Ухвала суду № 72768843, 05.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 березня 2018 року Справа №804/7371/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретаріКурілові Ю.Ю. за участю: представників позивача представників відповідача Єрмолаєвої Д.С., Угрюмова А.Ю. Сергієнкова О.Ю., Айдарової-Петрушевич Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Східного офісу Держаудитслужби до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 08.11.2017 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 20.11.2017 року о 10-00 год.

06 лютого 2018 року від Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до канцелярії суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що, звертаючись до суду з позовом про стягнення недоотриманих бюджетом коштів з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», позивач не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача, а тому, з огляду на суб'єктний склад сторін та сутність спору про відшкодування шкоди - даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання із підстав його необґрунтованості.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Згідно визначень, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Отже, суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства лише у вказаних вище випадках або ж у випадках, прямо передбачених в законі.

Права органу державного фінансового контролю визначені статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-XII).

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868, вирішено утворити Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Пунктом 3 вказаної постанови Уряду зобов'язано Міністерство фінансів подати Кабінетові Міністрів України: у двотижневий строк проект акта щодо утворення комісії з реорганізації Державної фінансової інспекції; у двомісячний строк проект Положення про Державну аудиторську службу України та пропозиції щодо внесення до актів законодавства змін, що випливають з цієї постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43), згідно з пунктом 1 якого, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У відповідності до підпункту 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Таким чином, позивач є органом Держаудитслужби, який відповідно до покладених завдань вживає заходів для усунення виявлених під час здійснення фінансового контролю порушень законодавства, в тому числі шляхом звернення до суду в інтересах держави у разі невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Тобто, позивач, який є територіальним органом державного фінансового контролю, має повноваження щодо здійснення заходів контролю за використанням коштів державного і місцевого бюджетів підконтрольними підприємствами та у разі виявлення порушень пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень, а також звертатись до суду в інтересах держави.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у даному випадку виступає суб'єктом владних повноважень - органом державного фінансового контролю, який звернувся до суду в інтересах держави у зв'язку з незабезпеченням відповідачем виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

Отже, в даному випадку має місце завдання державному бюджету збитків, у зв'язку з чим і було подано адміністративний позов про їх стягнення.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з реалізацією позивачем, як органом державної виконавчої влади, своїх функцій у сфері державного фінансового контролю, суд приходить до висновку, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції, а твердження відповідача стосовно неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи необґрунтованість заявленого клопотання належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні.

Керуючись статтями 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі- відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 07 березня 2018 року.

Суддя І.В. Тулянцева