Ухвала суду № 72769579, 14.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/1651/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/285/18 Головуючий в 1-й інстанції - Калюжна В.В.

Єдиний унікальний № 335/1651/18 Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Білоконева В.М.

суддів: Тютюник М.С., Рассуждая В.Я.

при секретарі Михайловській Т.І.

за участю:

прокурора Хруща П.В.

представника ТОВ «УКРФАРМГРУП» ОСОБА_2

представника ТОВ «ПУЛЬСАР ТРЕЙД» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою директора ТОВ «УКРФАРМГРУП» ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2018 року, якою

задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області Хруща П.В. та накладений арешт на вилучене під час обшуку, проведеного 13.02.2018 року в автомобілі «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер «НОМЕР_4», майно, а саме: видаткову накладну № БА-РН-0000161 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000159 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000155 від 12.02.2018 року на 1 аркуші, а також на автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі директор ТОВ «УКРФАРМГРУП» ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2018 року та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 вилучені лікарські засоби та видаткові накладні, посилаючись на те, що діяльність ТОВ «УКРФАРМГРУП» є законною та правомірною, а тому у слідчого судді були відсутні підстави до вжиття такого способу арешту майна, який був застосований.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на наступні обставини:

- ТОВ «УКРФАРМГРУП», яке має у своєму розпорядженні ліцензію на реалізацію (продаж) наркотичних засобів, на законних підставах уклало з ТОВ «ПУЛЬСАР ТРЕЙД», яке має ліцензію на придбання наркотичних засобів, Договір поставки лікарських засобів, на підставі якого, водій та експедитор ТОВ «УКРФАРМГРУП» відповідно до товарно-транспортних накладних здійснювали поставку лікарських засобів для Запорізької філії ТОВ «ПУЛЬСАР ТРЕЙД», при цьому, кількість та асортимент вилучених у експедитора лікарських засобів повністю відповідали товарно-транспортним накладним, тобто, в діях ТОВ «УКРФАРМГРУП» та працівників товариства відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства України;

- на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2018 року був проведений обшук автомобіля НОМЕР_1, який згідно з протоколом обшуку розпочався об 11 годині 10 хвилин та тривав до 13 години 10 хвилин, проте фактично тимчасове вилучення вказаного автомобіля та затримання працівників товариства відбулося 13.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин без пред'явлення слідчим ухвали про проведення обшуку автомобіля, тобто, впродовж майже двох годин автомобіль та працівники компанії, не маючи жодного процесуального статусу у відповідному досудовому розслідуванні, незаконно утримувалися працівниками правоохоронних органів;

- провівши 13.02.2018 року обшук вперше, який тривав з 11 години 10 хвилин до 13 години 10 хвилин, слідчий виконав ухвалу про обшук в межах, які були необхідні для досягнення мети обшуку і не вилучив автомобіль та лікарські засоби, разом з тим, у порушення вимог ч. 1 ст. 235 КПК України, після 13 години 10 хвилин працівники компанії та автомобіль НОМЕР_2 продовжували незаконно утримуватися працівниками ГУ НП України в Запорізькій області;

- так як оскільки працівники ТОВ «УКРФАРМГРУП» були фактично позбавлені можливості користуватися автомобілем НОМЕР_1 13.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин, то строк тимчасового вилучення автомобіля сплинув у зазначений час 15.02.2018 року, а оскільки до вказаного часу прокурором не було подано клопотання про арешт автомобіля та відповідних лікарських засобів, можна вважати, що строк тимчасового вилучення майна сплинув 15.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин (48 годин з моменту фактичного (а не процесуального) вилучення), таким чином в силу ч. 3 ст. 169 та ч. 5 ст. 172 КПК України, автомобіль та лікарські засоби, які були вилучені у ТОВ «УКРФАРМГРУП», мали бути повернуті 15.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин;

- до лікарських засобів, що були вилучені слідчим, застосовуються особливі вимоги щодо дотримання оптимального температурного режиму зберігання і транспортування на всіх етапах переміщення лікарського засобу від підприємства-виробника до споживача, проте, на даний момент ТОВ «УКРФАРМГРУП» не володіє інформацією, в яких умовах зберігаються вилучені лікарські засоби, що може призвести до їх псування та неможливості використання за призначенням, тому, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, вказані лікарські засоби мають бути повернуті ТОВ «УКРФАРМГРУП».

Крім того, апелянт просить дослідити обставини та докази, надані ТОВ «УКРФАРМГРУП», які не були досліджені в суді першої інстанції та не подавалися суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що ТОВ «УКРФАРМГРУП» не було повідомлено про дату та час розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, представника ТОВ «УКРФАРМГРУП», представника ТОВ «ПУЛЬСАР ТРЕЙД», які підтримали апеляційну скаргу, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017080000000343 від 06.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, на території м. Запоріжжя, Запорізької та Київської областей займаються незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Так, встановлено, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тургенева, буд. 8, знаходиться реабілітаційний центр «Cleon Life», в якому наркозалежним особам за грошові кошти збувають наркотичний засіб «Метадон», при цьому надають квитанцію про сплату, в якій зазначений препарат під назвою «Детокс», який не є наркотичним засобом. На вказаній квитанції зазначено назву підприємства, яке видає квитанцію - ТОВ «ПУЛЬСАР ТРЕЙД», медичний центр: м. Запоріжжя, вул. Амосова, 68.

Також встановлено, що вказані наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори доставляються до вказаного центру на різних автомобілях, у тому числі і на автомобілі «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер «НОМЕР_4», який належить ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА».

13 лютого 2018 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, № кузову «НОМЕР_6», в ході якого було виявлено та вилучено: видаткову накладну № БА-РН-0000161 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000159 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000155 від 12.02.2018 року на 1 аркуші, а також автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер «НОМЕР_7».

Посилаючись на те, що вилучене в ході обшуку зазначене вище майно, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, зазначеного у клопотанні.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, яке було вилучено під час обшуку, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею рішенням, директор ТОВ «УКРФАРМГРУП» ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, за наслідками розгляду якої колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги, вона була подана апелянтом до Апеляційного суду Запорізької області 21.12.2017 року.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи вищевказане положення, а також те, що клопотання прокурора розглядалося без виклику представника ТОВ «УКРФАРМГРУП», копію ухвали слідчого судді від 16.02.2018 року, як зазначено апелянтом, товариством було отримано 19.02.2018 року, що не спростовано матеріалами провадження, в яких відсутні відомості про отримання товариством копії ухвали слідчого судді від 16.02.2018 року, колегія суддів вважає, що у вказаному випадку строк на апеляційне оскарження апелянтом пропущений не був.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею були дотримані.

Так, з ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні підстави для накладення арешту на видаткову накладну № БА-РН-0000161 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000159 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000155 від 12.02.2018 року на 1 аркуші, а також на автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 перевірялися слідчим суддею, при цьому, були з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

За результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя встановив, що додані до клопотання матеріали містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, яке було вилучено під час обшуку, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

Що стосується безпосередньо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт у скарзі вважає, що в діях ТОВ «УКРФАРМГРУП» та працівників товариства відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства України, проте, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 171 ПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів провадження, 13.02.2018 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Пузанова С.В. та надано дозвіл на обшук автомобіля «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 з метою виявлення та вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Цього ж дня, було проведено санкціонований обшук вказаного вище автомобіля, який закінчився о 21 години 08 хвилин, що підтверджується протоколом обшуку, та були вилучені: видаткова накладна № БА-РН-0000161 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткова накладна № БА-РН-0000159 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткова накладна № БА-РН-0000155 від 12.02.2018 року на 1 аркуші, а також автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер «НОМЕР_7».

З клопотанням про арешт зазначеного майна прокурор відділу прокуратури Запорізької області Хрущ П.В. звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 15 лютого 2018 року о 15 годині 41 хвилин, тобто після вилучення цього майна, що відповідає вимогам ч. ч. 5 ст. 171 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає неспроможним довід апелянта про те, що строк тимчасового вилучення майна сплинув 15.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин (48 годин з моменту фактичного (а не процесуального) вилучення), тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 169 та ч. 5 ст. 172 КПК України, автомобіль та лікарські засоби, які були вилучені у ТОВ «УКРФАРМГРУП», мали бути повернуті 15.02.2018 року о 09 годині 20 хвилин, оскільки до вказаного часу прокурором не було подано клопотання про арешт.

Що стосується посилання апелянта на те, що вилучені під час обшуку лікарські засоби відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України мають бути повернуті ТОВ «УКРФАРМГРУП», оскільки до них застосовуються особливі вимоги щодо режиму зберігання і транспортування, а на даний момент ТОВ «УКРФАРМГРУП» не володіє інформацією, в яких умовах зберігаються вилучені лікарські засоби, що може призвести до їх псування та неможливості використання за призначенням, то колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і негайно припиняється, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом злочину.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не спростовують висновки слідчого судді, викладені в ухвалі, та не впливають на їх правильність.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя, оцінивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що іншим шляхом не виявляється можливим встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження, оскільки лише накладанням арешту на вилучене під час обшуку 13.02.2018 року майно, можливо отримати докази, які мають суттєве значення для з'ясування обставин кримінальних правопорушень та осіб, причетних до їх вчинення.

Отже, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді є обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим, колегія судді не вбачає підстав для її скасування по доводам апеляційної скарги.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «УКРФАРМГРУП» ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора та накладений арешт на майно: видаткову накладну № БА-РН-0000161 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000159 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; видаткову накладну № БА-РН-0000155 від 12.02.2018 року на 1 аркуші; автомобіль «Volkswagen Caddy», сірого кольору, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: