Постанова № 72771234, 14.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5167/17 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/496/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 14.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Васильківської центральної районної лікарні на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у справі за скаргою Васильківської центральної районної лікарні на дії заступника начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2., боржник: ОСОБА_3 про скасування постанови про повернення виконавчого документа,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року заявник звернувся до суду із вказаною скаргою. Свої вимоги мотивував тим, що 26.04.2017 р. заступником начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої виконавчий лист № 2/362/257 виданий 24.03.2015 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Васильківської центральної районної лікарні 2531 грн. 32 коп. боргу повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв"язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Васильківська центральна районна лікарня вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки державним виконавцем не здійснено усіх передбачених законом необхідних дій по виконанню виконавчого листа, що призвело до суттєвого порушення прав стягувача та перешкоджає виконанню судового рішення.

Просила визнати дії заступника начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 протиправними, скасувати постанову про повернення виконавчого документу від 26.04.2017 р. стягувачеві вказуючи на те, що державний виконавець не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів боржника.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року в задоволені скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Василькіська центральна районна лікарня звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення скарги, посилаючись на неповне з»ясування обставин, та неправильність встановлення їх судом, порушення застосування судом норм законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що дії заступника начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 щодо винесення нею 26.04.2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки доказів того, що у боржника ОСОБА_3, відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення.

З вказаним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням Василькіського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Васильківської центральної районної лікарні матеріальну шкоду в розмірі 2531,32 грн.

14 квітня 2015 року відділом ДВС Васильківського МРУЮ Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47238437.

26 квітня 2017 р. заступником начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої виконавчий лист № 2/362/257 виданий 24.03.2015 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Васильківської центральної районної лікарні 2531 грн. 32 коп. боргу повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв"язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Із матеріалів виконавчого провадження № 47238437 вбачається, що заступником начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 не було зроблено запити до відповідних органів для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_4 та наявності у нього рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів, інших доходів, обмеження боржника у праві виїзду за кордон тощо.

В матеріалах виконавчого провадження міститься акт проведення перевірки майнового стану боржника складений державним виконавцем. Він не відповідає вимогам п. 8 інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: не зазначено місце його складання, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із вимогами ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 7 лютого 2014 року, при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, заступник начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 хоч і вчиняв дії щодо виявлення майна боржника, однак першочергово не вжив усіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду та не перевірив наявність у боржника цінних паперів, пенсії, соціальних виплат, тощо, не з'ясував чи перебуває боржник на обліку у центрі зайнятості, або чи наявне у нього майно, що знаходиться у спільній частковій власності та на яке можливо звернути стягнення.

Державним виконавцем були вчинені окремі відповідні дії щодо задоволення вимог стягувача, проте, в силу положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» була проведена не вся можлива процедура здійснення державним виконавцем своїх прав та зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи вказане подання державного виконавця належним чином не перевірив доводи подання та заперечення боржника у справі щодо мотивів не вчинення ним дій направлених на виконання рішення суду, що призвело до постановлення ухвали без належного мотивування.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала постановлена судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням постанови про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської центральної районної лікарні задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нову. Скаргу Васильківської центральної районної лікарні на дії заступника начальника Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2, боржник: ОСОБА_3 про скасування постанови про повернення виконавчого документа задовольнити.

Визнати неправомірними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 при винисенні постанови від 26 квітня 2017 року щодо повернення виконавчого документа по виконавчому провадженню № 47238437.

Скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 від 26 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 47238437 про повернення виконавчого документа.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: