Рішення № 72770653, 06.03.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5613/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Залізничний районний суд міста Львові у складі :

головуючого судді Палюх Н.М.

при секретарі Андрушко Я.С.

за участю позивача представника позивачки - ОСОБА_1, представника відповідача – Державної казначейської служби - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі: Державної казначейської служби України та Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 27.11.2017р. звернулася з позовом в суд про стягнення з відповідачів 20000 грн. моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивують тим, щоухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 16.10.2015р. у справі №462/1690/13-ц за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії працівників Залізничного ВДВС ЛМУЮ, визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 щодо виконання виконавчих листів №2-956/2010 від 05.08.2010р. та №462/1690/13-ц від 01.10.2013р., виданих Залізничним районним судом м.Львова. Вважає, що неправомірною бездіяльність Залізничного ВДВС ЛМУЮ їй завдано значну моральну шкоду, яка полягає у нервових стресах, переживаннях, дратівливості, слабості, болях у ділянці серця, головних болях та порушеннях режиму сну. Такий стан викликаний через брак грошових коштів на придбання ліків та продуктів харчування, оскільки вказані кошти мали б стягуватися Залізничним ВДВС ЛМУЮ із боржника по аліментах, на підставі виконавчих листів №2-956/2010 від 05.08.2010р. та №462/1690/13-ц від 01.10.2013р., виданих Залізничним районним судом м.Львова. За наведеного, їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 20000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, дав пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судовому засідані проти позову заперечив, дав пояснення аналогічно викладеним в письмовому запереченні та доповнив, що немає причинно-наслідкового зв’язку між неправомірною бездіяльністю державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області та завданою позивачці моральною шкодою. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача - Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області в судове засідання не з’явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, і суд вважає за можливе, розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оглянувши цивільну справу №462/1690/13-ц, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Частиною 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 16.10.2015р., яка ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.12.2015р. залишена без змін, поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду зі скаргою та визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 щодо виконання виконавчих листів № 2-956/2010 від 05 серпня 2010р. та №462/1690/13 від 01 жовтня 2013р., виданих Залізничним районним судом м.Львова. В задоволенні решти скарги – відмовлено.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08 серпня 2016 року, яку ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року залишена без змін, в задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на неправомірну бездіяльність головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4, скасування постанови про зупинення виконавчого провадження №40114718 від 13.07.2015р. та поновлення виконавчого провадження №40114718 - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року залишено без змін.

Як вбачається з даних ухвал, судами встановлені наступні обставини: на виконанні у Залізничному ВДВС Львівського міського управління юстиції знаходилося виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-956/2010, виданого 05.08.2010р. Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_5 в користь непрацездатної матері ОСОБА_3 аліменів на її утримання в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 07.05.2009р., на виконання якого постановою державного виконавця від 17.08.2010р. відкрито виконавче провадження. 11.10.2010р. державним виконавчем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. З акту від 22.11.2011р. вбачається, що при виході за адресою: м. Львів, вул. Широка, 73/35 для перевірки майнового стану боржника, встановлено, що ОСОБА_5 за даною адресою не проживає з 1998р., фактична адреса проживання м. Алкана-де-Енарес Іспанія і майно належні боржнику для опису та арешту відсутнє. 22.10.2013р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-956/2010, виданого 05.08.2010р. Також, Залізничний ВДВС Львівського міського управління юстиції звернувся в Залізничний районний суд м.Львова з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, в задоволенні якого ухвалою суду від 29.12.2012р. було відмовлено. 08.10.2013р. у відділ Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист №462/1690/13-ц, виданий 01.10.2013р. Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_5, 22.08.1967р. народження в користь непрацездатної матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 28 лютого 2013р. 09.10.2013р. старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 462/1690/13-ц, виданого 01.10.2013р. Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_5 на користь напрацездатної матері ОСОБА_3 по 300 грн. щомісячно, починаючи з 28.02.2013р. З розрахунку боргу по сплаті аліментів боржником ОСОБА_5 від 11.03.2014р. вбачається, що сума боргу станом на 12.03.2014р. становить 16250 грн. 22.10.2013р. старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_5 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Залізничний ВДВС Львівського міського управління юстиції 28.04.2014р. звернувся в Залізничний районний суд м.Львова з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, в задоволенні якого ухвалою суду від 02.06.2015р. відмовлено. 04.06.2015р. державний виконавець звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з поданням про розшук боржника ОСОБА_5 та ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2015р. оголошено розшук боржника – ОСОБА_5 13.07.2015р. головним державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 462/1690/13-ц, виданого 01.10.2013р.

Крім того, державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 було зроблено ряд виконавчих дій, а саме відповідні запити щодо перевірки майнового стану ОСОБА_5 та встановлення її місцезнаходження, на які отримано відповіді: з ПАТ «Національний депозитарій України», що Центральний депозитарій не володіє інформацією щодо депозитних установ, що відкрили ОСОБА_5 рахунки у цінних паперах; з ГУ Держгеокадастру у Львівській області, що станом на 01.01.2013р. земельних ділянок у власності ОСОБА_5 на території області не зареєстровано; з Національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку, що станом на 31.03.2016р. ОСОБА_5 серед власників, які володіють значними пакетами акцій (10 % і більше статутного капіталу) емітентів, відсутня; з Відділу ДРАЦСу УДР ГТУЮ у Львівській області, що відсутній актовий запис про шлюб ОСОБА_5, 22.08.1967р.н., за період з 01.01.2009р. по теперішній час, а також зроблено запити у відділ АДР ГУ МВСУ у Львівській області, Головне управління Держземагентства Львівській області, Головне управління ПФУ у Львівській області, Державну інспекцію сільського господарства, Першу Львівську державну нотаріальну контору, Львівський міський центр зайнятості та Управління архітектури ЛМР, відповіді на які в Залізничний ВДВС ЛМУЮ так і не надійшли. Також, головним державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 було зроблено розрахунок боргу по сплаті аліментів боржником ОСОБА_5 від 01.08.2016р., з якого вбачається, що сума боргу станом на 01.08.2016р. становить 24050 грн. Боржником не сплачуються аліменти та не надано квитанцій про сплату аліментів щомісячно.

Також ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.12.2015р. встановлено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 30.06.2015р., якою оголошено розшук боржника ОСОБА_5 Вказана ухвала, на даний час, є чинною та набрала законної сили. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.11.2015р.

При цьому в ухвалі апеляційного суду вказано, що, оголошуючи розшук ОСОБА_5, районний суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що боржник ОСОБА_5 на виклики державного виконавця не з’являється, при перевірці майнового стану боржника встановлено, що відсутнє майно, на яке можна накласти арешт, оскільки боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, не проживає з 1998р., зі слів брата ОСОБА_1 вона проживає в Іспанії, однак відсутні будь-які документи, які б засвідчували те, що боржник ОСОБА_5 перебуває за кордоном. Отже підстав для скасування постанови від 13.07.2015р. не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що права позивачки бездіяльністю державного виконавця були порушені.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

За змістом ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статей 1173, 1174 ЦК України шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави, незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачкою не представлено належних доказів на підтвердження завданої їй моральної шкоди в сумі 20000 грн., з врахуванням обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, внаслідок бездіяльності державного виконавця і була позбавлена права на отримання аліментів на своє утримання, та виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивачка в рахунок відшкодування моральної шкоди надто велика та підлягає зменшенню, а тому з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України необхідно стягнути на користь позивачки 1500 грн. моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 89, 264-265, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.03.2018р.

Суддя: