Постанова № 72770944, 14.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9917/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1020/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 14.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Удовиченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він проживає в житловому будинку № 38 по вулиці Перша Піщана у місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області, розташованому на земельній ділянці площею 0,0292 гектара, яка знаходиться у його користуванні. Частину зазначеного житлового будинку він отримав в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4

По сусідству з ним, у житловому будинку № 36 по вулиці Перша Піщана, проживає відповідач ОСОБА_3.

ОСОБА_3 самовільно захопила частину земельної ділянки позивача, перемістивши частково свою огорожу за межі її ділянки на сторону позивача, в результаті чого колишня огорожа була розміщена на відстані 7 см до стіни будинку.

Крім цього, дворова вбиральня домоволодіння № 36 встановлена на відстані 43 см від стіни будинку позивача, а відстань від межі до вигрібної ями складає 50 см, що підтверджується актом від 30.06.2017 № 146, складеним депутатом Боярської міської ради VII скликання 2015-2017 Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_5

На усні претензії відповідач не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

На звернення до виконавчого комітету Боярської міської ради стосовно вирішення спору по межі земельної ділянки з суміжним землекористувачем позивачу відмовлено та запропоновано звернутися до суду.

Також на замовлення позивача ФОП ОСОБА_6 виготовлено горизонтальну зйомку земельних ділянок, які розташовані за адресами: вулиця Перша Піщана №38 та вулиця Перша Піщана №36 у місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області, з якої видно порушення відповідачкою межі вглиб земельної ділянки позивача.

На підставі викладеного, позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: вулиця Перша Піщана № 38 в місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області шляхом зобов’язання ОСОБА_3 демонтувати залишки конструкцій огорожі, перенести відповідно до санітарних норм на необхідну відстань дворову вбиральню та засипати вигрібну яму.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки судом не було враховано акт обстеження від 30.06.2017 № 146, яким зафіксовано відстані від будинку позивача до туалету та вигрібної ями сусіднього домоволодіння.

Також судом не було враховано даних горизонтальної зйомки спірних земельних ділянок, з якої вбачається про вихід відповідача за межі своєї земельної ділянки.

При цьому скаржник зазначає, що суд першої інстанції позбавив можливості позивача та його представника заявляти будь-які клопотання по справі, без проведення стадії доповнень суд відразу перейшов до судових дебатів, відповідно в оскаржуваному рішенні судом невірно було зазначено про те, що клопотань про проведення земельно-технічної експертизи сторонами не заявлялося, оскільки суд позбавив такого права сторін по справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування позовних вимог.

ОСОБА_2 просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку №36 по вул. І. Піщана в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 25 липня 1984 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

26 травня 1998 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1054 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. І. Піщана, 36.

Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/12083/15-ц від 18 грудня 2015 року було встановлено що ОСОБА_2 протиправно зніс паркан розташований на земельній ділянці ОСОБА_3, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_3 у розмірі 10054 грн., яка була стягнута з нього на користь ОСОБА_3

Згідно листа Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 09.02.2010 р. № К-585 вбачається, що земельна ділянка на якій встановлений паркан, належить гр. ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно з Державним актом від 26.05.1998 року реєстраційний № 2133. Межі між земельними ділянками не змінювались, розміри земельної ділянки яка належить гр. ОСОБА_3 відповідають проведеним замірам згідно з документами на право власності.

Враховуючи викладене та ту обставину, що позивачем не надано письмових доказів про те, що він є власником суміжної ділянки із земельною ділянкою відповідача і що відповідачем були порушені будівельні норми та порядок землекористування, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Виходячи зі змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як роз’яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18 грудня 2009 року правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином позивач, звертаючись до суду мав зазначити на захист якого свого права він подає позов, вказати на підставі чого йому належить це право, ким саме це право порушується і визначити способи захисту цього порушеного права.

Позивач в своєму позові лише зазначив, що він є співвласником житлового будинку № 38 по вул..Перша Піщана в м.Боярка і в його користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,0292 га. Разом із тим позивач не надав суду жодного доказу на доведення цих обставин.

Обов’язок позивача надавати докази встановлений Цивільним процесуальним кодексом України.

Так відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільним процесуальним кодексом України також встановлені вимоги до доказів.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи містять копію державного акту на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3, однак не містить державного акту на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2 Також позивач не надав суду доказів належності йому на праві власності будинку № 38 по вул..Перша Піщана в м.Боярка.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування будівлею та відновлення межі між будинковолодіннями і рішенням суду від 30 березня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд також в своєму рішенні посилався на те, що позивач не надав суду жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку, яка перебуває в його користування, а також акт встановлення меж земельної ділянки.

Посилання позивача на те, що він надав суду горизонтальну зйомку його земельної ділянки, а також акт депутата Боярської міської ради перевірені судовою колегією. Однак надані документи не є належними доказами, а тому суд першої інстанції і не міг на підставі цих доказів встановити порушення прав позивача. Без надання позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку з яких можна було б встановити межі цієї земельної ділянки, будь які інші докази не можуть довести порушення цих меж відповідачем. Також за відсутності доказів належності позивачу на праві власності будинку № 38 по вул..Перша Піщана в м.Боярка, суд не може встановити обставин щодо порушення його прав на користування цим будинком внаслідок будівництва відповідачем господарських споруд з порушенням державних будівельних норм.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивачем не надано суду достатніх доказів на доведення позовних вимог.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не надав можливості заявити клопотання про призначення експертизи, то вони спростовуються протоколом судового засідання. Судове засідання було проведено з належним дотриманням норм процесуального права, представникам сторін роз’яснювались права в судовому засіданні, надавалось право заявити клопотання, представники сторін давали пояснення, суд з’ясовував їх думку щодо можливості закінчення з’ясування обставин і перевірки їх доказами і переходу до судових дебатів і будь-яких клопотань при цьому заявлено не було. Зауважень на протокол судового засідання від позивача не надходило.(а.с.42-43)

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О ВИ Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: