Постанова № 72771105, 13.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1055/17 Головуючий у І інстанції Слободян Н. П.Провадження № 22-ц/780/884/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 13.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Березовенко Р.В., Сержанюка А.С.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 29.12.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір. Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку.

Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідачка зобов'язалася сплачувати кредит, відсотки та оплачувати комісії на умовах, встановлених договором. Проте, свої зобов’язання не виконувала, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом, оскільки виникла заборгованість станом на 31.10.2016 року загальною сумою 70713 грн. 99 коп., яка складається з: - 8013 грн. 38 коп. - заборгованість за кредитом; - 55621 грн. 30 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; - 3235 грн. 79 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 3343 грн. 52 коп. - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідачки борг за договором кредиту загальною сумою 70713 грн. 99 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянта було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (ас.152, 157) 13 березня 2018 року о 14 год. 15 хв., а в заяві представником ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 зазначено про призначення справи до розгляду і зайнятість представника ПАТ КБ «Приватбанк» 13 квітня 2017 року (а.с.158).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплив строк позовної давності.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 29.12.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір б/н про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 8100 грн.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Правилами користування платіжною карткою, складає між нею та Банком Договір.

Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором. Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку.

Відповідачка зобов'язалася сплачувати кредит, відсотки та оплачувати комісії на умовах, встановлених договором.

Проте, свої зобов’язання не виконувала, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом, оскільки виникла заборгованість станом на 31.10.2016 року загальною сумою 70713 грн. 99 коп., яка складається з: - 8013 грн. 38 коп. - заборгованості за кредитом; - 55621 грн. 30 коп. - заборгованості по відсотках за користування кредитом; - 3235 грн. 79 коп. – заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. - штрафу (фіксованої частини); - 3343 грн. 52 коп. - штрафу (процентної складової).

Згідно з п.2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, та Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Встановлено, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом і Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, Тарифами між нею та банком є Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідно до зазначеного Договору, який включає всі вказані документи банк наділений правом нараховувати відсотки за користування кредитом, комісії та штрафи за прострочення погашення заборгованості.

Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, чим порушено зобов'язання за вказаним Договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Надані по справі докази свідчать про те, що відповідачка Умови та правила банківських послуг не виконала, кредит не сплатила, як і відсотки за користування кредитом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Проте, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підставою для відмови у позові є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність тривалістю в один рік встановлена, зокрема, до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

З врахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Згідно з наданою банком випискою про рух коштів на рахунку, відкритому на ім’я відповідачки, останній платіж з поповнення карткового рахунку на погашення кредитної заборгованості здійснений нею 16.12.2013 року у сумі 1000 грн., а 12.06.2014 року банком було здійснено автоматичне списання простроченої заборгованості у сумі 14 грн. 21 коп.

Суд вірно вважав, що автоматичне списання банком коштів не є підставою для переривання строку позовної давності і не може підтверджуватись лише наданим банком розрахунком, без надання квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження щодо здійснення платежу від 12.06.2014 року особисто ОСОБА_2 та про визнання нею боргу, так як відповідачка заперечує вчинення таких дій. Відповідно, якщо списання коштів було автоматичним, то немає і підстав стверджувати, що таке списання відбулося з волі відповідачки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав, що у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності, оскільки не отримавши відповідні кошти у передбачений договором строк, позивач з того часу мав право звернутися до суду з даним позовом протягом трьох років, проте звернувся лише 30.01.2017 року, тобто більше ніж через три роки після здійснення відповідачкою (16.12.2016 року) останнього платежу. При цьому, з наданого банком розрахунку вбачається, що заборгованість по картковому рахунку у сумі 7931 грн. 55 коп. рахується з 26 грудня 2013 року, тобто, саме з цього часу банк міг дізнатися про порушення своїх прав і з цього часу рахується перебіг строку позовної давності.

Таким чином строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, сплинув. У позовній заяві позивач не обґрунтував поважності причин пропущення строку позовної давності.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: