Рішення № 72768847, 16.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 р. Справа№805/377/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (Донецька обл., м. Бахмут, вул. Декабристів, 45/165), звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмутського управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (884500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 35) в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Бахмутського управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1, починаючи з серпня 2017 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1;

зобов’язати Бахмутське управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером за віком, в даний час перебуває на обліку в Бахмутському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України на підставі пенсійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області. З серпня 2017 року йому припинено виплату пенсії після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, такими що вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України. Разом з адміністративним позовом, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що що виплата пенсії позивачу дійсно була призупинена з 01.08.2017 року з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», у зв’язку із відсутністю інформації про реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб місця проживання, до з’ясування фактичного місця проживання.

У період часу з серпня 2017 року по теперішній час позивач не звертався до УПФУ з особистою заявою про поновлення пенсійних виплат, документів, що підтверджують місце її мешкання на підконтрольній території, тому вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і як наслідок не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 15.02.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року відкладено розгляд справи до 15.03.2018 року.

У судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідач разом із запереченнями надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 45, кв.165.

Відповідно до посвідчення №101009 від 12.09.1983 року ОСОБА_1 має право на одержання пенсії за віком ( а.с. 9).

Листом від 08.12.2017 року №637/Б-02-01-08 Бахмутським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що виплату пенсії позивачу не проведено після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Також зазначено, що всі особи, яки прописалися на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважаються внутрішньо переміщеними особами (а.с. 14).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера;у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність довідки про реєстрацію тимчасово переміщеної особи. Відповідач, при роз’ясненні причини призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Крім того, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як ненадання особою, місце проживання якої зареєстроване на території, яка підвідомча відповідачу, довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а також на порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 суд не приймає до уваги. Оскільки вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж закон, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Тому суд вважає, що право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги статті 49 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач припиняючи виплату пенсії , діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України.

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 серія ЕН 363832, позивач з 10.04.2017 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 45, кв.165. Зазначене підтверджується листом Бахмутської міської ради про місце проживання ОСОБА_1 (а.с. 30).

Відповідно статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

З огляду на викладене, постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини “Великода проти України” від 03.06.2014 року є неприйнятними, оскільки у наведеному рішенні обставини не є тотожними обставинам у справі, що розглядається. У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. Тобто, у вказаному рішенні вирішувалось питання про прийнятність зменшення розміру пенсії, а не про можливість припинення її виплати та відмову у поновленні виплати пенсії, про що йдеться в даній адміністративній справі.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1

Стосовно позовних вимог про утримання відповідача від подальшого призупинення виплати пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок відповідача добровільно і негайно виконати рішення суду про присудження виплатити пенсію і цей обов'язок полягає у тому, що у відповідача обов'язок виплатити пенсію у межах стягнення за один місяць виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 242, 243, 244, 245, 246, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії з серпня 2017 року.

Зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 35) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька обл., м. Бахмут, вул. Декабристів, б. 45, кв.165) з серпня 2017 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 37868797) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Повний текст судового рішення складено 16 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.