обліку, чим порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999№996-ХІУ на загальну суму 12 709 049,82 грн в тому числі: березень 2016 року - 580 329,51 грн, квітень 2016 року - 4 311 683,62грн, травень 2016 року - 882 688,36 грн, червень 2016 року - 1 393 971,30 грн, липень 2016 року - 1 425 809,90 грн, серпень 2016 року - 930 348,29 грн, вересень 2016 року - 998 281,79 грн, жовтень 2016 - 1 081 360,37 грн, листопад 2016 року - 715 970,78 грн, грудень 2015року - 388 605,93 грн.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За положеннями п.187.1 ст.187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів .

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України передбачені ст. 200 Податкового кодексу.

Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу ).

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону№996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 цієї ж статті 9 Закону№996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення п. 185.1. ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік по господарських операціях з ТзОВ «Інвестбілдінг груп» на загальну суму 30 000 грн, в тому числі за жовтень 2013 року в сумі 30 000 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, господарські операції між ПП «Анвіма» та ТзОВ «Інвестбілдінг груп» не мали реального характеру.

Судом встановлено, що фактично між ПП «Анвіма» (Продавець) та ТзОВ «Інвестбілдінг груп» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 15.10.2016 №15/10-5 (в акті помилково вказано договір від 11.10.2016 №б/н).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, іменовану надалі «Товар», а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця. У разі зміни умов щодо поставок Товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього Договору, що буде його невід`ємною частиною.

На виконання вимог договору ПП «Анвіма» виписано для ТзОВ «Інвестбілдінг груп» видаткові накладні від 31.10.2016: №РН-579/10, №РН-580/10, №РН-581/10, №РН-582/10, №РН-584/10, №РН-583/10 та податкові накладні від 31.10.2016: №579, № 580, № 581, № 582, № 583, № 584.

Оплата проведена в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ПП «Анвіма» в сумі 180 000 грн, в тому числі ПДВ 30 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2016 №399.

Факт оплати за вищевказаними видатковими накладними також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 36 за IV квартал 2016 року.

Податок на додану вартість згідно з вказаними податковими накладними включено позивачем до складу податкових зобов'язань у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року.

Документи, якими підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Інвестбілдінг груп», були предметом дослідження в ході проведення перевірки, що не заперечується представником відповідача. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Контролюючий орган, як на підставу нереальності господарський операцій позивача з ТзОВ «Інвестбілдінг груп», посилається на те, що контрагент позивача не міг фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами відповідного договору, у зв'язку з відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг). ТзОВ «Інвестбілдінг груп» не подано балансу (форма №1) за 2016 рік, в результаті чого не можливо встановити наявність товарних залишків станом на 31.12.2016, в тому числі придбаних у позивача ТМЦ.

Щодо вказаних порушень, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Стосовно відсутності доказів транспортування, суд зазначає, що згідно з п. 3.1 договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «Анвіма» (Продавець) та ТзОВ «Інвестбілдінг груп» (Покупець), обов'язок щодо транспортування ТМЦ було покладено на Покупця. Тому твердження контролюючого органу щодо відсутності доказів транспортування ТМЦ є безпідставними.

Суд також зазначає, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення ЄСПЛ).

Отже, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що реальність проведення господарських операцій між ПП «Анвіма» та ТзОВ «Інвестбілдінг груп» підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом не беруться до уваги твердження ГУ ДФС у Львівській області щодо відсутні реальності здійснення господарських операцій з огляду на те, що у позивача були відсутні приміщення для зберігання ТМЦ, що були передані ТзОВ «Інвестбілдінг груп», оскільки такі посилання відсутні у акті перевірки.

ТМЦ за вказаним договором позивачем передано контрагенту у жовтні 2016 року, на підтвердження чого ПП «Анвіма» виписано відповідні податкові накладні, які є належним чином зареєстрованими та були дослідженні контролюючим органом в ході проведення перевірки. Оплата за договором проведена у листопаді 2016.

У зв'язку з здійсненням передачі ТМЦ позивач відповідно до положень ст. 187 Податкового кодексувідобразив господарські операції за вказаним договором у складі податкового зобов'язання за жовтень 2016 (декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року).

Виходячи із положень Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань у позивача є факт передачі ТМЦ за договором, як подія, що сталася раніше.

Тому безпідставними є висновки податкового органу про додаткове включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з реалізації товару ТзОВ «Інвестбілдінг груп» в листопаді 2016, у зв'язку здійсненням оплати за договором.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, ГУ ДФС у Львівській області вказує, що ПП «Анвіма» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 здійснено імпорт кузовів легкових автомобілів, постачальниками яких були DATRA SP.Z O.O (Польща, контракт від 23.02.2016 №23-02/16) та PRIMUS COMMERCE L.P. (Великобританія, контракт №1-06/16 від 01.06.2016) (перелік кузовів легкових автомобілів визначено у акті перевірки) на загальну суму 12 709 049,82грн в тому числі: березень 2016року - 580 329,51грн, квітень 2016 року - 4 311 683,62 грн, травень 2016 року - 882 688, 36грн, червень 2016 року - 1 393 971, 30 грн, липень 2016 року - 1 425 809,90 грн, серпень 2016 року - 930 348, 29грн, вересень 2016 року - 998 281,79 грн, жовтень 2016 - 1 081 360,37грн, листопад 2016 року - 715 970,78грн, грудень 2015року - 388 605,93грн, однак вказані господарські операції не відображено підприємством у податковому та бухгалтерському обліку.

В основу висновків контролюючого органу щодо порушення норм податкового законодавства покладено отриману інформацію від Регіонального сервісного центру УМВС у Львівській області викладену у листі від 15.06.2017 № 31/13.

Даючи оцінку таким висновкам контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Між ПП «Анвіма» ( Постачальник) та ТзОВ «Край-Транс» (Покупець) 07.03.2016 укладено договір №07/03-16.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар (транспортні засоби), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до специфікацій до договору предметом договору є кузови транспортних засобів.

Відповідно до п. 2 Договору та додаткового договору № 1 від 09.03.2016 покупець здійснює придбання товару на умовах попередньої оплати в розмірі 100 % від вартості товару. В окремих випадках, за усною домовленістю допускається проведення поставки на умовах після оплати за товар, що попередньо погоджується Сторонами.

Кузови транспортних засобів, які є предметом даного договору, ввезені або будуть ввезені на територію України на умовах імпорту згідно укладених із DARTA SP.Z 0.0 (Польща) PRIMUS COMMERCE Г.Р. контрактів: №23-02/16 від 23.02.2016 та № 1- 06/16 від 01.06.2016 відповідно.

Операції з ввезення на територію України кузові підтверджені вантажно-митними деклараціями, інвойсами, зауважень щодо факту їх ввезення, визначення митної вартості та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліку, нарахування та сплати податків та митних платежів під час перевірки не виникало. Даний товар відображався по рахунку 281, по цьому рахунку відображено його вибуття та підтверджується доданою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю.

ТзОВ «Край Транс» прийняло виконання Договору шляхом підписання його керівником наявних у матеріалах справи відповідних видаткових накладних, актів приймання передачі товару. У матеріалах справи відсутні докази того, що згідно з Договором ТОВ «Край Транс» не прийняло та /або повернуло ПП «АНВІМА» товар і відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленого товару.

На виконання умов Договору ТзОВ «Край Транс» здійснено передоплату на загальну суму 76 508 900 грн разом з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями із позначенням банківських установ про їх проведення.

Факт передачі товару підтверджується актами приймання-передачі товару, в яких зазначено конкретну марку та тип кузова, його продажна вартість та сума ПДВ, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику в ціні товару.

У зв'язку з виконанням умов договору позивачем видано податкові накладі ТзОВ «Край-Транс», які долучено до матеріалів справи.

Зокрема, згідно доданих до матеріалів справи актів приймання - передачі, ПП «Анвіма» передало, а ТзОВ «Край Транс» прийняло товару: в березні 2016 року- на суму 905 154,08 грн, в квітні 2016 року - 6 379 891,22грн, в травні 2016 року - 1 786 338,88 грн, в червні 2016 року - 2 818 029,25 грн, в липні - 2 651 668,45 грн, в серпні - 1 871 897,40 грн, в вересні - 2 463 983, 44 грн, в жовтні - 1 567 547,46 грн, в листопаді 2016 року - 1 392 696,36 грн, в грудні 2016 року -1 077 314,16 грн.

Судом встановлено, що загальна сума поставок становить 22 914 520,70 грн, при отриманій попередній оплаті - 76 508 900 грн та сформованого податкового зобов'язання з ПДВ на суму передоплати в розмірі 12 751 483,35 грн.

Позивачем відображено в податковій звітності з ПДВ податкові зобов'язання за кожний звітний період, зокрема: за березень 2016 року - включено суму 576 000,00 грн (при оплаті за товар 3 456 000,00 грн), за квітень 2016 року - 671325,00 грн (при оплаті за товар 4 027 950,00 грн), за травень 2016 року - 2 221 833,34 грн (при оплаті за товар 13 331 000 грн), за червень 2016 року - 3 615 658,34 грн (при оплаті за товар 21 693 950 грн), за серпень 2016 року - 1 800 000,00 грн (при оплаті за товар 10 800 000,00 грн), за вересень 2016 року - 1 200 000,00 грн (при оплаті за товар 7 200 000,00 грн), за листопад 2016 року - 2 166 666,67 грн (при оплаті за товар 13 0000,00 грн), грудень - 500 000,00 грн (при оплаті за товар 3 000 000.00 грн).

Податковий орган в своїх поясненнях не заперечує факт отримання ПП «Анвіма» авансу від ТОВ «Край Транс» по договору купівлі-продажу № 07/03-16 від 07.03.2016, а отже не заперечується факт формування податкових зобов'язань з ПДВ по першій події виникнення у Постачальника обов'язку з відображення ПДВ у податковій звітності.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність факту реєстрації автомобілів на ТзОВ «Край Транс», то відсутність в переліку осіб, на які зареєстровані транспортні засоби ТзОВ «Край Транс», не може бути свідченням відсутності переходу права власності на товар до Покупця, яким є ТОВ «Край Транс» під час здійснення операцій з купівлі-продажу.

Факт реалізації підприємством товару, згідно Закону №996-XIV повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, які є підставою відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а не відповіддю сервісного центру, який здійснює лише постановку транспортного засобу на облік за заявою власника транспортного засобу, що не відноситься до переліку первинних документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків. Правовідносини з реєстрації автомобілів носять інший правовий характер, відмінний від відносин купівлі-продажу, та спричиняють правові наслідки лише для покупця, а не для продавця.

Зі змісту листа Регіонального сервісного центру УМВС у Львівській області №31/13 від 15.06.2017 встановлено, що такий містить дані про фактичних власників зареєстрованих транспортних засобів станом на день надання відповіді, тобто на 15.06.2017. При цьому не по всіх транспортних засобах наявна інформація в Єдиному Державному реєстрі МВС України, про що вказується в самому листі.

Податковим органом до загальної суми вартості транспортних засобів включено ті транспортні засоби, реалізація яких відбулась у 2017 році, тобто поза межами охоплюваного перевіркою періоду 2014-2016 років. Зокрема, кузов легкового автомобіля б/у AUDI МОДЕЛЬ А6 (WAUZZZ4F69N013428 зареєстрований 17.01.2017, RENAUET KANGOO- 03.02.2017, кузов легкового автомобіля б/у MERSEDES-BENZ Е - 17.01.2017.

Зазначене свідчить про виконання сторонами умов Договору та про помилковість висновків ГУ ДФС у Львівській області щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для повторного донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Окрім того, під час перевірки посадовими особами відповідача досліджувались оборотно-сальдові відомості по рахунку 281,361,702,902 тощо (стор. 5 акту перевірки), які впливають як на правильність визначення податку на прибуток, так і податку на додану вартість. Слід зазначити, що під час перевірки не встановлено заниження або завищення податку на прибуток, лише донараховано податкові зобов'язання з ПДВ.

Встановлені в ході судового розгляду обставини, свідчать про те, що ПП «Анвіма» в повному обсязі відображено податкові зобов'язання з податку на додану вартість з господарських операціях по реалізації кузовів легкових автомобілів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 №0000122204, №0000132204.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 26.07.2017 № 0010591402, суд дійшов переконання, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 48 221,46 грн, сплаченого платіжним дорученням віл 05.07.2017 №122.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.07.2017 № 0010591402.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного підприємства «Анвіма» (місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Садова, 2а, код ЄДРПОУ 40155104) 48 221 (сорок вісім тисяч двісті двадцятьодна) грн46 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Суддя О.П. Хома