Постанова № 72772766, 13.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 402/522/17

провадження № 22-ц/781/229/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі – Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області в складі судді Ясінського Л.Ю. від 18 липня 2017 року у справі за заявою першого заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 та передання її у власність Синьківській територіальній громаді Благовіщенського району Кіровоградської області, -

встановив:

У травні 2017 року перший заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області звернувся в суд із заявою про визнання відумерлою спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2. В обґрунтування вимог зазначав, що ОСОБА_2, яка померла 09.01.1999 року, проживала на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. На підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії КР № 0226736, виданого Ульянівською районною державною адміністрацією 30.11.1997 року, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Синьківське» розміром 3,84 га. У подальшому, ОСОБА_2, на підставі вказаного сертифікату та розпорядження Голови Ульяновської районної державної адміністрації від 18.02.2002 року № 79-р, разом з іншими громадянами-власниками сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) передано у приватну власність земельну ділянку, площею 3,02 га. Однак, у зв’язку з тривалим виготовленням, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 025220 був виданий вже після її смерті, а саме – 20.03.2002 року. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 за життя не отримала вказаний державний акт, на момент смерті вказана земельна ділянка належала їй та увійшла до складу спадщини, що відкрилася після її смерті. Зазначив, що на час відкриття спадщини із ОСОБА_2 проживала її матір - ОСОБА_3, яка згідно ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_3 померла 06.10.2011 року, проте спадкових прав після смерті дочки не оформила. Вказав, що у даному випадку до спадкоємців спадкодавця ОСОБА_3 правила спадкової трансмісії не застосовуються. Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 спадщина, так ніким і не прийнята, просив визнати спадщину відумерлою, а саме земельну ділянку площею 3,02 га, що розташована на території Синівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та передати її у власність Синьківської територіальної громади Благовіщенського району Кіровоградської області.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2017 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що вона є рідною сестрою померлої ОСОБА_2 Відповідно до довідки Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області на день смерті ОСОБА_2 з нею разом проживала та була зареєстрована її мати - ОСОБА_3, яка протягом шести місяців з дня смерті дочки проживала в даному будинку. Відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР (в чинній на той час редакції), ОСОБА_3 є спадкоємицею, яка фактично прийняла спадщину. ОСОБА_3 померла 06.10.2011 року в м. Первомайськ, яка до моменту смерті проживала разом з нею у її будинку, який розташований за адресою: провулок Генерала Батова, 3, в м. Первомайськ. Вважає, що відповідно до ст. 1268 ЦК України вона прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_3, і в обсяг спадкового майна увійшло також спадкове майно, яке фактично прийнято нею після смерті доньки - ОСОБА_2, а саме земельна ділянка площею 3,02 га, вартістю 112 224,87 грн.. що розташована на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Крім того, зазначала, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитися вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіально громади.

Перший заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на обставини, викладені у заяві, а також зазначив, що доводи скаржника про те, що прокурор не може ставити вимоги щодо передачі спадкового майна у власність територіальної громади, не має законодавчого підґрунтя.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Як убачається з довідки виданої Синьківською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, яка померла 09.01.1999 року, проживала разом зі своєю матір’ю ОСОБА_3, яка вибула на проживання 08.12.2004 року в м. Первомайськ та зі слів родичів померла в м. Первомайську /а.с.8/.

Згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) серії КР № 0226736, виданого Ульянівською районною державною адміністрацією 30.11.1997 року, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Синьківське» розміром 3,84 га. На підставі вказаного сертифікату ОСОБА_2 20.03.2002 року видано державний акт на право приватної власності на землі серії ІІІ-КР № 025220, відповідно до якого їй належить земельна ділянка № 354, кадастровий номер 3525589900:02:000:0354, площею 3,02 га, що розташована на території Синівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області /а.с.9-13/.

Задовольняючи заяву про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції виходив з того, що така заява підлягає задоволенню на підставі ст.1277 ЦК України, при цьому суд не звернув уваги на те, що згідно п.п.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила ст.1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК), законами України: від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина відкрилася 09 січня 1999 року, то визнання її судом відумерлою на підставі ст.1277 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, є неправильним та суперечить зазначеним нормам матеріального права. Суд не врахував, що ЦК УРСР 1963 року не було передбачено визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання майна безхазяйним в порядку ст. 137 ЦК Української РСР не подавалася.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина 3 ст. 13 ЦПК України передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, відповідно до вимог ст.278 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою, та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.235, 277 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

В порушення цих норм закону суд не перевірив, чи немає у померлої спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини в порядку, передбаченому ст.549 ЦК Української РСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, та без вирішення питання про залучення до участі у справі спадкоємців розглянув справу і дійшов передчасного висновку про відумерлість спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 2 ст.548 ЦК УРСР також передбачено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, застосував закон, який не підлягав застосуванню, а тому відповідно до положень ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову прокурору у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви першого заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 та передання її у власність Синьківській територіальній громаді Благовіщенського району Кіровоградської області відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: