Постанова № 72768579, 14.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. справа № 804/2593/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000625001 від 26.11.2015 р., -

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000625001 від 26.11.2015 р.

В обґрунтування позову, позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 131/28-01-50/03341305 від 10.11.2015 р., оскільки їх зроблено податковим органом без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку позивача. Зокрема, висновки перевірки про порушення норм п.п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ у сумі 1 438 574,64 грн. є безпідставними, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит за господарськими операціями та податковими накладними до внесення змін у п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з набранням чинності Законом № 71. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норми щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 ПК (у редакції після внесення змін Законом № 71) на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Таким чином, обмеження права платника на податковий кредит за рахунок операцій, які сплачені за рахунок бюджетних коштів, що не включені платником до податків до доходів, не були передбачені законодавством, чинним на час спірних правовідносин, а отже позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту видатки бюджету «капітальні трансферти підприємствам». Також, позивачем здійснювались операції, які надають право на віднесення суми податку до податкового кредиту. Крім того, відповідно до вимог п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України, позивачем до складу доходу були віднесені суми коштів, що дорівнюють частині амортизації об'єкта інвестування, придбані за рахунок бюджетних коштів основні засоби, послуги, які збільшували об'єкт основного засобу. Посилаючись на принцип презумпції правомірності рішень платника податків, позивач стверджує, що КП «Дніпроводоканал» дотрималось вимог податкового законодавства, які діяли на момент спірних правовідносин, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню (а.с. 4-10).

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Дніпроводоканал» з питання нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 131/28-01-50/03341305 від 10.11.2015 р. В акті перевірки зроблено висновки про порушення КП «Дніпроводоканал» податкового законодавства, а саме, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразились у завищенні податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту на загальну суму 1 438 574, 64 грн., зважаючи на те, що КП «Дніпроводоканал» не мав права на формування податкового кредиту за рахунок операцій, які сплачені за рахунок бюджетних коштів (капітальні трансферти), що не включені платником податку до доходів платники податку, які використовують касовий метод. Крім того, платники податків мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податків. Позивачем втрачено право на включення вищезазначених сум до податкового кредиту, оскільки зазначений термін з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку, що здійснено в рахунок оплати наданих товарів та послуг, за якими збільшувався податковий кредит шляхом подання наведених уточнюючих розрахунків, сплинув. Посилаючись на викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.33-37).

В судове засідання 28.09.2017 року позивач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, свого представника не направив, надавши до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача за довіреністю Коваль В.В. клопотань про допит свідків або проведення судових експертиз у справі не заявляв, зазначив про відсутність додаткових доказів та пояснень.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено без участі сторін в порядку письмового провадження.

У зв'язку з реорганізацією податкових органів, у відповідності до ст. 55 КАС України, судом допущено заміну відповідача у справі зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на його правонаступника - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

З тих самих причин, судом допущено зміну найменування позивача у справі з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 02.07.1992 р. та перебуває на податковому обліку у відповідача як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську № 268 від 12.10.2015 р., у період з 13.10.2015 р. по 03.11.2015 р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Дніпроводоканал» з питання нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 131/28-01-50/03341305 від 10.11.2015 р. (а.с. 17-28).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення КП «Дніпроводоканал» податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ, визначеного до сплати в бюджет на загальну суму 1 438 574,64 грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 383 425,07 грн., за жовтень 2014 року - 931 504,03 грн., за листопад 2014 року - 113 689,89 грн., за грудень 2014 року - 9 955,65 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 131/28-01-50/03341305 від 10.11.2015 р., податковим органом винесено повідомлення-рішення № 0000625001 від 26.11.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 157 861,96 грн., в тому числі за основним платежем - на 1 438 574,64 грн., за штрафними санкціями - на 719 287,32 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду зазначеної скарги, Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято рішення № 1897/10/28-10-10-4-33 від 28.01.2016 р. про залишення її без задоволення (а.с. 70-74).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 7552/6/99-99-10-01-04-25 від 06.04.2016 р податкове повідомлення-рішення № 0000625001 від 26.11.2015 р. також залишено без змін (а.с. 83-85).

Не погодившись з рішенням податкового органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Спірні правовідносини у справі пов'язані з висновком податкового органу, зробленим в акті № 131/28-01-50/03341305 від 10.11.2015 р. про те, що КП «Дніпроводоканал» не мало права на формування податкового кредиту за рахунок операцій, які сплачені за рахунок бюджетних коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету «3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», що не підлягають включенню платником податку до доходів, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року на загальну суму 1 438 574, 64 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1.5 розд. 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (далі - Інструкція №333), капітальні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема за кодом економічної класифікації видатків бюджету 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відповідно до п. 1.6 розд. 1 Інструкції № 333, до платежів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 3210 належать невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

База оподаткування операції з постачання товарів/послуг визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ. При цьому до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в раз: отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, товари/послуги, основні фонди, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику податку у вигляді капітальних трансфертів, що поповнили статутний фонд, вважаються придбаними безпосередньо платником і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Дніпроводоканал» за серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими збільшено суму податкового кредиту у загальному розмірі 1 438 574, 64 грн.

Так, 27.07.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року (№ 9158260126), яким збільшено суму податкового кредиту на 383 425 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям з контрагентами:

- ТОВ «Альфатех» на суму ПДВ 375150 грн. відповідно до податкової накладної від 04.08.2014 р. № 204084, податкової накладної від 04.08.2014 р. № 43213 (оплата здійснена 11.08.2014 р.);

- ТОВ «Днепр Проект Інвест» на суму ПДВ 8275,07 грн., відповідно до податкової накладної від 18.08.2014 р. № 4 (оплата здійснена 18.08.2014 р.).

Крім того, 27.07.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року (№ 9158260049), яким збільшено суму податкового кредиту на 921 548 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям з контрагентами:

- ТОВ «Днепр Проект Інвест» на суму ПДВ 1 185,25 грн., відповідно до податкової накладної від 28.10.2014 р. № 7 (оплата здійснена 28.10.2014 р.).

- ТОВ «Альфатех» на суму ПДВ 854366,67 грн. відповідно до податкової накладної від 31.10.2014 р. № 131104 (оплата здійснена 31.10.2014 р.);

- ТОВ «Дніпроремонт» на суму ПДВ 65996,47 грн. відповідно до податкової накладної від 30.10.2014 р. № 25 (оплата здійснена 30.10.2014 р.).

Також, 29.07.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року (№ 9158260136), яким збільшено суму податкового кредиту на 10 022 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям з контрагентами:

- ТОВ «Днепр Проект Інвест» на суму ПДВ 9 955,64 грн., відповідно до податкових накладних від 07.10.2014 р. № 2, від 09.12.2014 р. № 1, від 07.10.2014 р. № 3, від 29.12.2014 р. № 2 (оплата здійснена 07.10.2014 р., 10.12.2014 р., 07.10.2014 р. та 30.12.2014 р. відповідно).

- ТОВ «ЖГ Кіровського району» на суму ПДВ 66,47 грн. відповідно до податкової накладної від 31.10.2014 р. № 12 (оплата здійснена 06.11.2014 р.).

27.07.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2014 року (№ 9158260136), яким збільшено суму податкового кредиту на 111 801 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям з контрагентами:

- ТОВ «Днепр Проект Інвест» на суму ПДВ 1856,20 грн., відповідно до податкової накладної від 24.11.2014 р. № 3 (оплата здійснена 24.11.2014 р.).

- ТОВ «Авто-М» на суму ПДВ 98227,44 грн. відповідно до податкової накладної від 24.11.2014 р. № 25 (оплата здійснена 24.11.2014 р.);

- ТОВ «Теплодом» на суму ПДВ 11717,60 грн. відповідно до податкової накладної від 11.11.2014 р. № 24 та податкової накладної від 11.11.2014 р. № 25 (оплата здійснена 24.11.2014 р.).

Крім того, 21.09.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2014 року (№ 9195113460), яким збільшено суму податкового кредиту на 1 888 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям з контрагентом ТОВ «Альфатех» на суму ПДВ 1 888,65 грн. відповідно до податкової накладної від 14.11.2014 р. № 614114 (оплата здійснена 14.11.2014 р.).

29.07.2015 року КП «Дніпроводоканал» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року (№ 9160456697), яким збільшено суму податкового кредиту на 9 956 грн.

Збільшення податкового кредиту відбулось по операціям по ТОВ «Днепр Проект Інвест» на суму ПДВ 9 956 грн.

Судом встановлено та сторонами у справі не заперечується, що оплата за вказані товари/послуги здійснювалась КП «Дніпроводоканал» за рахунок видатків бюджету за класифікацією «3210 Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», за Рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради про надання коштів, а саме:

1. Рішення сесії № 4/58 від 26.11.2014 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 29.01.2014 № 3/47 «Про міський бюджет на 2014 рік», з урахуванням внесених змін та доповнень»;

2. Рішення сесії №3/58 від 26.11.2014 «Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2014 № 2/47 «Про Програму економічного і соціального розвитку міста на 2014 рік»;

3. Рішення комісії № Д-697 від 24.09.2014 на фінансування Програми виконання доручень виборців у сумі 98 975,0 грн. на поточний ремонт трубопроводу по вул. Єрмака;

4. Копія змін № Д-912 до протоколу комісії № Д-697 та зменшення виділеної суми до 70 305,60 грн.

Таким чином, товари/послуги, отримані позивачем від зазначених вище суб'єктів господарської діяльності за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику податку у вигляді капітальних трансфертів, вважаються придбаними безпосередньо платником, а суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до податкового кредиту на підставі виписаних постачальниками податкових накладних, а також відповідно до поданих позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірному періоді.

З питань віднесення капітальних трансфертів до складу доходу платника податків, суд зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст.44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 137 Податкового кодексу (в редакції станом на 2014 рік) визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПК України).

Доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається, в тому числі сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт (п.п 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 ПК України).

У пункті 144.1. ПКУ визначено, які саме об'єкти підлягають амортизації, а саме:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані »латником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації но такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування викладено у ст. 138 ПКУ.

Так, відповідно до п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПКУ визначено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПКУ, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (далі - П(С)БО № 7).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів (пункт 7 П(С)БО №7).

Згідно пункту 23 П(С)БО № 7, нарахування амортизації основних засобів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При цьому, враховуючи п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Таким чином, об'єкти, придбані підприємством за бюджетні кошти, обліковується як об'єкт основних засобів з щомісячним формуванням доходу на суму пропорційно нарахованої амортизації.

Доводи ж відповідача про те, що КП «Дніпроводоканал», відповідно до акту документальної планової виїзної перевірки № 34/28-01-50-03341305 від 16.07.2015 р., суми коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету «3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» неправомірно не включено до складу доходів, суд до уваги не приймає, оскільки в даному акті перевірки податковим органом не досліджено питання обліку суми коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (придбані за рахунок бюджетних коштів основні засоби, послуги, які збільшували об'єкт основного засобу) як об'єкту основних засобів з щомісячним формуванням доходу на суму пропорційно нарахованої амортизації.

Крім того, досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує, що згідно п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та зокрема викладено його у новій редакції: суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суд зазначає, що в даному випадку обидві редакції п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не є суперечливими та надають право платнику податку віднести до податкового кредиту за звітний податковий період суму сплаченого податку у разі отримання податкової накладної протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Таким чином, для платника податку, який формує податковий кредит за касовим методом, податкова накладна включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів/послуг. Таким платникам надано право на формування податкового кредиту протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з їх банківського рахунку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що віднесення КП «Дніпроводоканал» суми сплаченого податку до складу податкового кредиту відбулось без порушення терміну 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка, а саме: у липні 2015 року скориговано суму податкового кредиту за серпень 2014 року відповідно до податкових накладних, виписаних у серпні 2014 року, за жовтень 2014 року відповідно до податкових накладних, виписаних у жовтні 2014 року, за листопад 2014 року відповідно до податкових накладних, виписаних у листопаді 2014 року; у вересні 2015 року скориговано суму податкового кредиту за листопад 2014 року відповідно до податкових накладних, виписаних у листопаді 2014 року.

При цьому, сторонами у справі не заперечується, що списання коштів з банківського рахунка платника податку на рахунки постачальників КП «Дніпроводоканал» здійснювалось у відповідному місяці надання послуг/виконання робіт та складання податкових накладних.

Отже, КП «Дніпроводоканал» не було втрачено право на віднесення до податкового кредиту суму сплаченого податку на загальну суму 1438574,64 грн., в тому числі за періоди: серпень 2014 року - 383425,07 грн., жовтень 2014 року - 931504,03 грн., листопад 2014 року - 113689,89 грн., грудень 2014 року - 9955,65 грн.

Щодо своєчасності подання позивачем у 2015 році уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за звітний період 2014, які виступають предметом спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник подать самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПКУ визначено, що строк давності складає 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З урахуванням змін, внесених до п. 198.6 ст. 198 ПКУ, з 01.01.2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання такої накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені у звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту).

Отже, починаючи з 01.01.2015 року платники ПДВ, які станом на зазначену дату не включили до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, складеними в період з 01.01.2014 по 31.12.2014, могли реалізувати своє право на формування податкового кредиту по таким податковим накладним шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, але з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, тобто за звітний період січень 2014 року уточнюючий розрахунок може бути подано не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.02.2014 року, за грудень 2014 року - не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.01.2015 року.

З огляду на викладене, суд не знаходить порушень в діях позивача щодо формування ним податкового кредиту по податковим накладним за серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року шляхом подання уточнюючих розрахунків у липні та вересні 2015 року за відповідні звітні періоди.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000625001 від 26.11.2015 р., яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 157 861,96 грн., в тому числі за основним платежем - 1 438 574,64 грн., за штрафними санкціями - 719 287,32 грн., не відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду адміністративного позову згідно платіжного доручення № 1422 від 27.04.2016 р. на суму 32 367,93 грн. (а.с. 3).

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000625001 від 26.11.2015 р.

Стягнути з Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 40980025) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) сплачений згідно платіжного доручення № 1422 від 27.04.2016 р. судовий збір в сумі 32 367,93 грн. (тридцять дві тисячі триста шістдесят сім гривень 93 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна