Рішення № 72770875, 06.03.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/156/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 року м. Кам‘янка-Бузька

Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.

Справа № 466/156/17

Провадження №2/446/570/17

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1;

представник позивачки ОСОБА_2;

відповідач ОСОБА_3;

представник відповідача ОСОБА_4;

відповідач ОСОБА_5 міська рада

Львівської області;

представник відповідача ОСОБА_6;

відповідач ОСОБА_7 підприємство ЖКП

ВАТ "Львівводобуд";

представник відповідача ОСОБА_8;

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради Львівської області, Дочірнього підприємства житлово-комунального підприємства ВАТ "Львівводбуд" про визнання недійсним ордеру, рішення про дозвіл на приватизацію, розпорядження на приватизацію квартири та свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради Львівської області, Дочірнього підприємства житлово-комунального підприємства ВАТ "Львівводбуд" в якому просить визнати недійсним: 1) ордер №4 від 15.04.2008р. на ім‘я ОСОБА_3 на право зайняття кімнати №3 по вул.І.Богуна, 4 в м. Кам‘янка-Бузька Львівської області; 2) рішення дирекції ДП ЖКП ВАТ "Львівводобуд" та профкому від 14.04.2008р. про надання ОСОБА_3 кімнати №3 по вул. І.Богуна, 4 у м. Кам‘янка-Бузька Львівської області; 3) розпорядження по ЖКП ВАТ "Львіводобуд" №54 від 25.04.2008р. на приватизацію вказаної квартири; 4) свідоцтво на право власності на квартиру №3 в м. Кам‘янка-Бузька по вул. І.Богуна на ім‘я ОСОБА_3

В обґрунтування свого позову посилається на те, що в 1983 році вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9, який працював водієм автобази тресту "Західводобуд", отримали одну кімнату у відомчому гуртожитку за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. І.Богуна, 4/5. 24.11.1993р. у зв’язку із звільненням кімнати у гуртожитку, їм надали дозвіл на зайняття суміжної кімнати, яку залишили жильці та їм був виданий ордер на дві кімнати у гуртожитку. В 1999р. начальник ПМК-79 ОСОБА_10 дозволив їх сім‘ї зайняти ще одну кімнату №3, яка звільнилася її жильцями. З того часу, вони займали в гуртожитку три кімнати, з загальною кухнею і туалетом, сплачувала комунальні послуги. В листопаді 2008 року ОСОБА_5 міська рада надала жильцям гуртожитку дозвіл на приватизацію квартир по місцю її проживання. Коли вона звернулася із заявою про приватизацію трьох кімнат, то дізналася, що 15.04.2008р. ОСОБА_3 отримав ордер на спірну квартиру, а згодом і свідоцтво про право власності, які вона вважає незаконними. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що ордер видається лише на вільну квартиру, а спірна була заселена і перебувала в її користуванні більше 9 років. Також зазначила, що 11.03.2009р. відповідач пред’являв до неї позов про виселення, а вона до нього зустрічний про визнання ордеру та свідоцтва недійсним, однак така справа була залишена без розгляду, на її думку незаконно.

Ухвалами суду від 25.01.2017р. було відмовлено позивачці у звільненні від сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху, а ухвалою суду від 07.02.2017р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Також, представник позивача подав суду заяву, якою змінював підстави свого позову, а оскільки така не відповідала положенням ч. 3 ст. 49 ЦПК України, то суд повернув таку заяву представнику позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, вважаючи такий безпідставним, так як позивачка не надала доказів законності зайняття нею спірної кімнати в гуртожитку. Також просила суд застосувати позовну давність, так як вважала, що трьох річний строк для звернення до суду пропущено.

Представник відповідача ОСОБА_8 також вважала позовні вимоги безпідставними, так як кімнату позивачці ніхто не надавав у встановлений законом спосіб, а вона її зайняла самовільно. Крім того зазначила, що ОСОБА_3 отримав ордер на вивільнену кімнату, в якій ніхто не був зареєстрований.

Представник ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, хоча про час його слухання був повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява від міського голови, якою просив справу розглянути без участі представника міської ради. Оскільки інші учасники справи не заперечили проти розгляду справи без участі представника міської ради, то суд ухвалив проводити такий розгляд без його участі.

Заслухавши учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Будинок №4 по вул. І.Богуна у м. Кам‘янка-Бузька Львівської області належав до відомчого житла та знаходився на балансі ДП ЖКП "Львівводобуд", що вбачається із довідки №208 від 26.05.2008р. (а.с. 91).

У цьому будинку ОСОБА_11 (покійний чоловік позивачки) та його сім‘ї, яка складалася із чотирьох чоловік, було видано ордер на зайняття двох кімнат загальною площею 43 кв.м. в квартирі №7. Копія даного ордеру міститься в матеріалах справи (а.с. 8) проте поганої якості, суд також оглянув таку копію в матеріалах іншої судової справи Кам‘янка-Бузького районного суду №2-58/11.

Довідкою про склад сім‘ї від 24.11.2005р. стверджується, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_12 проживають в гуртожитку по вул. І.Богуна, 4, а загальна площа квартири становить 54,4 м.кв. (а.с. 9).

Відповідно до відмітки на стр. 11 паспорта громадянина України ОСОБА_1 вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.07.1993р. (а.с. 11 – зв.). Також, як видно із записів у будинковій книзі по будинку (а.с. 75-77), з 19.07.1993р. у цій квартирі були зареєстровані окрім позивачки її покійний чоловік ОСОБА_11 та її дочка ОСОБА_12

Як встановлено в судовому засіданні із показів учасників справи, позивачка на час розгляду справи надалі проживає у гуртожитку по вул. І.Богуна, 4 у м. Кам‘нка-Бузька та займає три кімнати, в т.ч. й кімнату №3.

Матеріалами справи стверджується, що кімната №3 у гуртожитку по вул. І.Богуна, 4 загальною площею 9,5 кв.м. згідно ордеру на право проживання в відомчому гуртожитку №4 від 15.04.2008р. була надана на право для зайняття ОСОБА_3 (а.с. 92).

Як видно із відмітки на сторінці 11 паспорта громадянина України ОСОБА_3, він з 21.04.2008р. зареєстрований у кімнаті №3 по вул. І.Богуна, 4 (а.с. 96).

А згідно Розпорядження №54 ДП ЖКП ВАТ "Львівводобуд" від 25.04.2008р. (а.с. 90) та розпорядження органу приватизації ОСОБА_5 міської міської ради (а.с. 89) вирішено приватизувати за ОСОБА_3 кімнату №3 у буд. №4 по вул. І.Богуна у м. Кам‘янка-Бузька.

На підставі вказаних розпоряджень 29.07.2008р. ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 9,6 кв.м. (а.с. 5).

Оскаржуючи виданий відповідачу ордер, свідоцтво про право власності та документи на підставі яких таке видано, позивач посилається на Протокол засідання профспілкового комітету ОСОБА_5 ПМК-79 від 22.12.1998р.

Як видно із копії даного протоколу (а.с. 58) таким вирішено надати сім‘ї ОСОБА_11 додаткову кімнату в гуртожитку на 1-му поверсі, в якій раніше проживав ОСОБА_13 Копія даного протоколу завірена начальником ПМК-79 ОСОБА_10 та скріплена печаткою.

Разом з тим, в судовому засіданні 04.12.2017р. було допитано свідка ОСОБА_10, який представив суду оригінал протоколу засідання профспілкового комітету від 22.12.1998р. і на такому відсутні будь-які підписи осіб, що його склали (а.с. 151-152).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оцінивши доказ, який наданий позивачкою - протоколу засідання профспілкового комітету від 22.12.1998р., суд дійшов до висновку, що такий не може бути належним доказом, так як не підписаний уповноваженою особою, а його копія, яка міститься в матеріалах справи не відповідає оригіналу.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відтак, чинним законодавством визначено, що єдиною підставою для вселення в житлове приміщення є ордер. Проте, в судовому засіданні встановлено, що позивачка не отримувала ордеру на вселення у кімнату №3 будинку №4 по вул. І.Богуна, тому, її доводи про те, що відповідач незаконно отримав кімнату, яку вона займає на законних підставах суд відхиляє.

Оцінивши обставини справи та доводи позивачки, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_3 отримав кімнату в гуртожитку на підставі ордеру, який виданий повноважним органом, і така кімната не була зайнята в законний спосіб позивачкою. Сам факт фізичного зайняття такої кімнати сім‘єю ОСОБА_1, без визначених законом підстав, не свідчить про те, що спірна кімната була зайнята.

Тому, у задоволенні позову необхідно відмовити за його безпідставністю.

Щодо заяви представника позивача про застосування позовної давності, то суд відзначає, що оскільки судом не встановлено порушеного права позивачки, то строк позовної давності не може бути застосовано, так як такий строк застосовується лише до захисту порушених прав.

Керуючись ст. ст. 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради Львівської області, Дочірнього підприємства житлово-комунального підприємства ВАТ "Львівводбуд" про визнання недійсним ордеру, рішення про дозвіл на приватизацію, розпорядження на приватизацію квартири та свідоцтва про право власності – відмовити повністю.

Повний текст рішення буде складено 16 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.І. Котормус