Ухвала суду № 7276870, 17.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-21947/09

Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Кравченко О.О.

Леонтович К.Г.

Розваляєвої Т.С.

Гордійчук М.П.

Матолич С.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про зобовязання вчинити дії, -

Встановила:

У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області нарахувати недоплачену як «дитині війни»щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим 15.11.1999 року (а.с. 5), і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (код ЄДРПОУ 22361460), що знаходиться за адресою Львівська область м. Миколаїв, пл. Ринок, 18, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що мешкає за адресою АДРЕСА_1, 1 373 грн. 60 коп. щомісячної державної соціальної допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року залишено без змін, уточнивши її резолютивну частину, а саме, зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням виплачених сум.

На ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про її скасування та ухвалення нового рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим 15.11.1999 року (а.с. 5) і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках ОСОБА_5 така допомога не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обовязковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат повязаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області і відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.

Суддя О.О. Кравченко