Рішення № 72768702, 06.03.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2502/17

06 березня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді – Грещука Р.П.,

секретаря – Шпитко М.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання незаконною відмову в призначенні пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання незаконною відмову в призначенні пенсії.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

Просить суд визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного УПФ України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_3 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення йому пенсії у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період його навчання та проходження служби у Збройних Силах.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане УПФ України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 період його навчання з 01.09.1985 року по 28.06.1992 року у Івано-Франківському педагогічному інституті та період проходження ним служби з 03.01.1986 року по 01.01.1988 року в Збройних Силах в стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення йому пенсії у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначити та виплачувати йому таку пенсію з 09.11.2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала поданий відзив, в якому вказала, що позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставні та підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058) пенсії застрахованим особам, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, які відповідно до раніше чинного законодавства мали право на пенсію за вислугу років, призначаються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Проте, оскільки такий законодавчий акт ще не ухвалений, пенсії зазначеним особам призначаються за нормами Закону №1058 у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого законом України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення».

У цьому разі розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 3акону №1058.

Згідно з ч.16 Прикінцевих положень до приведення законодавства України у відповідність до Закону №1058 закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 (далі Порядок): "До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників (стажу педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963" (з змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 432 від 06.05.2001), що включає посади лише педагогічних та науково-педагогічних працівників. Вищевказаним Переліком не передбачено зарахування часу проходження військової служби до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на моменти призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, у даному випадку йдеться про зарахування періоду проходження військової служби при призначенні пенсій на пільгових умовах по Списку № 1 та № 2, а також пенсій за нормами Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що вислуга не відноситься до зазначених видів пенсій, а тому законних підстав для зарахування періоду проходження військової служби до вислуги років немає.

Також, у відповідності до вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак, частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення», йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Стаття 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78: "До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників (стажу педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963", що включає посади лише педагогічних та науково-педагогічних працівників. Вищевказаним переліком, на думку відповідача, не передбачено зарахування часу навчання за спеціальністю до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Також вказує, що з поданих документів вбачається, що ОСОБА_3 продовжує працювати, а в позовних вимогах просить призначити пенсію за вислугу років з 09.11.2017 року. Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 77 КАС України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.77 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.5 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.77 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 01.09.1985 року по 15.08.1992 року навчався у Івано-Франківському педагогічному інституті по спеціальності «математика і фізика», де йому присвоєно кваліфікацію - вчитель математики та фізики.

03.01.1986 року позивача було призвано на строкову службу у Збройні Сили, де він проходив службу з 03.01.1986 року по 01.01.1988 року.

Після звільнення зі служби з Збройних Сил та закінчення Івано-Франківського педінституту ОСОБА_3 на підставі наказу №4804-К було прийнято 15.08.1992 року на роботу в Ланчинську середню школу, Надвірнянського району, Івано-Франківської області на посаду «вчитель математики».

30.08.1995 року позивача на підставі наказу №219 переведено на роботу в Краснянську середню школу, Надвірнянського району, Івано-Франківської області на посаду «вчитель математики» в порядку переводу, де він працює до сьогоднішнього дня.

З’ясовано також, що весь стаж роботи ОСОБА_3 у Ланчинській та Краснянській середніх школах Надвірнянського району, Івано-Франківської області з 15.08.1992 року по теперішній час підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача з посиланням на дату та номер наказів про прийняття та переведення.

Вислуга позивача становить 27 років 01 місяць, у зв’язку з чим, 09.11.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Надвірнянського оУПФ України Івано-Франківської області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах. При цьому до заяви ним було подано пакет документів про стаж роботи, навчання у Івано-Франківському педагогічному інституті, військовий білет НК №4591682 від 29.10.1984 року.

Однак, листом Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 16.11.2017 року за №398/Н-15 позивачу відмовлено у такому призначенні пенсії та повідомлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМ України, станом на 01.01.2016 року не менше 25 років 6 місяців та після дати – 50 років 6 місяців, які народилися з 01.07.1966 року по 31.12.1966 року за наявності спеціального стажу 26 років.

Згідно записів трудової книжки пільговий стаж роботи ОСОБА_3 станом на 01.01.2016 року становить 23 роки 4 місяці, а станом на 01.10.2017 року – 25 років 1 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Із даного листа Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області позивачу стало відомо, що відповідач відмовився зарахувати до його пільгового стажу період навчання у Івано-Франківському педагогічному інституті з 01.09.1985 року по 15.08.1992 року та період строкової служби у Збройних Силах з 03.01.1986 року по 01.01.1988 року.

Дану відмову суд вважає протиправною з наступних підстав.

Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремими категоріями громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до змін, внесених до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 02.03.2015 року, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, та наказом Міністерства охорони від 28.10.2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», в дошкільних навчальних закладах - завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, - станом на 01 січня 2016 року - 25 років і 6 місяців.

Згідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення незалежно від віку, за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМ України, станом на 1 січня 2016 року - не менше 25 років і 6 місяців.

Відповідно до п. 2.16. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До цього періоду на території України та Української РСР діяв порядок, передбачений постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 року «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства».

Відповідно до Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31 грудня 1959 року №135 та пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Згідно п.4 зазначеного положення вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров'я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба в складі Збройних Сил СССР .

Відповідно до пункту 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно п. п. 1 - 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», трудовий стаж у випадку відсутності записів у трудовій книжці встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

На підтвердження того, що з 1985 року по 1992 рік позивач по справі ОСОБА_3 навчався в «Івано-Франківському державному педагогічному інституті ім. В.Стефаника» він подав відповідачу копію диплому серії УВ №886773, виданий 01.07.1992 року.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.3,2 та абзацом 2 пункту 15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з ч.4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Як зазначено у ч.1 ст.22 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі -Закон №2232-ХІІ), час проходження такої служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч.2 п. 1 ст.8 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності З-ном України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах свідчить військовий квиток серії НК №4591682, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_3 та необхідність зобов»язати відповідача зарахувати йому період його навчання з 01.09.1985 року по 28.06.1992 року у Івано-Франківському педагогічному інституті та період проходження ним служби з 03.01.1986 року по 01.01.1988 року в Збройних Силах в стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом зобов’язання відповідача вчинити певні дії для усунення порушення права позивача.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість частково задоволення позову.

Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії, а тому позовні вимоги позивача в частині призначення та виплати йому пенсії за вислугу років з 09.11.2017 року на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають до задоволення.

На підставі п."е" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 5-10, 241-243, 246, 250 КАС України суд,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 – задоволити частково.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_3 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення йому пенсії у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період його навчання та проходження служби у Збройних Силах.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 період його навчання з 01.09.1985 року по 28.06.1992 року у Івано-Франківському педагогічному інституті та період проходження ОСОБА_3 служби з 03.01.1986 року по 01.01.1988 року в Збройних Силах в стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення йому пенсії у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2018 року.