Постанова № 72772736, 14.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/3689/17

провадження № 22-ц/781/414/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.,

учасники справи :

позивач -ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги та представництво інтересів,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності,

третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року, у складі судді - Авраменко О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Зазначала, що вона та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_5. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2015 року. За рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). Відповідач аліменти не сплачує, з дитиною не спілкується, не проявляє до неї батьківської турботи. Заявою від 28 вересня 2017 року він відмовився від батьківських прав відносно своєї доньки та надав дозвіл на її усиновлення іншою особою.

Позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-5).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов'язками стосовно доньки та ухилення від її виховання та утримання, а складні стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини. Крім того, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження навмисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, відсутні правові підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України для задоволення позову (а.с.72-74).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи. Відповідач протягом тривалого часу не сплачує аліменти, що підтверджується довідкою державного виконавця, не відвідує доньку, не проявляє ніякого інтересу до дитини, до її фізичного, духовного, культурного розвитку. Ніяких перешкод для спілкування батька з донькою вона ніколи не чинила, проте відповідач дуже рідко бачиться з дитиною, що і сам підтвердив у суді першої інстанції (а.с. 86-90).

Апеляційне провадження у справі відкрито 24 січня 2018 року (а.с.104), розгляд справи призначено на 14 березня 2018 року (а.с.138).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву позивачу та службі у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради. У відзиві зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, надавав додаткові кошти на дитину та її лікування, неодноразово з бабусею дитини привозили одяг і гостинці, брали участь у святкуванні днів народження. Тому, судом першої інстанції об'єктивно та повно з'ясовано всі обставини справи, суд прийняв справедливе рішення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с.114-115).

Служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради надала відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву позивачу та відповідачу. У відзиві зазначає, що позивач по справі не зверталась до органу опіки та комісії з питань захисту прав дитини щодо проведення з відповідачем профілактичної роботи та щодо залучення батька дитини до виконання ним батьківських обов'язків по вихованню дитини, а лише надіслала заяву про надання висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3. Позивач у судовому засіданні суду першої інстанції заявила, що основною причиною позбавлення батьківських прав є те, що її теперішній чоловік має бажання усиновити її доньку, створити повноцінну родину та виїхати за межі України. У зв'язку з цим почала обмежувати батька у спілкуванні з донькою, ухиляючись від телефонних розмов, змінювати адреси свого проживання, таким чином створювати штучні перешкоди відповідачу у спілкуванні з донькою (а.с. 121).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а відповідач та його представник заперечили проти цих доводів та просили рішення суду залишити без змін.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Олександрійської міської ради, повідомлений належним чином під розписку про дату, час і місце розгляду справи (а.с.144), в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК україни неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 18 жовтня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у у них народилась донька - ОСОБА_5 ( а.с.6).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2015 року, також рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки (а.с.10). Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю.

Згідно з положеннями Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 СК України.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст.164 СК України.

Згідно ч.1 ст.164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як підставу для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, позивач зазначала у позові те, що відповідач, як батько, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо та тягне за собою серйозні правові наслідки для батька, так і для дитини (ст.166 СК України).

Статею 60 ЦПК України ( в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) обов'язок надати докази на підтвердження вимог і заперечень, законом покладено на сторони, передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження підстав позову позивач надала докази того, що донька проживає з нею, довідку про свої доходи, рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, довідки про заборгованість за аліментами, довідку ДНЗ (ясла-садок) № 17 «Орлятко» комбінованого типу від 09 вересня 2017 року № 90/01-12 про те, що ОСОБА_5 відвідує дошкільний навчальний заклад з червня 2016 року, вихователь батька дитини не бачив жодного разу; довідку Комунального закладу «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1 м. Кіровограда» від 12 жовтня 2017 року № 1981/03, що ОСОБА_5 перебуває під наглядом медичних працівників з 14 квітня 2016 року, лікуванням дитини займається мати дитини; довідку Управління соціального захисту населення від 03 жовтня 2017 року , що позивач знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення Кіровоградської райдержадміністрації і одержує з 01 вересня 2017 року допомогу на дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів, копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 про відмову від батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 і згоду на її усиновлення іншою особою (а.с.8,9,10,11,12,13,14,18,51,52).

Судом були допитані свідки ОСОБА_7, подруга позивача та ОСОБА_8 - мати відповідача, бабуся ОСОБА_5.

Суд дав належну оцінку наданим доказам, належним чином з'ясував обставини справи і встановив, що позивач та відповідач після розірвання шлюбу проживають в різних населених пунктах Кіровоградської області, у 2015 році відповідач відвідував доньку декілька разів на рік і в тому числі обов'язково на день її народження, дарував їй подарунки. Відповідач частково погасив заборгованість за аліментами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що відповідач по декілька разів на рік виїжджав на заробітки за межі України, після повернення сплачував аліменти. В період його відсутності його мати, цікавилась життям онуки, передавала дитині речі, подарунки, відвідувала дитину на свята.

Органом опіки та піклування 11 грудня 2017 року надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення ним від виховання доньки і як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Відповідач пояснив, що останнім часом до звернення до суду з позовом, сама позивач не бажала сприяти зустрічі дитини з ним. Категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, пояснив, що бажає виконувати батьківські обов'язки. Через матеріальні труднощі не мав можливості вчасно сплачувати аліменти, а у зв'язку з роботою за межами України, був позбавлений можливості спілкуватись з дитиною.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Матеріали справи не містять належних, допустимих та беззаперечних доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків після припинення сімейних відносин.

Надані позивачем в суді апеляційної інстанції докази про те, що і після ухвалення рішення судом відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а саме довідка про наявність заборгованості за аліментами на 01 березня 2018 року, про те, що позивач не змінювала своє місце проживання з дитиною, невідвідування відповідачем дитини у дитячому садку, про те, що до лікарні дитину водить мати, не спростовують висновків суду.

Періодичне виникнення заборгованості за аліментами при відсутності доказів про ухилення відповідача від їх сплати не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду відповідач, він має намір звернутись до органу опіки та піклування щодо визначення способу його участі у вихованні доньки та спілкуванні з нею.

Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд обґрунтовано прийняв до уваги та дав належну оцінку поясненням відповідача, які мають суттєве значення для вирішення спору, про те, що він категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, доля доньки йому не байдужа, він має тимчасові матеріальні труднощі, але вживає заходів до утримання дитини. Він любить дитину та має бажання брати участь у їх вихованні, проте цьому перешкоджає ставлення до нього колишньої дружини, конфліктна ситуація між ними.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини.

За таких обставин суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено - 16 березня 2018 року .

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді С.А.Кіселик

О.І.Чельник